Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Платон Воронько – З вокзалу в станцію метро
Платон Воронько – З вокзалу в станцію метро
З ВОКЗАЛУ В СТАНЦІЮ МЕТРО
З вокзалу в станцію метро
Я ескалатором спускаюсь
І їду глянуть на Дніпро,
Коли у Київ повертаюсь.
Підземний шлях! Яке добро!
Й забути можна, де ти є –
В Москві? У Лондоні? В Парижі?
Але у Києві своє
Дихання у підземній тиші,
Воно свої нитки снує.
Снує з легенького проміння
Від мідних літер: “Арсенал”,
Від того сизого каміння,
Яке дробилось на креміння
В козацький кріс і самопал.
Воно з Шевченкового зору,
З очей Франка, Сковороди,
Що проводжають нас угору
В ранкову, у робочу пору
Щодня на подвиги-труди.
Воно снує із кіс русявки,
Що тут розводила вапно
Чи мила ці дубові лавки.
Кияни любі і киянки, –
З усього рідного воно.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- З вокзалу в станцію метро… – Воронько Платон * З вокзалу в станцію метро Я ескалатором спускаюсь І їду глянуть на дніпро, Коли у Київ повертаюсь. Підземний шлях! Яке добро! Й забути можна, де ти є – В Москві? У Лондоні? В Парижі? Але у Києві своє Дихання у підземній тиші, Воно свої нитки снує. Снує з легенького проміння Від мідних літер: “Арсенал”, […]...
- Платон Воронько – Казка про Чугайстра Драматична поема ДІЯ ПЕРША Дрімотна карпатська верховина. Вікові смереки та буки з двох боків підступають до високої кам’янистої галявини. За галявиною вдалині ще вищі шереги відрогів, які нагадують буремне море, що в пориві піднялося до самого неба і раптом закам’яніло. Все залите імлистим надвечір’ям з виблисками передгроззя. Хмари густими отарами насуваються із-за обрію – і […]...
- Платон Воронько – Журавлики линуть ЖУРАВЛИКИ ЛИНУТЬ… Журавлики линуть: “Курли та курли. Ми з краю свого В чужину попливли. І там, за морями, В далекім краю, Згадаєм не раз Про вітчизну свою, Де вивели діток, Де гнізда звили”. Журавлики линуть: “Курли та курли”. Під ними родюча Безмежна земля. Стерня золотіє, Парує рілля. Усе тут знайоме І рідне усе. А вітер […]...
- Люблю я ліс – Воронько Платон Люблю я ліс! Дрімотний ліс. Він партизанові приніс Жаданий захист І спочинок. І не один звитяжний вчинок Я по стежках його проніс За нашу рідну Батьківщину. Березу, вільху і ліщину, Дубів могутність величаву І навіть тихий верболіз – Люблю я ліс. Його по праву Я і шаную, і люблю, Вклоняюсь пишному гіллю, Бо тричі щиро […]...
- Платон Воронько – Біографія Платон Микитович Воронько 18 листопада (1 грудня) 1913, Чернеччина, нині Охтирського району Сумської області – 10 серпня 1988, Київ) – український поет, письменник, публіцист, драматург. Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна біографія: в роки першої-другої п’ятирічок П. Воронько вчиться в […]...
- Солодка вода – Воронько Платон Воду, що пити можна, На сході “солодкою” звуть. В цій назві щось ніжне й тривожне,- “Солодка” – не смак, а суть. Де пекло такирів, барханів1 – Земля, де немає землі, Там голови скельних титанів2 Одвіку в скорботній золі, Там зрада озер солоних Заспраглому – В груди ножем, Там подих вітрів похоронних За кожним новим міражем. […]...
- Воронько Платон Никитович – Біографія Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна біографія: в роки першої-другої п’ятирічок П. Воронько вчиться в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого їде до Таджикистану, де й працює за фахом. В 1935р. його призивають до Червоної Армії. демобілізувавшись, майбутній поет (він […]...
- Школа батьків – Воронько Платон Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Своїми руками копав я траншеї, Ходив мурувать тракторбуд. І радий, що з піснею нині моєю В роботу вливається люд, Ровесники, друзі мої сивуваті, Розумні батьки і брати, Привчайте дітей працювати й співати! Виховуйте, в кожного […]...
- Коваль Микита – Воронько Платон Мій батько славний був коваль На все село, на кілька сіл. В його руках співала сталь, На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші, Варив поламані вали. В двадцятім році гармаші Гармату в кузні притягли, І комісар сказав: “Біда! Одна була на два полки… “ У батька сила молода, В роботі все йому з руки. Він […]...
