Пісня про Буревісника Максима Горького – пам’ятка доби російських революцій, її вплив на настрої сучасників

Пісня про Буревісника Максима Горького – пам’ятка доби російських революцій, її вплив на настрої сучасників
В історії було чимало переломних моментів, але початок ХХ сторіччя був особливим навіть серед них. Його можна назвати добою не-однорідності розвитку цивілізації, зіткненням культурних епох, що вже потім вилилися в політичні катаклізми. Ламалися традиції, як звичаєві в багатьох країнах, так і мистецькі. Моральне сум’яття, загальна невдоволеність, розчарованість і найрізноманітніші пошуки панували в душах людей. Передчуттям змін була сповнена атмосфера. І, як завжди, серед творчих людей знаходилися ті, що жили саме цим особливим передчуттям і були здатні передати його в своїх творах. Таким письменником був і Максим Горький у ранній період творчості.
Молодість, ідеалізм і надзвичайно багатий для його віку життєвий досвід зумовлювали свіжість погляду на події та дозволяли відкривати нові ракурси, знаходити нові теми, образи, новий стиль. Романтизм ранніх оповідань Горького сильно вирізнявся з традицій класичного романтизму. Суто новаторськими стали його “пісні” і казки-легенди, метафоричні, дуже актуальні за тематикою і сповнені надзвичайної віри в людину. Саме в них найвиразніше передано дух епохи: від емоційного ладунку до самого сполучення прози та героїко-романтичної “пісні”. Виникає новий напрям – революційний романтизм (хоча Горького вважають насамперед створювачем іншого напряму – так званого соціалі-стичного реалізму). Не випадково на деякі з них політичні діячі реагували на творчість Максима Горького сильніше й швидше за літературні кола, а з символічним образом Буревісника в уяві людей поєднався образ самого письменника.
Справді, його “Пісня про Буревісника”, написана 1901 року, тобто на самому початку століття, викликала чи не найсильніші пристрасті, що взагалі мали будь-які літературні твори. “Зазначений вірш склав сильне враження на літературні кола відомого напряму, при цьому Горького стали називати не лише “буревісником”, але й “буреглашатаєм”, бо він не лише проголошує про майбутню бурю, але кличе бурю за собою”, – засвідчує довідка департаменту поліції, і, мабуть, важко знайти кращий доказ.
У “Пісні про Буревісника” виразно передано бойовий дух, пристрасна жага волі: на тлі гри стихій, коли майже все живе завмирає або ховається, “гордо лине буревісник, чорній блискавці подібний”. Безстрашний птах кидає виклик усьому світу.
Цей твір був поворотним і для самого Горького, його доля як літератора остаточно переплітається з його долею як політичного діяча. Стає важко розрізнити, де закінчується одне і де починається інше. 1902 року його обирають почесним академіком, але результати виборів скасовуються з суто політичних причин з прямим утручанням самого царя. В. Короленко й А. Чехов на знак протесту відмовляються від цього ж звання: література й політика знову змішуються в одне, і це теж – характерна прикмета тих часів.
“Пісню про Буревісника” активно використовували в агітації серед робочих кіл соціал-демократи та більшовики. Вождь більшовиків Ленін використовує горьківський образ у своїх статтях. Одна з них – “Перед бурею” – закінчується цитатою з “Пісні про Буревісника”: “Хай сильніше гряне буря!”
Але й світ мистецтва починає бачити в Горькому саме літератора нового типу, “візитівкою” якого для всіх є знов-таки саме “Пісня про Буревісника”. За зізнанням О. Купріна, в його повісті “Поєдинок” “усе сміливе та буйне” належало авторові “Пісні про Буревісника”. Він писав Горькому: “Якби ви знали, як багато я навчився від Вас, і який я вдячний Вам за це”.
Образ Буревісника ніби поширюється на всю подальшу творчість Горького: наприклад, артист в. качалов називав “п’єсою-буревісником” п’єсу “На дні”.
Інший письменник і драматург, л. Андреєв, теж згадував”Пісню про Буревісника” у вступі до збірки своїх творів, уточнюючи “про вплив Горького не літературний, а вплив лицаря духу на того, хто коливається і нерішуче любить цей дух”.
Наостанок слід звернути особливу увагу: тут підкреслюється найважливіше в “Пісні про Буревісника” – те, за що й любили сучасники Горького в цьому творі. Горький зумів передати саме найтиповішу й узагальнену сутність прагнень більшості своїх сучасників. Не лише настрій, не лише образ. Символічний зміст метафор “Пісні… ” дуже легко розгадується, вони прості, але велика глибина й не була потрібною. У цьому випадку простота – не недолік. Масштабність почуття, знайомого потроху всім сучасникам Горького, підсилилася в “Пісні про Буревісника” до здатності роздмухувати до справжнього полум’я “нерішучі”, але вже наявні бажання, а отже й надихати інших.
Інакше кажучи, “Пісня про Буревісника” стала відображенням одного з найсуттєвіших моментів тієї доби, своєрідним документом-пам’яткою. Не фактографічним, а емоційним, що не менш важливо. Сама тодішня популярність цього твору доводить про правильність відчутої Горьким тенденції з духовного життя людей, що в свою чергу свідчить про художню майстерність автора. Якщо ми бажаємо дізнатися, що відбувалося на початку минулого століття, можна зазирнути в підручник історії, але якщо нас цікавить, що відчувала тоді значна частина людей – про це нам розповість “Пісня про Буревісника”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Пісня про Буревісника Максима Горького – пам’ятка доби російських революцій, її вплив на настрої сучасників