Павло Мовчан – Весна

Щодень тебе перемагаю:
Ім’я й накреслення твоє,
Що підкріпилось бростю гаю
І однослівним ручаєм.
І, вочевидь, звитяжства денні
Значущі лиш для самовтіх.
Джмелі літають нестяменні,
Продіркувавши злеглий сніг.
Пониклість сходить з рук лінивих,
Коли стрічають обтинач:
Дерева тверднуть терпеливо,
Тамуючи у жилах плач.
А завтра на ногах тремтячих
Духмяне визріє лоша,
І випурхне у день, неначе
Легка кульбаб’яча душа…
Безодголосним буде поле,
Загусне кров на язиці,
І руку боязко проколе
Кристалик солі на щоці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Моє улюблене свято миколая.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Весна