Поетичне вираження любові до України у творчості В. Сосюри
Творчість багатьох українських письменників пронизує глибока самовіддана любов до Батьківщини, прагнення зберегти і примножити славу рідного народу. Великим патріотом України називають Володимира Сосюру (1898-1965), адже його життя і творчість стали яскравим прикладом безмежної синівської любові до матері-Вітчизии. Пройшовши драматичний і болючий шлях національного самоусвідомлення, шлях, сповнений цькувань і переслідувань, жорстоких страждань, невимовних душевних мук, поет і громадянин В. Сосюра наприкінці свого життя з гордістю заявив:
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве, що на Донеччині. Дитячі роки майбутнього поета минули у селищі Третя Рота, куди переїхала велика родина Сосюр (у сім’ї було восьмеро дітей). Володимир рано, з одинадцяти років, починає працювати: родина бідувала, батько був неспроможний забезпечити дітям і дружині більш-менш пристойні умови життя.
Батько прищепив синові любов до книги, під його керівництвом хлопець здобув початкову освіту. Від матері у спадок перейшли до нього емоційність, чуйність, вразливість,
З 16 років юнак починає писати вірші. Під впливом величезної кількості перечитаних книг російських авторів він пише російською мовою, а потім, після тривалих роздумів і творчих шукань, – українською. У книзі “Третя Рота” поет розповідає, як, навчаючись у тодішньому університеті ім. Артема, він “розв’язав для себе свої вагання в сторону рішучого і беззастережного переходу на українську мову”:
“Справа в тому, що за мій перехід як поета з російської мови на українську я не подобався багатьом студентам. Вони дорікали мені за це майже як за національну зраду, вважали українським націоналістом.
І коли я говорив їм, що писав би російською мовою, якби народився в Росії, бо я знаю тільки літературну російську мову, а народної не знаю. Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.
– А Гоголь? – казали вони мені.
– Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української мови збагатив російську літературу, – казав я.
Але це їх не задовольняло. Один мені сказав:
– Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку?
Я гаряче відповів:
– “Сопилка” мне дороже тысяч королевских флейт!”.
Поет став відомим і популярним уже після виходу перших своїх збірок – “Поезії” (1921) та “Червона зима” (1922). Але популярність і слава, що супроводжували його все творче життя, не змогли порятувати Сосюру ні від несправедливих звинувачень критики, ні від переслідувань сталінських опричників, яким скрізь бачилися “український буржуазний націоналізм” і “контрреволюція”.
Навіки з’єднавши свою долю з долею рідного краю, В. Сосюра дуже швидко на собі відчув, що означало в комуністичній Україні бути патріотом України. Він став свідком жахливих страждань, що випали на долю його народу. Поет ледь не збожеволів від горя й розпачу, коли мільйони людей умирали голодною смертю в 1933 році, коли кращих синів і дочок українського народу розстрілювали або відправляли до Сибіру та на Соловки. Болісно переосмислюючи історичне минуле України, він у двадцятих роках пише поему “Мазепа”, за яку його з ярликом “зоологічного націоналіста” було виключено з комуністичної партії. Довгий час була заборонена його поема “Розстріляне безсмертя”, у якій поет розповів про трагічні долі українських діячів культури, знищених сталінським режимом.
Але чи не найбільше страждань приніс Сосюрі вірш “Любіть Україну”. Написаний 1944 р. як відповідь на агресивний національний нігілізм, що побутував в Україні та за її межами, вірш став справжнім патріотичним гімном поета. Ось що розповідає сам поет про історію його створення:
“Цього вірша я написав внаслідок таких фактів.. Ще в Башкириї, в Уфі, коли Україну розпинали криваві окупанти, одна така сказала мені й Юрі Кобилецькому:
– Как я соскучилась за украинским салом!
Кобилецький:
– А за украинским народом вs не соскучились!
І в Москві теж одна така сказала, коли ми з молодим прозаїком із Західної України Ткачуком ішли з нею по вулиці Горького:
– Для меня Родина – там, где мне хорошо.
Ткачук сказав:
– Свиняча філософія.
І ще Валентин Бичко пожалівся мені, що днями за порадою Т. Мануїльського з одного номера газети “Зірка” знято шапку з такими словами:
Учітеся, брати мої.
