Павло Мовчан – Зірка

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою.

Т. Г. Шевченко

Розмита на бистрі
Зіяла, наче рана,
А скинув очі – угорі,
В промінні тонкотканім
Краплина, крапелька тремтить
І, проклювавши небо,
На пошуки душі летить
До тебе лиш, до тебе…
Зоре моя, житино,
В нічної птахи на крилі
Гориш ти, як жарина.
Коли вона тебе зняла,
Куди тебе відносить?
Від крихти твойого тепла
Була тепліша осінь…
Без тебе, зіронько, мені
І сутінно, й студено,
Всі ночі, ноченьки сумні
Для одного, для мене.
Вся вилузаність порожнин
Для мене для одного,
І спати в дуплах соломин,
І в холод дощових краплин
Взувати босі ноги.
І під цим небом мовчазним,
Піднявши очі д’горі,
Ходить і тішитись одним –
Що сяєш, моя зоре.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Опис картини с васильківського козача левада.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Зірка