Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава… “

В день молодого сонця, коли в росі трава
Й під голову лежачу вода не підплива,
Коли очима в’яжеш повітря у вузли,
Усі свої похибки безжально спопели.
Свою умовну міру, якою міряв світ,
Усю свою зневіру, струмливий в жилах лід –
Усе відкинь, зречися, махни на все крилом
І серце, наче списом, протни сухим стеблом,
Бо як же жити далі, якщо в тобі нема
Ні ганджу, ні печалі, а чистота сама.

Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава… “