Павло Мовчан – “Зника кристал прозорості з малюнка… “

Зника кристал прозорості з малюнка,
Проламується колір глибини,
Для дії нової готуються лаштунки,
Лунає гулко голос вказівний:
– Знімай ворота-а і розкопу-уй гатку-у-у,
Блакитний вітер в житлище впусти,
Розплющуй очі на свої початки:
Був кольору небесного і ти!
Загойданий був хвилями, як мушля,
Загвинчений, мов корінь, у блакить,
Вбирав ти в себе гомони ядушні,
Щоб шкаралущу круглу розломить.
І вивільнивсь, і подих обігнавши,
Під нігті щедро суглинку нагріб.
Землі набрав під панцир черепаший
І виштовхав

з горлянки слово “Хліб”.
Перев’язавши шкурою чересла
І протоптавши вперто перший шлях,
Дививсь на світ, в якому все воскресле
Просилось відтворитись у словах.
Та ти мовчав, лише різцем невпинно
Тварин різьбив приручених, страшних,
І вічність натікала похвилинно
У звивини роздряпин кам’яних.
Сіль виступала в жолобках глибоких
І роз’їдала обриси тварин…
А ти різьбив. Що не вміщалось в око,
Те переніс у глибину глибин.
І, щось незриме загорнувши в звуки,
Які були ув’язнені ізнов,
Вуста відкрив, відкривши всі сполуки,
І друге слово видихнув: “Любов!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Ольга кобилянська біографія.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Зника кристал прозорості з малюнка… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.