- Євген Гребінка – Ворона і ягня Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру; зложивши моцні крила, Опукою з гори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору. І треба ж, що на сюю […]...
- Твір на тему: Африканські маски… в метро (твір з елементами фантазії та опису зовнішності людини) Я дружу зі своїми батьками. Ми розуміємо одне одного, і конфліктів між нами майже не буває. Я пишаюся і мамою, і татом. Мама працює у середній школі викладачем математики, а ось професія батька мені здається більш романтичною. Він машиніст електропотяга метрополітену. Батько – людина сучасна, і не тільки тому, що він має справу із сучасною […]...
- Біографія Платона Воронько ПЛАТОН ВОРОНЬКО (Нар. 1913 р.) Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна біографія: в роки першої-другої п’ятирічок П. Воронько вчиться в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого їде до Таджикистану, де й працює за фахом. В 1935р. його призивають до Червоної […]...
- Григорій Сковорода – Повна академічна збірка творів За редакцією проф. Леоніда Ушкалова. – Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011. – 1400 с. ISBN 978-966-372-330-3 Ця книга – перше видання творів великого українського поета й філософа Григорія Сковороди (1722-1794), здійснене в належному академічному форматі. Воно стане цінним джерелом для філософів, літературознавців, мовознавців, культурологів, педагогів, богословів та інших фахівців, які вивчають творчість […]...
- Платон Каратаев и Тихон Щербатый как выразители народных взглядов (по роману Л. Н. Толстого “Война и мир”) Любимой мыслью Л. Н. Толстого в романе “Война и мир” была “мысль народная”. На первый взгляд, отражение этой темы в романе кажется эпизодическим, так как из более чем пятисот семидесяти героев романа разработаны лишь десять образов представителей народа. Но Толстой решает эту проблему иначе: каждого из своих любимых героев в кризисные моменты жизни он приводит […]...
- Павло Мовчан – Тінь Все глибше входить в землю спека, І ширша подих, що не крок. І пада тінь моя далека По той бік річки на пісок. Угору золото струмує, Донизу темне скло тече. Висока ніч стоїть ошую, Правобіч – гине день з очей… А посередині ти крочиш. Куди не ступиш – в центрі ти; Посеред дня, посеред ночі, […]...
- Твір на тему: Громадський транспорт (Твір-опис з елементами роздуму) На мій погляд, кращий спосіб подорожувати по місту – це ходити пішки. Коли ви ходите пішки, ви не залежите ні від якого виду транспорту. Ви можете милуватися красою будівель і пейзажів. А йдучи уздовж вулиць, ви можете піти, куди вам подобається. Це все переваги. Але, звичайно, незручність пішохідним прогулок – це час, який ви на […]...
- Володимир Лучук – Мак На городі – Ой, так, так – Мама висіяла мак. У барвистій парасольці Зацвітає мак на сонці. У зеленому плащі Мак не мокне на дощі. На городі – Ой, так, так – Мама висіяла мак. Мак росте, росте угору – Дозріває в літню пору. Вліво-вправо – хить та хить Дзвінко маківка дзвенить....
- Оксана Боровець – Місто між нами – тисячі рук і рік Місто між нами – тисячі рук і рік. З ранку до ночі, поміж метро і METRO, – Скорені вівці, навчені вівчарі. Люди з очима вовка біжать із NETрів. Місто між нами – лігво чужих тварин, Чути спиною подих різкий і спертий. Віти метро б’ються за склом вітрин, Києве яблуко котиться по проспекту. Вовчі зіниці ширяться […]...
- Григорій Сковорода – байкар-викривач суспільних недоліків I. Історична епоха, коли жив і працював Г. Сковорода (початок розвитку капіталістичних відносин в Росії і Україні, кріпосницький гніт, представники передової громадсько-політичної думки цих часів – Д. Фонвізін, О. Радищев, Я. Ковельський). II. Соціально-політичні мотиви в творчості Г. Сковороди. 1. Соціальні ідеали українського поета і філософа (демократія і гуманізм, республіка, збірка “Сад божественных песней”). 2. […]...
- Іван Корсак – Борозна у чужому полі То славетна родина: старшого брата Степана Тимошенка звуть батьком амери-канської прикладної механіки, середульший Сергій – міністр УНР, знаковий архітектор, посол і сенатор польського сейму, молодший Володипир член уряду Рузвельта. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором Вашингтонського метро та зводив хмарочоси в Нью-Йорку… Шкода, звісно, що так випало мало їм свій край розбудовувати, більше […]...
