Почуття синівської любові як вияв народної моралі в новелі Г. Косинки “Мати” (2 варіант)
Визначаючи своє літературне кредо та відповідаючи на гострі випади критиків, Г. Косинка писав: “Я вважаю, що письменник повинен правдиво відображати дійсність, історію наших часів” .Жахливі сторінки вітчизняної історії, криваві, люті часи громадянської війни, безперечно, вражають читацьку уяву, коли читаєш новелу ” Мати “. Не менш емоційним є відтворення почуттів головного героя, який зустрічається віч-на-віч зі смертю і, що найсумніше, втрачає свою матір.
Оповідання невелике за обсягом, у центрі уваги письменника – трагедія
Можливо, на вибір автором сюжету та емоційного забарвлення зображуваної дійсності вплинули певні біографічні моменти. Так, наприклад, П. Матющенко згадувала: “Григорій Михайлович із повагою ставився до своєї матері. Доводилося не раз бачити, як він її зустрічав і проводжав, вона приїздила із села до них у гості”. У автобіографії письменник розчулено описує, як важко було його матері у чужій стороні, як мріяла вона повернутися на батьківщину:
За давнім звичаєм письменник звертається до матері на “Ви”. Зрозуміло, що це була не данина традиції, а справжня відверта синівська повага і любов.
Таким був сам письменник, такими ж рисами він наділив головного героя оповідання “Мати”. Уявімо, наскільки тяжкі думи і переживання охопили всіх членів родини, які розгублено спостерігали агонію рідної матері, намагаючись надати їй хоч якусь медичну допомогу. Природа, ніби співчутливий товариш, радо б допомогла родині у цьому горі.
Але навколо точиться кривава боротьба за владу, за кожний клаптик землі, яку селяни називають годувальницею. Письменник майстерно переплітає пейзажні малюнки та опис людського неприродного безглуздя, що називається війною: “Хмари вже заступили під лісом кавалерію… чорне сонце, втикане багряно-червоними стрілами на вітер, і гарматні ядра, перегукуючись свистом при зустрічі, лягають на нашому польському боці, мов ті підсвинки у вибоїні дороги, не розриваючись”.
Це поєднання у пейзажній картині двох несумісних явищ виникає у творі невипадково і пронизує всю його структуру. Якщо говорити про композицію персонажів оповідання, то перше, що впадає в око, – велика кількість другорядних, незначних персонажів, що на мить з’являються в сюжетній канві та невдовзі зникають. Проте, на мій погляд, є два першорядних образи – смерть і любов. Любов, наскільки б сильною вона не була, не здатна подолати смерть, але вона вносить сенс у людське життя, сповнене жорстокості і несправедливості.
Любов – це таємний прадавній оберіг, який дістався головному герою, Андрію, у спадок від дідів-прадідів і захищав його під усіх нещасть. Повага дітей до батьків – основна риса менталітету українців. Наприклад, у “Повісті минулих літ” Нестор-літописець писав: “Поляни мали звичай своїх предків, тихий, лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх… ” У скарбниці народної мудрості ми можемо віднайти безліч прислів’їв та приказок, присвячених сімейним стосункам: “Хто відречеться від роду, того рід відречеться”; “Вчи сина, як годуєш, бо тоді не навчиш, як тебе годуватиме”.
Отже, рішуче бажання Андрія допомогти матері було цілком природним – інакше він не міг: мати вмирає, батько розгублений і нещасний (“… у мене в серці за ті слова закипів жаль до батька, що не міг слова йому сказати”). Він усвідомлює, що може ніколи вже не повернутися додому, але в скронях пульсує одне-єдине: “Мати!”
Десь далеко вистукує кулемет, шумлять придорожні верби перед дощем, шумить городина, “а з верби, зриваючись на вітрі, летить ворон, крякаючи”. Якщо уважно проаналізувати цей уривок, можна побачити паралель між символікою оповідання і символікою одного з найвідоміших творів давньої літератури “Слова о полку Ігоревім”. У давній пам’ятці, до речі, як і у фольклорі, який активно використовував автор “Слова о полку Ігоревім”, ворони символізують смерть: “Тоді по Руській землі рідко орачі погукували, але часто ворони крякали, трупи між собою поділяючи… ” Отже, невипадково в новелі Г. Косинки “летить ворон крякаючи… “. Війна розсіяла по рідній землі смерть, а ворони, як належне, збирають цю криваву данину.
