Поетичне слово В. Сосюри в часи Великої Вітчизняної війни

Під час Великої Вітчизняної війни Володимир Сосюра – військовий кореспондент. Його зброєю було слово. Він був бійцем і на фронті, й тоді, коли жив у засніженій Уфі. У перші ж дні війни з’являються його полум’яні патріотичні вірші, в яких висловлені почуття й думки всього нашого народу:

Мій край клекоче у пожарі…

Чи ж можу буть байдужим я?!

(“В серцях відвага соколина… “)

1941 року в Харкові виходить збірка поезій Сосюри “Червоним воїнам”. Наступного року вийшли збірки: в Саратові – “В години гніву”, в Уфі – “Під гул кривавий” та поема “Син України”.

Слово поета надихало воїнів на бойові подвиги, зміцнювало віру в перемогу. 1943 року видано окремим виданням для поширення на окупованій Україні поему Тараса Шевченка “Сон” (“У всякого своя доля… “) з позначенням “Київ, 1943”. Насправді Київ тоді був окупований, і книжечка друкувалася в Москві. У текст поеми після рядка “А мати пшеницю на панщині жне” було вмонтовано рядки Сосюри з його “Листа до земляків”:

Я звертаюсь до вас, дорогі земляки-побратими…

Бийте ворога скрізь, хай в крові своїй чорній потоне

Змій-нападник під гул, під розгойданий гул батарей!

Одлунає гроза, блискавиці погаснуть криваві,

Знов сади зацвітуть, заспівають в садах солов’ї,

І повернетесь ви як герої додому у славі,

Дорогі

земляки, побратими і друзі мої!

Слово поета брало безпосередню участь у смертельній боротьбі з фашизмом. У “Листі” і в багатьох інших віршах звучала непохитна впевненість у перемозі, звучали рядки про безсмертну славу, що чекає героїв, про відновлення життя після перемоги над ворогом.

Свій гнів поет спрямовує проти людиноненависницької ідеології фашизму (“Потворам тьми”), і поруч із цим – образи радянських бійців, що взяли на себе основний тягар розгрому гітлеризму (“Слава”, “В очах”, “Де вся земля неначе рана… “). У поемі “Син України” Сосюра подав типовий образ бійця Червоної Армії. Дитинство та юнацтво героя дуже нагадують ці пори життя самого поета. Поруч з образами воїнів-захисників постають зворушливі постаті матерів, дружин, які не менш мужньо виносили всі злигодні війни (“Прощання”, “Гнів”, “Листи”).

У поемі “Мій син” події війни показані крізь призму трагічних переживань самого поета у зв’язку зі звісткою про загибель сина (на щастя, це повідомлення було помилковим).

Та про що б не писав поет під час війни, ніколи й ні на хвилину він не забував Україну, тому в поетовій ліриці воєнних років постійно зустрічається образ рідного краю: “Там, де верби… “, “Ой не шуми, вітре… “, “Скоро прийде весна”):

Луна пісень кругом полине,

Тебе ми знімемо з хреста, –

І ти воскреснеш, Україно,

Моя ти страднице свята!

(“Весняний сад, квітки барвисті”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Поетичне слово В. Сосюри в часи Великої Вітчизняної війни