Павло Тичина – Не бував ти у наших краях (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло))


Не бував ти у наших краях!
Там же небо – блакитні простори.,.
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш.
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся? –
Єсть там люди – й зросли у степах, –
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах… –
Не бував ти у наших краях.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Вірш П. Тичини “Не бував ти у наших краях!” – поетичне звертання до уявного співбесідника. Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани. де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити свою батьківщину.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір про перше коханя.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Не бував ти у наших краях (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло))