Павло Мовчан – “У сутінках і трави сутеніли… “


У сутінках і трави сутеніли,
І олово важке несла ріка,
Лиш рушники на цвинтарі біліли,
Затиснуті хрестами в кулаках.
Ніде ніхто. Нікому. Тиха тиша.
Густіше сутінь, і густіша кров,
І замість тебе мов хтось інший дише,
Рукою водить: скрип-поскрип перо.
Напише “сутінь”, згодом перекреслить,
Чи виправить на інше слово “день”,
Чи слово “ніч” напише разів десять,
Й кружечками, як вуглем, обведе…
А ніч ішла, осяжиста, повільна,
І проступала в літерах смола,
І рухом дужим, порухом свавільним
Приклеювала руку до чола.
І стежив ти, як всі слова зливались,
Як чорна пляма ширилась, росла,
Мов тінь руки чиєїсь шестипало,
Й папір заливши, капала з стола…
І рвучко встати ти не зважив духу,
Сидів, як прикипілий до стільця,
І всім єством заціпенілим слухав,
Як, мов смола, кров капле без кінця.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Символи твору евшан зiлля.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “У сутінках і трави сутеніли… “