Перша перепона на шляху відчайдушного сина – польські вояки, зодягнені в сіро-зелені німецькі шинелі, що нагадують колір жита. Такий тепер “врожай” збирає український селянин: замість того, щоб мирно на своїх полях вирощувати жито, годує чужоземних вояків. Андрій змушений підкоритися вимогам польського полковника, бо чого варте в очах останнього життя українського німого хлопа, ціна одна – смерть. Скрегочуть зуби від ненависті, хрустять пальці, бо руки задубіли від дощу, в голові народжуються плани помсти, але цю наругу треба витримати, витерпіти заради неї єдиної – рідної матері. Серце стискається в передчутті незворотного: “Не може бути, що він хоче розстріляти мене таким способом”. Людська ницість і підлість не знає меж: “на щастя”, сержанта цікавлять дуже буденні речі. Йому достатньо лише пограбувати цього українського “йолопа”, відібравши натільний хрестик, бо більше не було чого брати.
Чи можемо ми засудити головного героя, який називав цього грабіжника, “героя хрестиков”, офіцером? Чи можемо ми засудити Андрія за те, що він ціною своєї честі та гідності прагнув лише одного – вижити? Форма оповіді від першої особи надає зображуваному високої емоційної напруги, допомагає читачу зазирнути у найглибші закутки душі головного героя. Тому ми і можемо впевнено стверджувати, що Андрій не винен у тому, що хотів вижити в цих нелегких умовах. Він на мить схилив голову перед силою смерті, але поставити його на коліна не міг навіть сам сатана. Ця принизлива сцена відбирання хрестика викликає в героя огиду і радість водночас: “Радість, що зможу нарешті проскочити бойову смугу, зможу попасти до бойового сектора більшовиків, де перед моїми очима стояла поза арміями лише Зеленогаївська лікарня… ” Отже, завдання польського капітана підвезти кулеметні стрічки до більшовицьких позицій викликало не обурення, а радість Андрія. Радість, бо це була щаслива можливість наблизитися на крок до мети і врятувати життя матері.
Письменник не приховує життєву правду, для нього життя має позакласову, позанаціональну вселюдську цінність. Це яскраво проілюстровано в епізоді, коли Андрій стає свідком того, як польський генерал відправляє на смерть своїх підлеглих солдат. У цьому епізоді людська природа натуралістично оголена: солдати, зраджені своїми сержантами, відмовляються повертатися на бойові позиції. “Дике м’ясо” всупереч наказам командирів до нестями хоче жити: “Я не хочу по-дурному вмирати… Не хочу, розумієш?” Польський солдат, який не погребував чужими натільними хрестами, труситься в передчутті смерті, ніби в лихоманці. Чужий страх викликає в героя лютість, у його голові виникають антигуманні думки по суті, і саме в цей час він чує голос матері: “Андрію!”
Тоненький ланцюжок між життям і смертю обірвався. Життя відлетіло кудись, а тепер перед очима Андрія сама лише смерть. Смерть на вустах порубаних, понівечених солдат. Смерть у їхніх переляканих очах. Андрій тепер не боїться подивитися смерті в очі; він знає, що матері немає в живих, Зеленогаївська лікарня палає від рук розгромлених більшовиками поляків. А ще він розуміє, що матері вже не повернути, а майбутнє братів із сестрами “спотикається темної ночі в безвість”. Невідомо звідки з’являються ті сили, які змушують Андрія не безвільно спостерігати все, що відбувається навкруги, проте активно боротися за власне життя.
Вдома на Андрія чекала сумна звістка. Його передчуття, що виникли у пограничному стані напівбожевілля, справдились. Побачивши матір, Андрій в останній раз поцілував її мертві руки, але настирлива думка не давала спокою: чому “моя мати так зціпила щільно губи, як мертвий солдат”? Здається, тільки тепер він зрозумів ті слова-благання, які перед смертю повторював той, хто його скривдив: “Я – бідний”.
