Павло Мовчан – “Вечірня мідь води лункої… “


Вечірня мідь води лункої
Повітря плющила тверде,
І хвилями мінився колір –
На золоте і молоде.
І чайка з кратера блакиті
Випурхувала камінцем,
Повітря тріскалось щомиті
І шилось на руці рубцем.
Скотились крапельки пташині,
Неначе краплі дощові
Із роговиці… Світ відлинув,
І день сховавсь у рукаві.
Слух загострився, наче голка,
І раптом тишу проколов,
І, повен мідяних осколків,
Я задзвенів і слухав знов,
Як рветься тонко позолота,
Від сплесків тріскається мідь:
Гримить то радість, то скорбота,
Щоб міг, печалячись, радіть…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Образ автора в романе евгений онегин.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Вечірня мідь води лункої… “