Думайте, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь!
І ще:
Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має…
Я не буду називати авторів цих слів”
У відповідь на це і те, що було перед цим, я написав “Любіть Україну”.
У роки війни з’явилося багато патріотичних творів, написаних українськими поетами. Це “Слово про рідну матір” М. Рильського, “Я утверждаюсь” і “Слово” П. Тичини, цикл “Україно моя” А. Малишка. На хвилі високого патріотичного піднесення був створений і вірш В. Сосюри. Він одразу ж здобув прихильність критиків і визнання читачів. Вірш був перекладений російською та іншими мовами, опублікований у Москві, 1949 р. його вмістили до збірки “Щоб сади шуміли”, яку було відзначено Сталінською премією.
І ось раптом, несподівано для всіх і для самого Володимира Сосюри передусім, з липня 1951 р. починається грандіозна кампанія цькування поета за його “ідейно-порочний націоналістичний твір”. У численних газетних публікаціях, на зборах і засіданнях різного рівня громилися поезія “Любіть Україну” та її автор. Націоналістами було названо навіть російських перекладачів вірша О. Прокоф’єва та М. Ушакова. Розгромна хвиля прокотилася по всіх республіках СРСР. Там теж знаходили своїх “націоналістів”, прискіпливо переглядали твори, у яких ішлося про любов до рідної землі. Володимира Сосюру зовсім перестали друкувати, з ним небезпечно було дружити і навіть вітатися.
Головною причиною вчиненого жахливого розгрому було те, що сталінському керівництву треба було за будь-яку ціну вбити в людях патріотизм, почуття власної гідності і самоповаги. “Вбити, – як пише В. Коваль, – всюди і скрізь, щоб народ перестав любити Росію, Україну, Білорусію, Грузію, Литву, Казахстан.-Тому й став жертвою вірш “Любіть Україну”. Серед багатьох написаних українськими письменниками патріотичних творів був вибраний вірш В. Сосюри, щоб на його прикладі продемонструвати всім в Україні і далеко за її межами, як небезпечно любити рідний край і рідний народ.
Пройде небагато років, і вірш Сосюри буде повернуто українському народові, критику поета визнано несправедливою, а дехто із критиків покається перед ним за дошкульні жорстокі звинувачення. Пізніше, згадуючи в автобіографічній книзі “Третя Рота” про XX з’їзд партії, на якому його було реабілітовано, Сосюра напише:
“І я од радості все простив – і те, що кричав на мене Корнійчук, і статтю Малишка в “Радянській Україні” проти мене, і все і всім дезорієнтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло від ударів.
Ви ж знаєте, як у нас уміють бити!
Я всім прощаю і всіх люблю”.
Образ рідної землі є тим ідейним, духовним стрижнем, який пронизує вірш “Любіть Україну”. Поет глибоко переконаний, що людина, байдужа до своїх національних святинь, буде такою ж байдужою і до культурних надбань інших народів. Рядки його вірша стали своєрідною формулою патріотизму:
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Звертаючись до молоді, поет пристрасно закликає її:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Гаряче-зболені рядки Сосюриних віршів через роки й десятиліття перегукуються з поетичними рядками українських письменників, що страждали і мучились за щастя і свободу України. Понад сто років тому Тарас Шевченко промовив слова, сповнені невимовної ніжності і болю:
Свою Україну любіть.
Любіть її… . Во врем’я люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
І як відповідь на цей заклик пролунало Сосюрине:
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
З рук Сосюри та його літературних побратимів естафету любові до Батьківщини прийняли їхні поетичні спадкоємці – І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, М. Вінграновський і багато-багато інших.
Про любов і повагу до В. Сосюри, про неперервність культурних, патріотичних традицій говорить у своєму вірші “Заповіт Сосюри” Іван Драч:
Ми любим її – карооку таку
В мільярдному морі пшениці.
Де сонце лежить, мов дитя в сповитку.
Де вічні ширяють зигзиці.
Поете мій! Клятвою гордо клянусь
Слова ці знаменом нести до загину.
Слова ці вишневі з запечених вуст:
“Любіть Україну! Любіть Україну!”.
