Павло Мовчан – Звертання до коханої

Озирнись, за тобою березові крила вогніють,
Небо йде слідкома, озирнися, Маріє…
Віє холодом м’ята, щоб дихалось ширше,
Видно край непочатий з лункого узвишшя.
Озирнись на заблуку, що втратив минуле.
Ой Марієчко, в нього на пальцях сидить по зозулі –
Кують вони, кличуть, просторять куванням благання,
Щоб ти повернулась, Маріє, коханням з вигнання.
Солом’яний шлях пом’якшить назад твої кроки,
Потульна земля розляглась на всі боки.
Всяке зілля зроста, що тобі до вподоби,
Кожен овоч собі соком губи всолодить.
На заказанім дереві вже й колиска кругліє,
Пахне ймення твоє, як любисток, Маріє!
Обвиває мене безіменне п’янливе стебло,
Сині грона обтяжують руки, до тебе простерті.
О Маріє, збагни, що земна наша плоть
Переповнена вщертно безсмертям!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір тему улюблена пісня моєї родини.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Звертання до коханої