Павло Тичина – десь надходила весна

Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна!
Сизокрилими голубками
У куточках на вустах
Їй спурхнуло щось усмішками –
Й потонуло у душі…

Наливалися жита. – Я сказав їй: золота!
Гнівно брівоньки зламалися.
Одвернулася. Пішла.
Тільки довго оглядалася –
Мов би кликала: іди!

Почали тумани йти. – Я сказав: не любиш ти!
Стала. Глянула. Промовила.
От і осінь вже прийшла.
Так любить? – кажи. Та швидше ж бо! –
Блиснув сміх їй мов кинджал.

Зажуривсь під снігом гай. – Я сказав їй: що ж… прощай!
Враз сердечним теплим сяєвом
Щось їй бризнуло з очей…
Сизокрилою голубкою
На моїх вона вустах!

1917


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Народна драма явтуха.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – десь надходила весна