Павло Мовчан – Відбиток на склі

В постійнім пульсуванні сонця,
У риб’ячому струмуванні,
В крихкій кульбаб’ячій коронці
Є відповідь на всі питання
Про час, про рух, про дозрівання.
У світлоносну хвилю літа
Я покладавсь на ласку світу
І вже не думав про суття
Свого життя, бо майбуття
Було, мов сонце у зеніті…
Схиляв коліна перед маком,
І жаливу я цілував,
І від жалю до себе плакав,
Мов правду сам про себе взнав.
І зором, смаком невситимим
Я прив’язавсь до полину,
Слухняно плентався за димом,
Лив в груди воду крижану.
На пучках порохно, опилки,
Магнітне сім’я, пелюстки,
Лушпинки, потерть і мачинки,-
Усе пристало до руки…
Бо примагнітив все, що бачив,
Сам примагнітивсь до землі…
Не знаю, чи то шибка плаче
А чи відбиток мій на склі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Відбиток на склі