Перебийніс Петро – Там, за рівниною голою

Там, за рівниною голою,
Кров’ю світанок набряк.
Бачу: охоплений полум’ям
Крутиться в полі вітряк.

Вітром високим роздмухане,
Полум’я крила жере.
Над світовими розрухами
Гасне видіння старе.

Інші сповідує виміри
Час молодий і прудкий.
Перевелися і вимерли
В наших степах вітряки.

Літо смагляве полинуло.
Де його вже доженеш?..
Чахне від чаду полинного
Вік переораних меж.

Не колосками, не борошном –
Попелом вітер пропах.
Тужно, безхлібно і порожньо
У придніпровських степах.

Мертва рілля не скородиться,
Сохне осот на токах.
І на чоло хлібородиці
Падає тінь вітряка.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Перебийніс Петро – Там, за рівниною голою