Павло Мовчан – Вдовине (Повоєнне)

Синіє до хати зозулине око,
Сирітно, незатишно, зболено так,
Що чашка в руці перехлюпує соком,
Вростаючи гостро в кулак.

Оце ж бо твій дім, самото-удовице:
Побілені стіни, долівка німа,
Крок ступиш – і зяє безодня-криниця,
Вода невтоленна, шалена зима.

Оце ж бо твій дім – погніздовище суму,
Де дві горошини до стелі ростуть,
Де дві намистини – аж болісно здумать –
Ще й досі на шиї вишнево цвітуть.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твiр мiй пам'ятник т шевченко.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Вдовине (Повоєнне)