Павло Мовчан – “З нікуди в нікуди ніщо у нічого… “

З нікуди в нікуди ніщо у нічого
Тече, заникає, зника за порогом
Чотири стіни, сторін світу чотири –
Не визначить меж усесвітнього ширу.
З усього поздмухано ймення, як порох:
Лише оболонки зринають угору.
А тут, на землі, позлипались безликі
Дерева, пташки, ручаї без’язикі;
І треба усе, розщепивши, обмежить
І винести слово з німої пожежі –
Ось дерево, тінь, кучерява травиця,
Ліворуч – пісок, вода – по правиці…
Попереду – обрій, бездоння – позаду,
І шлях, що розмився дощами дощаду.
Чи стане на всіх моїх сталих означень:
Вже твердне повітря, клейно ледь гаряче,
Сповзає кора, як линовище, з липи,
Суха серцевина відлунює скрипом,
Вкривається білою ряскою солі
Пісок, випиваючи воду поволі.
Земля, поглинаючи здвоєну тінь,
Вапно полишає – для воскресінь.
І я вимовляю останнє імення,
Щоб ти, мов кора, не відстала від мене,
А пам’ять кільцює щодня серцевину,
В якій загніздилась безсмертна зернина.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Вислови відомих людей про михайла коцюбинський.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “З нікуди в нікуди ніщо у нічого… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.