Павло Мовчан – Вечірнє

Де ж ти журно, круче, крячеш,
Що тебе я і не бачу?
Чи від поклику відстав,
Чи всотала висота?
На вустах моїх німих
Махаоном крик притих:
Слуха – не схлюпне крильми…
Круче, поклик твій з пітьми,
Склянку обрію розбивши,
Ти крильми щось чорне пишеш, –
То ж порізи – не письмо, –
Мохом куриться димок,
У долини натікає…
Круче, ти летючий камінь –
Отвір в просторі пробив, –
День чорніє голубий…
Зір чорніє волохатий…
І метелики крилаті
Вилітають з вуст моїх.
– Круче, змовчать я не зміг!
Бо витке мотуззя диму
Горло стиснуло незримо…
А твій кряч з височини
Навіть голос почорнив:
– Кру…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Вечірнє