Глибоко турбувала В. Сосюру доля рідної мови. Вирісши у російськомовному оточенні, знаючи і шануючи російську мову, він завжди відчував, що у його жилах тече козацька кров, що його призначення поета і громадянина – боронити українську мову, українську культуру.
Перу поета належить ряд віршів про рідну мову. “Солов’їною” називає він її у вірші “Любіть Україну”. З великою синівською любов’ю говорить Сосюра про красу й силу рідного слова в поезії “О мово моя!”. Вірш закінчується щирими проникливими рядками:
О мово вкраїнська!.. Хто любить її.
Той любить мою Україну.
Болісними були роздуми поета про долю української мови та її народу. Дні і ночі, писав він, минали в “безкінченній муці й тривозі за душу мого народу, за українську мову. І ці хитання ще й зараз потрясають мене, і я не сплю ночами і все думаю, думаю… “.
Гнівно відкидає Сосюра твердження деяких псевдовчених про те, що український народ – двомовна нація і що найкраще для нього – швидше злитися з російським народом, російською культурою. “У мене серце обливається од гніву й обурення на цих людей”, – пише він у своїй книзі “Третя Рота”.
Трагедію рідного народу, у якого було вкрадено і мову, і культуру, й історію, поет сприймав як свою особисту трагедію, і з-під його пера зринали гіркі рядки:
Ходою гнівною блукаю
В своїм краю чужинцем я,
Пожаром очі застилає
Мені трагедія моя.
Один із віршів Сосюри про рідну мову, який називається “До брата”, не увійшов до жодної з відомих збірок поета і був надрукований лише наприкінці 80-х років. Написаний 1960 р., він став своєрідною відповіддю тим, хто звинувачував українців у національному безпам’ятстві, хто не вірив у здорові сили народу:
Невже народ мій мову губить!
? Не вірю я! Це не народ!
Окремі люди.
Вірш має оптимістичну, життєствердну кінцівку:
Я вірю в тебе, моя маги.
Мій Бог, що дивиться з висот.
В народів інших старцювати
Повік не буде мій народ!
Ні, наша мова не загине,
Її не знищать сили злі!
Ти власним світом, Україно,
Сіяти будеш на землі.
У поезіях “Як не любити рідну мову”, “Я знаю силу слова” поет закликає пам’ятати, що “мова – це душа народу, народ без мови – не народ”, говорить про могутню силу художнього слова. Ніжне і гнівне, сповнене любові до Вітчизни і ненависті до ворогів, це слово є гострою зброєю в руках митця, і його обов’язок – використовувати цю зброю лише на благо людям, на благо рідному народові.
Твори Володимира Сосюри пронизує глибока віра в те, що український народ знайде в собі сили відродитися, посісти гідне місце серед інших народів світу. Ця віра допомагала йому жити, долати сумніви і вагання. Не можна без хвилювання читати натхненні слова поета: “Я вірю в безсмертя мого народу, якому молюсь, як колись молився Богові”.
Справжній патріот України, В. Сосюра зазнав у своєму житті багато горя. Його цькували і замовчували, піддавали моральним тортурам і переслідували. Він мучився, страждав, помилявся і знову виходив на вірний шлях. І завжди на цьому страдницькому шляху поетові незгасною зіркою світила його прекрасна вишнева Україна.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Образи України у творчості В. Сосюри Серед натхненних співців краси нашої любої і стражденної України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. М’який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. Образ Вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, надихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов’ю до України. Всі вони сприймаються як одкровення справжнього […]...
- Тема України у творчості В. Сосюри Тема Вітчизни, тема рідного краю, його працьовитих людей, їхньої духовності була для творчості В. Сосюри центральною. Вона втілена у віршах про рідну Донеччину, де промайнула юність поета. Донецький край Сосюра славив у багатьох творах. Вірш “Як передать, Донбас, твою красу і силу… ” оспівує сучасні поету типові картини вугільного краю. У вірші подано яскраві слухові […]...
- Образ України в поезії Володимира Сосюри Ні, недаремно Сосюру називають солов’єм України. Твори його запам’ятовують школярі усіх класів, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі. З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди… Ліричний герой віршів Володимира Сосюри – це полум’яний патріот, людина з […]...
