Павло Мовчан – “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь… “

Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь
В талих водах, на скибах рахманних.
Був і степом, і полем колись,
Величався життям дерев’яним.
І на пам’яті вже ні слідів:
Ручаї постинали й підошви,
І життя, розчинившись в воді,
Кров згорнула у кілька горошин.
До подини і погляд вже збіг,
Губ куточки течуть до долини,
Щоб ізнов перейти колись в сніг,
А з снігів – в горлові крапелини.
Наповіщо той досвід мені,
Сніговий, водяний колообіг,
Швидкопіняві дні водяні,
Краплі крові в багатій оздобі?
І навіщо цей дзвін ножовий
Ручаїв та струмків змійкуватих.
Та лунає вже крик горловий,
Щоб, як стрічку, цей чин перетяти!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь… “