Коли навколо точиться запекла боротьба, коли війна, ніби полум’я, охоплює все навкруги, життя людське знецінюється: ані гроші, ані коштовності, ані вкрадені натільні хрестики не можуть зупинити смерть. Тільки всесильна любов долає на своєму шляху всі перепони, допомагає людині гідно витримати всі страждання, всі життєві випробування.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Почуття синівської любові як вияв народної моралі в новелі Г. Косинки “Мати” (1 варіант) “Мати” – це слово, яке змушує кожного згадати світлий образ найріднішої людини й відчути ту зажуреність і смуток, які приходять, коли згадуємо дитинство. Мотив материнської любові є одним із провідних в українській літературі: оповідання “Мати” М. Хвильового, твір із такою самою назвою О. Довженка, численні образи матері у багатьох повістях та романах інших вітчизняних письменників. […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) (2 варіант) У віршах “Батьківське поле” та “Від серця поклонюсь” поет Микола Сингаївський оспівує своїх батьків, їх любов до праці. Це прості сільські трударі. Вірш “Батьківське поле” пройнятий любов’ю до рідної землі, наче “батьківське поле за ясенем” потом. У вірші оспівується вічна праця трударя-хлібороба, найсвятіша і невмируща. Бо хліб – це святиня, це символ трудової честі, звитяги […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) (1 варіант) З дитинства привчився М. Сингаївський шанувати хліборобську працю. Батьки прищепили йому любов до батьківського поля, трудівників-землеробів. Свої почуття до рідної землі поет висловив у віршах. М. Сингаївський дуже поважає свого батька, який все своє життя присвятив праці на полі. Це поле уявляється поету якоюсь розумною істотою, можливо, воно навіть має багато людських якостей. Воно все […]...
- Ідея матері в українській літературі XX століття: “Я (романтика)”, “Мати” Миколи Хвильового, “Скорбна мати” П. Тичини, “Мати” Г. Косинки,”Марія” Самчука Жінці-матері присвячено багато літературних творів різних жанрів, і не буде помилковою думка, що цей образ є наскрізним. Еволюція образу відтворює ті соціально-політичні зміни, що відбуваються у світі, надає йому філософського звучання. Нелегкі випробування випали на долю матері в роки революції й громадської війни: її сини, потрапили у витворену революційними ідеями пастку, творили насильство, “набухали кров’ю […]...
- Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” (2 варіант) Дуже коротке життя прожив Василь Симоненко – всього двадцять вісім років. Все його життя, вся творчість пронизані любов’ю до матері, Батьківщини, гіркими роздумами про долю нашого народу. У вірші “Грудочка землі” ми разом з поетом поринаємо в його спогади про дитинство. Ми відчуваємо легку радість. Поет з любов’ю змальовує природу рідного краю: “гомінливі трепетні ліси”, […]...
- Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно… “) (2 варіант) В. Стус називав П. Тичину “феноменом доби”. Так, цей поет є одним з найталановитіших митців, що прославляли Україну. “У світі небагато є поетів, які так глибоко відчувають слово, як Тичина… Кожне слово складається із змісту й мелодії. І саме мелодію слова вмів чути й передавати П. Тичина”, – писав про нього П. Панч. Тому багато […]...
- Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно… “) (1 варіант) Українська земля завжди була багата на таланти. Та й не могла ця розкішна земля, на полях якої зростали щедрі врожаї, а сади буяли плодами, не народжувати талановитих дітей. Безсмертний кріпак Шевченко, ім’я якого золотими буквами назавжди вписане в історію України; Великий Франко, незламна Леся Українка, лагідний Олесь, мужній Стус… Усі вони різні, але всіх об’єднує […]...
- Новела Г. Косинки “Мати”: психологізм художньої деталі Вдумливий психолог, реаліст-діалектик, Людина, що раз і назавжди віддала своє перо Боротьбі за утвердження на рідній землі засад Вселюдського гуманізму, письменник по праву Може вважатися одним з найталановитіших Фундаторів молодої літератури України. В. П. Моренець, Ю. Г. Фалько Григорій Косинка (справжнє прізвище – Григорій Стрілець) – найвидатніший новеліст 20-х років. Його новелістичні дебюти в 1920-1922 […]...
- Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” (1 варіант) Поезія “Грудочка землі” змальовує надзвичайно глибоке почуття автора до своєї Батьківщини. Автор завдячує їй усім, що в нього є дорогого. Він вдячний Батьківщині і за гомінливі трепетні ліси, в які автор ходив ще в дитинстві, і за ніжні замріяні пісні, які співали дівчата і в кожному слові дзвеніло щастя; і за те, що з цих […]...
