Павло Мовчан – “Спогади викреслив, імені зрікся… “

Спогади викреслив, імені зрікся…
Не впізнавай мене – це вже не я…
Наче образу, забув я весь вік свій.
І не пристане вдруге ім’я…
Не спопелію, Боже, я вдруге,
Трепетом тільки на клич озовусь.
Стелиться в ноги сонячна смуга, –
З неї зійти на обоччя боюсь.
Бо наблукався уже манівцями,
В сутінках вдосталь наспотикавсь,
Не обминув жодної ями –
Тільки й робив, що підводивсь весь час:
Впав я хрестом на дорогу востаннє…
Хто я? Твій порох?.. Твій докір?.. Прости…
Та і тривалим було спотикання…
Нащо ж підводиш ізнов мене ти?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Спогади викреслив, імені зрікся… “