Павло Мовчан – “Він сам непрохано з’явився… “

Він сам непрохано з’явився
І окулярами забликав,
Смішок обценьками світився,
Точився голос під’язикий:
– Ну согрішив? Ха-ха-ха-ха…
Хто ж є на світі без гріха?..-
Сміх проривався що не слово.
– Та… спи… ха-ха-ха… мухолове! –
І я збудивсь – рвав кашель груди,
Здавалося, що звідусюди
Валує всеїдучий дим…
Вдихав… і задихався ним…
І, вже знеможений, поглянув
В нічне напружене вікно:
-Ти хідником йдеш з тим болваном, –
Сюжет банальний, як в кіно…
Ти щось співаєш – він не слуха…
Він теревенить – ти мовчиш…
Я ж чую! Боже, вирви вуха… –
Він: – Ти не… не перекричиш… –
Куди мені? Я захлинувся…
Була подушка, мов наждак…
Крізь простір я тебе торкнувся
Й почув: – Було воно не так… –
Але ж було!!. Яке безглуздя –
І я заплакав, мов хлопчак…
Ніч… Поверхи сліпі… Безлюддя…
Назустріч він несе п’ятак…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Синьоокий малюк ангеля.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Він сам непрохано з’явився… “