- Біографія Романа Горака Народився 17 січня 1942 р. у селі Городок Львівської області. Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка. Активний і непересічний діяч у справі вивчення, збереження і використання з науковою і освітньою метою спадщини І. Франка. Його перу належить понад 300 досліджень і статей про І. Франка та багатьох письменників. Окремими виданнями вийшли його твори: “Тричі мені […]...
- Олександр Ірванець – 5 000 000 ковтають ранкові бульйони 5 000 000 ковтають ранкові бульйони, Їх ковта в свою чергу голодне ранкове метро. Я – солдат будівельного батальйону. Я – ніхто. Я ніхто для вас, люди, бо кров моя просто солона. Відбиваюсь у водах каналів, я для себе самого ніхто. В мене тільки й рідні – однойменна зі мною колона І в запасниках Ермітажу […]...
- Василь Симоненко – “Минуле не вернуть… “ Минуле не вернуть, Не виправить минуле, Вчорашне – ніби сон, Що випурхнув з очей. Як луки навесні Ховаються під мулом, Так вкриється воно Пластами днів, ночей. Але воно живе – Забуте й незабуте, А час не зупиняється, А молодість біжить, І миті жодної Не можна повернути, Щоб заново, По-іншому прожить....
- Семенко Михайль – Чистильщик чобіт Кинь ранкову газету, маестро, Поставив на твою машину чобіт. Ріг всміхається затурбованим сестрам, Кожний своє діло робить. З гаманця виконав відповідний мінус – Можеш продовжувати своє читання. Я залишу тебе на розі, але ніде не дінусь. Виблискує за будинком позолочена баня. 1918. Кибинці – Київ...
- Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, Я маю Вісім Очей – Одні очі, Щоб бачити Мою шкіру, Що жде повороту Твоєї Із пасовиськ Туману, Другі очі, Щоб бачити Мої пальці, Що шукають Своєї батьківщини В твоїх устах, Треті очі, Щоб бачити Мій віддих, Що жде Своїх контурів На теплих рогах Твоєї шиї, І п’ять очей, Щоб бачити Твоє обличчя, […]...
- Поетична творчість Г. Сковороди Поетична творчість Г. Сковороди І. Створення збірки “Сад божественних пісень”. ІІ. “Сад божественних пісень” – своєрідний ліричний щоденник автора. 1. Змалювання соціальних вад кріпосницької системи у поезії “Всякому місту звичай і права”. 2. Смерть – як суддя, що виносить справедливий вирок усім, хто завдає людям горя на землі (за поезією “De Lіbertate”). 3. Кревний зв’язок […]...
- Павло Мовчан – Чорний вітер Облущивсь простір, і повітря зжовкло, Щілясті шелестять очерети, Замість води снує в струмочку голка – На той бік літа нам не перейти… І кінь сумний при березі похнюпивсь, Важких очей уже не підведе, І бережина зеленіє скупо, Де кружеляє колесо руде… І вікна, ніби вибиті із рами, І двері зняті – протяги такі, Що аж […]...
- Павло Мовчан – Зір (З циклу “Відлуння війни”) Зір не привласнює – голубить, Зір випромінює тепло, І, багатіючи від згуби, Не ділить на добро та зло Ні обширів земних, ні неба, Вбираючи лиш те у себе, Що навіть світ переросло: Батьків обличчя, день розлуки, Пожежу, шибениці тінь, В горшку общипаного крука, Прибиті руки на хресті. Та ширше зору, вище […]...
- Богдан Рубчак – Мадригал Крихітно пола Мана моя дама. Тремтить дробина Очей в очах. Мана Уст на мені. Дрижить. Дотиків сніг за Сипав на сни – На близнята задум Коханого тіла, Що мозку вощини В його меду. В призмі зору Її промінь роз Битий. В розчині ночі Блідо освітлений Плянеток рій: Чоло – монастир, Стегна – Турецький рай, Волосся […]...
- Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В ній плюскіт і ваших хвиль… Хоч вас обігнала її межа На сотні, тисячі миль. Убогі душі я збагачу Барвами ніжних фарб, Жербрацькі торби позолочу… Беріть мій світ, мій скарб! Скільки […]...