- Утвердженні народної моралі та внутрішньої краси людини в п’єсі І. Котляревського “Наталка Полтавка” Одним з найвизначніших творів І. П. Котляревського є п’єса “Наталка Полтавка”. У п’єсі оспівується і утверджується громадська та особиста мораль, вироблена народом, викривається і засуджується аморальність панівної верхівки. У п’єсі дві групи образів: бідні і багаті. Найяскравішим є образ Наталки. Чесна, проста селянська дівчина палко покохала Петра, чекає його. Любов до матері примушує її згодитись […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини у п’єсі І. П. Котляревського “Наталка Полтавка” Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки адекватно він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і прогресивності мистецтва органічно втілені в художніх творах І. П. Котляревського. Виявляючи глибокий інтерес до російської і світової драматургії і театру, Котляревський і Щепкін усвідомлювали, що настав час для […]...
- Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки “В житах” Тривожним, важким і повним нерозв’язних суперечностей – саме таким постає перед нами час революційних та пореволюційних подій в Україні XX століття із творів визначних майстрів слова, діяльність яких припала на 20-30-ті роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посідають одне з чільних місць серед правдивих історій про людину й час, написаних безпосередніми свідками, учасникам […]...
- Громадянська війна в українській новелі 1920-1930-х років (за творами Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського) I. Ю. Яновсьсий, М. Хвильовий, Г. Косинка – визначні українські новелісти двадцятого століття, що відтворили жахливі сторінки історії України. II. Громадянська війна у творчості письменників: 1. Юрій Яновський і його роман “Вершники” (знехтування батьківського заповіту, братовбивство, бездушний фанатизм). 2. Новела Миколи Хвильового “Мати” (війна перекручує долі родини, брати – “найлютіші вороги”, мати “розривається між ними”). […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси у п’єсі Івана Котляревського “Наталка Полтавка” П’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка” була новим словом, першим драматичним твором в українській літературі. Кінець XVIII сторіччя став добою складних змін у суспільствах європейських держав, добою зародження капіталістичних відносин, під впливом яких бурхливо розвивались ідеї Просвітництва. Нова українська література формувалася як ідейно-естетичне явище саме на їх основі. Вона була покликана задовольняти духовні потреби усіх верств […]...
- Людина на роздоріжжі революції: “Мати” Г. Косинки і “Я (романтика)” Миколи Хвильового Так споконвіку було: Одні упирались з ганчіркою в руці, другі тягнулись до стяга зорі і йшли за хвостами комет, горіх розкусивши буття. Микола Хвильовий Немає у світі таких ідей, за які можна було б заплатити людським життям – чужим чи власним! Лесь Курбас Григорій Косинка і Микола Хвильовий… Люди однієї епохи, талановиті письменники, великі майстри […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини у п’єсі І. Котляревського “Наталка Полтавка” “Наталка Полтавка” І. Котляревського – одне з тих явищ літератури минулого, часова віддаленість якого неспроможна затьмарити його свіжості й принади. П’єса донесла в наше сьогодення правду почуттів, настроїв і переживань народу, завдяки чому і стала невід’ємною частиною духовної культури нашого сучасника. У творі відображено життя і побут українського селянства, особливості його моралі, психології, інтересів. В […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини в п’єсі І. П. Котляревського “Наталка Полтавка” Іван Котляревський… Ім’я це викликав у кожного яскраві асоціації: і безсмертній Еней, і невмируща Наталка – героїня п’єси, що стала праматір’ю нового українського театру. Що забезпечило “Наталці Полтавці” безсмертя у віках? Найкраще можна відповісти словами О. Гончара: “Два століття живе на світі безсмертний автор “Енеїди” й “Наталки Полтавки” поет, веселий мудрець, в якому мовби уособився […]...
- Твір на тему: “Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки “В житах” Тривожним, важким і повним нерозв’язаних протиріч – саме таким постає перед нами час революційних та пореволюційних подій в Україні XX століття із творів визначних майстрів слова, діяльність яких припала на 20-30 роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посідають одне з чільних місць серед правдивих історій про людину й час, написаних безпосередніми свідками, учасниками […]...
