Павло Мовчан – “Від доторків металу з тілом… “

Від доторків металу з тілом
Вогонь спалахує у ранах,
Коріння болю вглиб вростає
І обзивається воланням…
Куди з наших облич дитячих
Виходить світлість
І випромінюється радість?
Стікаючи і зором, й слухом,
Стаєм зіркішими душею,
На відстані все серце чує:
Розлуку, горе, прірву ночі…
Сік випаровується з плоду,
І шкіра мерхне
Заради зросту…
Піщинка в моїм серці зріє,
Аби метал вогнем не пікся;
І твердне голос найвразливіший,
Аби наказами заліза пекти не тіло,
А ту невидимість,
Яку поречено душею
Незмінною
І повсяксущою,
Всезрячою…
-Агов, незміннице,
І на тебе упаковка знайдеться!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Вірш о олеся чари ночі.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Від доторків металу з тілом… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.