Павло Мовчан – “Від сизого до голубого… “

Від сизого до голубого відвільгли хмари-дерева,
І проступаюча дорога слідом торішнім ожива.
Листки потрухлі, жовта глиця,
Насіння з вільхи, будяки
І нехолонуча живиця, що капле, капле в дві руки…
В глибоких зморшках зберігає
Шорстка кора вологи слід,
Та в пам’яті моїй немає слідів від проминулих літ.
Свідомість, спрямлена до крику,
Її мов вітром продува;
Проходить простір многоликий, гуде порожня голова.
Кого кохав, конав від муки,
І язиком – листком щавлю –
Зализував сліди розлуки, завдавши серцю лиш жалю.
Аж страшно, порожньо, неначе
Хтось замість тебе досі жив
І твою пам’ять не позначив, а тільки душу спопелив.
І все чуже тобі, ніяке, і безіменне, світе мій,
Кому складать, за віщо дяку?
– Живи безклопітно й радій…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір на тему фольклор.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Від сизого до голубого… “