- Вияв глибокої любові і пошани до вчителя (за поезією “Учитель”) Кожна людина на все життя пам’ятає свого першого вчителя, зберігає в своїй душі теплі почуття до людини, яка відчинила двері у прекрасний світ знань. Наставник поета викликав до себе щиру любов учнів. Так про нього пише В. Сосюра у вірші “Учитель”: Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! Він […]...
- Страдницький образ матері в новелі М. Хвильового “Я ( Романтика)” (1 варіант) Мати… Ця людина для кожного з нас є особливою. З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів, із тривогою та любов’ю вдивляються вони у своїх дітей, сподіваючись на їхнє щасливе майбутнє. І страждає, мучиться материнська душа, коли бачить, що не на праведний шлях стала її дитина. Не один український письменник показав у своїх творах […]...
- Безглузда сила фанатизму в новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” (1 варіант) Влада, яка прийшла в Україну після революції 1917 року, принесла із собою нову ідеологію. Заклики радянських вождів звучали заманливо: не повинно бути великого соціального розриву в суспільстві, коли один помирає з голоду, а інший має всі матеріальні блага; усі люди рівні, як брати; кожна людина повинна відчувати себе патріотом рідної землі… Однак скоро заклики до […]...
- Безглузда сила фанатизму в новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” (2 варіант) Роки життя і становлення як особистості письменника М. Хвильового припадають на бурхливий, перенасичений подіями початок двадцятого століття. Він брав діяльну участь у суспільному, громадському й культурному житті молодої радянської держави. В окопах Першої світової війни усталюються його демократичні, частково й більшовицькі симпатії. Він воював у повстанському загоні, брав участь у анти-гетьманському повстанні, у боях із […]...
- Страдницький образ матері в новелі М. Хвильового “Я ( Романтика)” (2 варіант) Матуся! Це вона оберігає ніжною колисковою наш сон у дитинстві. Це вона вчить нас жити за законами любові і правди. Це вона не дає нам спіткнутися на життєвих дорогах, пробуджує совість, оберігає від ганьби. Так хочеться стати перед тобою на коліна, перед твоєю любов’ю і добротою, перед мужністю і ніжністю твоєю. У напій уяві образ […]...
- Роздуми про миттєве і вічне в новелі В. Винниченка “Момент” (1 варіант) Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, “темних” інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об’єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю. Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, […]...
- Особа автора у новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” Микола Хвильовий – письменник пристрасний і гарячий. Тому зрозуміла його безпосередня присутність у своїх творах. Новела “Я (Романтика)” відображає особу автора опосередковано, через деякі грані “я” та філософську систему. Трагедія автора у новелі “Я (Романтика)” надто глибока. Написаний в імпресіоністичній манері, твір у яскравій художній формі відображає ті складні протиріччя, які є в душі людини, […]...
- Мої почуття щодо поезії Д. Павличка “Два кольори” Мої почуття щодо поезії Д. Павличка “Два кольори” Поезія Дмитра Павличка “Два кольори” сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова щоб висловити свою любов до матері, щоб висловити подяку за її любов і турботу. Я вражена тим, як авторові вдалося у невеликому за розміром творі вмістити усе життя ліричного героя від того часу, коли […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі “Камінний хрест” (1 варіант) Василь Стефаник по праву вважається найвидатнішим українським новелістом. У своїх творах він правдиво та досконало змалював трагічне життя селянства Західної України. Вона в той час перебувала під владою Австро-Угорщини. Тоді смертність населення на заході України була чи не найбільшою в усій Європі. Тому, шукаючи порятунку від видимої загибелі, люди кинулися емігрувати – до Америки, до […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (2 варіант) У Львові є могила, на якій стоїть пам’ятник – постать каменяра з молотом у руках. Тут похований Великий Каменяр – Іван Якович Франко. Невгасима любов до знедоленої Батьківщини, до чесних трударів, віра у визволення рідного народу з-під гніту темних сил самодержавства – джерела Франкової поетичної сили, бездонна криниця, яка надихала його на написання кращих творів. […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (1 варіант) Україна, її доля, її майбуття – головна тема творчості видатного українського поета В. Стуса. Про що б поет не писав, чи то про матір, чи то про сина, дружину, самотність свою у чужих краях – він пише про рідну землю, згадуючи її з ностальгією. В одному з листів до Андрія Малишка він писав: “Я визнаю, […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі “Камінний хрест” (3 варіант) В. Стефаник реалістично зображував у своїх новелах життя селян Західної України, тяжке і нужденне, сповнене цілоденної праці. На очах читача проходять одна за одною трагедії, викликані постійними нестатками. Зокрема, в новелі “Камінний хрест” селяни, втративши всі свої сили і здоров’я на рідній землі, збираються шукати легшого та кращого життя за океаном – у Канаді. Наприкінці […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі “Камінний хрест” (2 варіант) У новелі “Камінний хрест”, що має символічну назву та базується на конкретному факті, В. Стефаник торкається болючого питання: еміграції селян за океан у пошуках кращої долі. Він показує, як крайня нужда жене селян з рідного краю на чужину. Письменник сам був свідком того, як з його села Русова сотні родин їхали до Канади і США. […]...