- Поетичне вираження любові до землі в поезії Максима Рильського Коли читаєш вірші Максима Рильського, то ніби йдеш битим шляхом, а навколо розляглися безмежні поля України. Творчість його невичерпна. Кожному, хто діткнеться поезії Максима Рильського, впадає в око палка любов до життя, жагучий потяг до єднання з людьми та природою. Його поезія оспівує духовне багатство трудівника, що оновлює, відроджує, прикрашає свою землю, У творчості поета […]...
- Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності (“До Русі-України”, “До українців”) Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності (“До Русі-України”, “До українців”) Боже! Чи знайдеться край, так зарабований, Як Україна, чи ні? Люд наш, цупкими кайданами скований, Гине без світла на пні. Боже! За віщо ж нам рученьки зв’язано Його нації синам, Що розмовлять та писати заказано Рідною мовою нам? П. […]...
- Поетичне вираження любові до матері-землі у віршах “Спасибі”, “Розмова з другом” Рідна земля – найдорожчий скарб народу. Любов до неї надихає на подвиги, зігріває душу, допомагає у важкі часи. Красу української землі описував у своїх віршах М. Рильський Поет палко любить природу рідного краю. Як живу істоту, описує він ліс у вірші “Розмова з другом”: Ліс зустрів мене як друга Тінню від дубів крислатих, Смутком білої […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (4 варіант) Хто голодував, той ніколи не викине в сміття шматок хліба. Хто пройшов пекло війни, не буде співати гімнів кривавому богу Аресу. Кому затикали рота, відбираючи останній скарб, рідну мову, ніколи не забуде цього, він, як дзвонар у набат під час пожежі, буде скликати людей до захисту рідного слова. Таким дзвонарем є Дмитро Павличко. Син лісоруба, […]...
- Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри “Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кілька поколінь радянських студентів виросло з його лірикою на вустах, численні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по Україні”, – писав Олесь Гончар. Натура поета у всій її щирості і глибині розкрилася у вірші “Любіть Україну”. Це сердеч-не слово […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка. Рідне слово, мова рідного народу – це одна із наскрізних тем у творчості Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання української мови була звужена, мова принижена. Д. Павличко написав сонет “О рідне слово, що без тебе я?” (1956), який увійшов до “Київських сонетів”. Перший […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (3 варіант) Летить над просторами нашої рідної землі щира українська пісня, зігріваючи душу та бентежачи серце; від краю до краю чутно знайомі до болю мелодійні звуки. Це – українська мова. Від неї не може відцуратися справжній патріот, її не може забути той, хто хоч раз у житті почув її чудові переливи. Тому не треба чому дивуватися, що […]...
- Поетичне вираження любові до матері-землі у творах М. Рильського Сто років – поважний вік. Але не для поета. Його душа молода. І навіть коли постаріє та згасне тіло – душа молодітиме. Адже душа – вічна! Нещодавно незабутньому Максимові Тадейовичу виповнилося сто. Пишу без частки “б”, бо хіба думаємо ми, відкриваючи томик його поезії, про те, що нема вже між нами ювіляра… На білу гречку […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (2 варіант) Кожна людина, на мій погляд, яка любить свою Батьківщину, піклується про розвиток рідної мови. Це і не дивно, адже ми розуміємо, наскільки це важливо для нашого суспільства. Вірні патріоти мріють про подальший розвиток своєї країни, мріють побачити її наймогутнішою серед інших країн світу. А якщо країна не має власної мови, то гріш їй ціна. Це […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (1 варіант) Українська земля дуже часто народжує талановитих людей, бо сама є дуже щедрою. Серед них багато артистів і художників, письменників і поетів. Усі вони дуже люблять і поважають свою Батьківщину, намагаються своєю працею принести їй якнайбільшу користь, прославити її. їхня талановитість розкриває перед ними двері у широкий світ, де збирається увесь бомонд. Але, на диво, українці […]...
- Поетичне вираження любові до землі у творах М. Рильського Максим Рильський розпочав свою творчість у “гроні п’ятірному” неокласиків. Їх висока школа дуже вдячно позначилася на поетичній майстерності цього тонкого і вишуканого лірика. Навіть у тих творах, які він був змушений написати на догоду ідеологам від літератури (а таких “поезій” у нього небагато, та й ті написані з метою захистити себе від цькування за “буржуазність”), […]...
