Павло Мовчан – “Тече-перетіка туман… “

Тече-перетіка туман
Через вершини з долу в діл,
І відвологлий вже бур’ян
Не шелестить, не чути й бджіл…
Прощальну нить пряде цвіркун,
Свердлується на серці камінь,
Терпке повітря, як тютюн,
У горлі димом закипає.
Навіщо оббирать мене –
І так убогого – до нитки.
Тепла все менша з кожним днем,
Життя солодке тане швидко…
О світе, немічний і я,
Супроти часу безпорадний, –
Вже не струмок, а течія
Несе, несе за листопадом…
Як потопельник, за листок
Хапаюся, за павутину,
За хворостину, за димок,
Та за пожовклу тінь пташину…
У жменях осіда іржа,
У роті – цвяхи чи тернини…
І висловити важко жаль,
Що храм нерукотворний гине…
Вкриває порох кістяний
Долівку, лави та стільницю,
І тінь проходить із стіни
Прозоро-зжовкла, блідолиця…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Моя душа це храм чи купа цегли.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Тече-перетіка туман… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.