- Роздуми про миттєве і вічне в новелі В. Винниченка “Момент” (2 варіант) Яким змістом повинна людина наповнити своє життя, для того, щоб воно було повноцінним, яскравим, радісним? Що таке мить у порівнянні з вічністю? Здається, питання між собою не пов’язані, але це тільки на перший погляд. Іноді трапляється так, що коротесенька мить стає вічністю і наповнює все життя людини новим дивовижним змістом. Таку мить пережив герой новели […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (1 варіант) Українська земля дуже часто народжує талановитих людей, бо сама є дуже щедрою. Серед них багато артистів і художників, письменників і поетів. Усі вони дуже люблять і поважають свою Батьківщину, намагаються своєю працею принести їй якнайбільшу користь, прославити її. їхня талановитість розкриває перед ними двері у широкий світ, де збирається увесь бомонд. Але, на диво, українці […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (3 варіант) І. Франко через усе життя проніс любов до трудового народу і прагнення полегшити його життя. Творчість письменника – це спроба наблизити прекрасне майбутнє нашої Батьківщини. І незважаючи на те, що досягнути цієї високої мети надзвичайно важко, І. Франко та тисячі таких же невтомних працівників готові присвятити цьому все життя. У поезії “Каменярі” бачить поет себе, […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (3 варіант) “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але тема любові до рідного краю, […]...
- Неземні почуття головної героїні драми Лесі Українки “Лісова Пісня” (1 варіант) Драма-феєрія “Лісова пісня” – це твір, який можна вважати унікальним у всьому світовому письменстві. З’явився він, за словами самої Лесі Українки, в результаті її спогадів про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки. Вона згадала казкову розповідь про мавку, що чула ще у дитинстві. Цей казковий образ – плід народної фантазії […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (3 варіант) Летить над просторами нашої рідної землі щира українська пісня, зігріваючи душу та бентежачи серце; від краю до краю чутно знайомі до болю мелодійні звуки. Це – українська мова. Від неї не може відцуратися справжній патріот, її не може забути той, хто хоч раз у житті почув її чудові переливи. Тому не треба чому дивуватися, що […]...
- Трагедії вимушеної еміграції у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” (2 варіант) Читати новелу В. Стефаника “Камінний хрест” цікаво і корисно з двох причин: по-перше, вражає майстерність митця у зображенні простих людей у непростих обставинах, по-друге, викликає інтерес злободенність та актуальність поставленої у творі проблеми. Що може бути гіршим та печальнішим, коли люди, трудова або інтелектуальна еліта, у пошуках кращої долі від’їжджають за межі рідної країни. Вони […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (1 варіант) І. Франко – поет, прозаїк, історик, перекладач. Він належав до тих письменників, яких сам порівнював з “деревом, що своїм корінням впивається якомога більше і міцніше в свій рідний національний грунт… а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів… ” Український діяч жив у бурхливу та сувору історичну добу. Нещодавно була панщина, потім […]...
- Співвідношення краси й моралі в романі Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея” (1 варіант) Коли ми бачимо перед собою гарну людину, то в перший момент відчуваємо захоплення її вродою. Однак рано чи пізно нам хочеться довідатися: чи такою ж красивою є душа цієї людини? Іноді з розчаруванням мусимо визнати, що твердження про невідповідність між зовнішністю та внутрішнім світом є правдивим. Це твердження надихало й надихає письменників усього світу писати […]...
О теліга радість.