- Україна в поезії Володимира Сосюри І. Володимир Сосюра – співець рідного народу (присвятив творче життя своєму народові, розвитку його культури, рідної мови, любій Україні: “Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю!”). IL Невмируща любов до України. 1. Палка любов до української мови (“Як не любити ріпну мову”: мова – це душа […]...
- Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір” Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір”. У роки другої світової війни на перше місце у художній свідомості Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю України, рідного народу. Написана в цей час його натхненна патріотика залишиться взірцем високої громадянської гідності українського слова в критичну добу історії. […]...
- Трагічна доля поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Володимир Сосюра віддано любить Україну, народ свій, якому впродовж його тернистого шляху випало зазнати стільки кривд і поневірянь. Згадаймо Тараса Григоровича, який усе своє полум’яне життя поклав на олтар Вітчизни України, матері, неньки єдиної, найдорожчої. Про палку любов до неї він з далекої Орської фортеці посилав свій голос: Я так її, я так люблю Мою […]...
- Поетичний образ України в поезіях Володимира Сосюри “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай”, – написавши колись ці слова, Володимир Сосюра, мабуть, вже ніколи не розлучався з ними. Його життя і творчість відбулися під цим “девізом”. Поет палко любив свій рідний край, всього себе віддавав йому, а натомість брав натхнення й силу, щоб творити “пісні солов’їні” задля України. […]...
- Поетичне слово В. Сосюри в часи Великої Вітчизняної війни Під час Великої Вітчизняної війни Володимир Сосюра – військовий кореспондент. Його зброєю було слово. Він був бійцем і на фронті, й тоді, коли жив у засніженій Уфі. У перші ж дні війни з’являються його полум’яні патріотичні вірші, в яких висловлені почуття й думки всього нашого народу: Мій край клекоче у пожарі… Чи ж можу буть […]...
- Поетичне вираження одвічного прагнення українського народу до волі в поезії П. Грабовського Мало відміряла доля Павлу Грабовському, але за цей короткий час він зумів залишити виразний слід у духовній культурі рідного народу. Про що б не писав, які б теми не порушував, завжди його твори кликали сучасників на боротьбу проти кривди й несправедливості, захищали знедолених. У його поезіях виражені прагнення українського народу до волі, свободи, незалежності. Пристрасним […]...
- Вірш В. Сосюри “Любіть Україну” – гімн рідному краю Вірш В. Сосюри “Любіть Україну” – гімн рідному краю Українська література щедра на таланти, на щирих і задушевних поетів. Серед них був і Володимир Сосюра, який любив рідну землю і народ, оспівував їх у своїх творах і залишив нам у спадок свій солов’їний голос. Але він не просто любив Україну – він боровся з її […]...
- Поетичне вираження одвічного прагнення українського народу до волі (за віршами П. А. Грабовського) П. А. Грабовський – поет високого громадянського обов’язку. Де б він не був: чи то за тюремними гратами, чи у Вілюйську, чи в Якутську, чи в Тобольську,- тяжкий сум за Україною визначав зміст його творчості; поет відчував, що має жити для рідної землі, служити їй своїм словом. Ще в юності майбутній поет дав собі клятву […]...
- Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвіку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті. Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші “Рідна мати” М. Рильський. Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості В. Сосюри (2) У чому зміст поетичних рядків В. Сосюри: “Яке щастя, що я – українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації”? В. Сосюра – поет-патріот, борець за національну культуру, історію, за свій народ. У своїх поезіях він щирий і чесний. Основна ідея його творів – у закликові любити, оберігати, возвеличувати свою Батьківщину. Наведені поетичні рядки […]...
- Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Цього року я вперше пізнав глибину поезії Володимира Сосюри, хоч, зізнаюсь, читав його вірші і раніше. Але це були поодинокі випадки, тому і не запам’ятовувалися ці вірші надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, і сьогодні я вже сприймаю Сосюрині рядки як […]...
- Поетичне вираження одвічного прагнення українського народу до волі в поезії П. А. Грабовського Перед тими я стану на коліна, Героям тим подяку я зложу! П. А. Грабовський Павло Арсенович Грабовський – полум’яний патріот, борець проти мороку і зла, кайданів несвободи рідного народу. Поет оспівав мучеників, трудівників, які йшли тернистим шляхом в ім’я прекрасного майбутнього, “справжні герої” – так називає він їх. Цим страдникам, що вірно служили народові, “чий […]...
