Павло Мовчан – Життєва гора

– Здрастуй, мовчання! –
Гору помацав рукою, –
Чом не минаєш мене стороною?
Горо-затуло, з твоєї вершини
Дух оглядає світ соколино.
Іскру викрешую із серцевини,
Горо, гордине, моя горовино!
Кругло летить сиротливе волання,
Перша вершино моя і остання.
Круто стремиш, пориваючи душу;
Вищим узвишшям спокушений, мушу
Кров’ю значити дні горопашні.
Серце кривавлячи, нігті зламавши.
Горо, замри, припини обертання,
Шкіру здери, обізвися кричанням.
Горо висока, сфарбована кров’ю,
Каменем стала над головою:
Не обійти, не розминутись,
Горо згорьована, кремінь покути…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Життєва гора