Павло Мовчан – Здобутки

Весняна тонкість фарб –
Березова намітка
Сполохано тремтить, бо вітер продува,
І в душу зазира жовтавим оком квітка,
І щулиться до щік ласкавенька трава.
На біле сповиття нав’ється ще зелене,
Круглішим станеш ти, неначе шовкопряд,
Хай в затишку дріма твоя душа злиденна,
Допоки тче нитки розвеснянілий сад.
Ні затяжні дощі, ні в’їдлива сльотиця
Не збудять, не сягнуть, не візьмуть за живе –
Вітри гойдають сад, і солодко їй сниться –
Хить-хить та все хить-хить – хитальна хитавиця.
І клопоти, і біль – усе її мина,
І час, як по льоду, збіга-тече водиця,
Та рве крута вода під кригою до дна.
Вона зриває лід, мов лушпи і загати,
І з’єднує всуціль поділене життя,
Вона той ковтюшок хитальний розпечата –
І знайдеш пустку в ній, і трухле сповиття…
Навіщо ж стільки літ пейзажі всі ці множив,
І кожен волосок на шпульку все снував?
Аби той капшучок знайти колись порожнім,
В який ти не складав, а тільки викрадав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Значення творчості мольєра.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Здобутки
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.