Перебийніс Петро – Батькова дорога

Це наснилося, можливо,
Чи привиділось мені,
Чи насправді сталось диво
При досвітньому вікні.

Що це діється зі мною?
Хоч немає вороття, –
Бачу: стежкою земною
Тато йде із небуття.

Тато йде сорокалітній,
І гойдаються поля.
Линуть гуси перелітні,
Обертається земля.

Ронять гуси з високості
Сизе пір’я на луги.
Видно мамі сивокосій
Недосяжні береги.

Пам’ятає небагато
Ця стежина з давнини…
Тату, осьде наша хата!
Ти її не промини.

Розвидняється між нами.
Ходять кола по воді.
І в задумі каже мама:
“Ви обидва молоді… “

Мама карточку торкає
І на мене позира.
І чоло моє черкає
Тінь гусиного пера.

Це наснилося, можливо,
Чи привиділось мені,
Чи насправді сталось диво:
Тато йде в далечині…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сумна історія життя маленької людини.
Ви зараз читаєте: Перебийніс Петро – Батькова дорога