Павло Мовчан – Вільна душа

Спонукувана ким і за чиїм велінням,
Ламаючи кістки, як шкаралущ насіння,
Проламуючи час, позбувшися томління,
Виламується з нас душа на облетіння.
І облетівши скрізь, вертається, мов з свята,
М’якесенька, мов віск, легесенька, як вата.
Хоч більша, як була, вагоміша, значіша,
Поширшало й крило – ширяння в нього інше.
І вдарилась душа, мов хтось гніздо те звузив:
Не попаде ніяк, неначе куля в лузу.
І б’ється в тіла шкло, як у вікно синиця;
Поранене крило вже стріпує росицю.
А тіло, як труба – гудюча порожнина:
В розімкнутих губах – калина…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Вільна душа