- Павло Мовчан – Припадаючи до краплі Обтяжений життям, земною глибиною, Я стежу: ген летить угору голос мій… І лійкуватий день сотає наді мною Мерхляве порохно і бджіл пожовклий рій… Угору – вгору, гей! У небо глибкувате Засотується все, що віджило свій вік, І камінь відліта, розмоклий, наче вата, І образи летять крізь щілини повік. Угору, вгору, вго… – в безодню, у […]...
- Сам собі пан (дуже стисло/скорочено) – Грінченко Борис Селянин данило розповідає про пригоду, яка з ним сталася. Схотілося йому дізнатися, як то пани живуть. Тому він вирішив спробувати, чи може мужик бути поряд з паном. Перш за все вирушив на станцію та купив білет у перший клас. Здивувався, що касир йому нічого не сказав. дорогою кондуктор намагався його зупинити і відправити у вагон […]...
- Павло Мовчан – Проступаючі малюнки Він горілиць лежав, розплющений повітрям, За межами очей закруглювався світ, І від тепла, що в тілі, западина гранітна Розширювалась, глибла поволі, наче лід… А під вагою тіла стискалося коріння, І карлючки торішні, прошилюючи спину, Торкалися болюче настуджених кісток. Проточний зір стікає, мов джерело, поволі, І чистота дитяча у ньому не струмить, І осіда на денці […]...
- Юрій Мушкетик – Черевики Юрій Мушкетик Черевики Згадують всілякі, здебільшого химерні історії, і все частіше чомусь вертаєшся думкою до отієї землі, до тої річки, понад якою бігав босоніж. Скільки про те босоніжжя понаписувано в книгах. А воно ж ой як недобре бігати без взувачки осінніми стернями. І як гірко мріялося про ту взувачку. Я й згадав оце через те. […]...
- Любомир Винник – В тобі найяскравіші барви світу “Яка різниця життя гірке чи солодке, Якщо з тобою воно смачне Роман Павлишинець В тобі найяскравіші барви світу. Вся ніжність дотиків захована в тобі, Романтика ночей п’янкого літа. Очі зелені? Сірі? Карі? Голубі? Та байдуже до кольору очей, До твого зросту. Кольору волосся. У тобі стільки дивних ще речей, Мов ти на цій планеті тільки […]...
- Ольга Анцибор – Ніч кохання Я мрію про шалену ніч кохання, Я нею марю і покірно жду. Поклич мене вночі, чи може зрання І я до тебе прилечу, прийду. Між нами відстань – кроками не змірять, Та серце вмить її перелетить, Воно ж кохає віддано і щиро Та від розлуки довгої болить. Розлука ця закінчиться вже скоро, І я приїду […]...
- Державний гімн України Державний гімн України – “Ще не вмерла Україна”, офіційно прийнятий після проголошення незалежності України. Слова написав П. Чубинський (1862), а музику – спочатку М. Лисенко, а потім М. Вербицький. У ХІХ-ХХ ст. у ролі національних Г. використовувалися й інші пісні – “Заповіт” Т. Шевченка, “Не пора” (слова І. Франка, музика д. Січинського), “Вічний революціонер” (слова […]...
- Твір на тему: Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя Г. С. Сковорода, визначний філософ, письменник-просвітитель вісімнадцятого століття, займає значне місце в українській літературі. Великий вплив на формування погляду і таланту мислителя мало суспільне життя тогочасної України. Воно загартувало дух непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило Григорія як демократа та гуманіста. Велич і безсмертя Сковороди полягає у тому, що в глуху пору найжорстокіших утисків народу […]...
- Твір на тему: Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя (Твір-роздум) Г. Сковорода, визначний філософ, письменник-просвітитель вісімнадцятого століття, займає значне місце в українській літературі. Великий вплив на формування погляду і таланту мислителя мало суспільне життя тогочасної України. Воно загартувало дух непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило Сковороду як демократа та гуманіста. Велич і безсмертя Сковороди полягає у тому, що в глуху пору найжорстокіших утисків народу царизмом […]...
- Павло Мовчан – “Від роздалля біль під серцем… “ Від роздалля біль під серцем: Леле, що за глибина! Синь-блакить черпав наперстком, Щоб добутися до дна. Та блакиті прибувало, Хоч росла щодня жага; Пив захлинно – було мало, Синь кипіла в берегах… І метелики летіли – Білим-білі пелюстки, Покривали всеньке тіло Світлим полиском луски. … Треба глиб мерщій пронурить, Щоб до зірки змірять путь, Треба […]...
Б гринченко ,,сестриця галя краткое содержания.