- Драматична історія вірша Володимира Сосюри “Любіть Україну” (1898-1965) Народився на станції Дебальцево на Донеччині в багатодітній родині. Брав участь у громадянській війні на боці різних політичних сил (УНР, більшовиків). З 1921 р. живе у Харкові, вливається у бурхливе літературне життя. Навчається на робітфаці Харківського інституту народної освіти. У 30-і роки, чудом уникнувши репресій, почав писати декларативну лірику, що прославляла вождів СРСР. Творчість […]...
- Ніжна любов і тривога у вірші В. Сосюри “Любіть Україну” Поет, що поєднав у собі чутливість струн душі скрипки та гучну мужність барабана, протяжний заклик сурми, – Володимир Сосюра. Людина з великої літери, що в 1944 році писав не про СРСР чи Сталіна, а про Україну як духовну сутність, яка живе у всьому, що нас оточує: у зірках, у вербах, у дівочих очах, як про […]...
- Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно… “) (2 варіант) В. Стус називав П. Тичину “феноменом доби”. Так, цей поет є одним з найталановитіших митців, що прославляли Україну. “У світі небагато є поетів, які так глибоко відчувають слово, як Тичина… Кожне слово складається із змісту й мелодії. І саме мелодію слова вмів чути й передавати П. Тичина”, – писав про нього П. Панч. Тому багато […]...
- Поезія, близька моєму серцю (за творами Володимира Сосюри) Володимир Сосюра – це глибинно-бентежний Березень і замріяно-прозорий вересень Української поезії. М. Стельмах Коли перечитую спогади сучасників Володимира Сосюри про нього, я бачу перед собою постать людини, що не вміє кривити душею ні перед іншими, ні перед собою. Вся творчість поета є сповіддю ніжної та бентежної душі, що вміла жити лише в постійному пошуку істини […]...
- Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Український письменник Михайло Стельмах так сказав про Володимира Сосюру: “Володимир Сосюра – це глибинно бентежний березень і замріяно прозорий вересень української поезії. Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої […]...
- Україна – рідна ненька. Роздуми над поезією В. Сосюри і не тільки Україно! Ненька наша рідна, стільки про тебе писано-переписано, у стількох думах і піснях тебе оспівано, стільки живописних полотен про тебе написано. А ти знову і знову дивуєш своєю красою, своєю таїною. І кожне нове покоління зізнається тобі у вічній любові. А ти, Україно, як дбайлива ненька, зігріваєш теплом великої любові своїх синів і доньок, пам’ятаєш […]...
- Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” (2 варіант) Дуже коротке життя прожив Василь Симоненко – всього двадцять вісім років. Все його життя, вся творчість пронизані любов’ю до матері, Батьківщини, гіркими роздумами про долю нашого народу. У вірші “Грудочка землі” ми разом з поетом поринаємо в його спогади про дитинство. Ми відчуваємо легку радість. Поет з любов’ю змальовує природу рідного краю: “гомінливі трепетні ліси”, […]...
- Образ України у творчості Т. Шевченка Образ України у творчості Т. Шевченка Тарас Шевченко – вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга […]...
- “Сонячні кларнети” П. Тичини – поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту Уже своєю першою збіркою “Сонячні кларнети” Павло Тичина здобув загальне визнання читачів і критики. Вона вийшла друком у 1918 році. У віршах її поєдналися дві музи – Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. Внесений у заголовок книжки незвичний образ – символ сонячних кларнетів якнайкраще відбиває […]...
- Поетичне зображення пори року у віршах В. Сосюри “Зима”, “Люблю весну” Багато поетів у своїх творах зображували природу, її неповторну велич та красу. Справжнім її співцем вважати В. Сосюру. Коли читаєш його вірш “Зима”, здається, що навіть влітку від кожного рядка віє холодом. Я собі уявляю велетенського білого коня, який “б’є об землю копитами”, та відчуваю завивання вітру. Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… У полі […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості В. Сосюри Розкажіть про останні роки життя В. Сосюри. Що він написав у цей час? Останні роки життя поета були досить насиченими і плідними. У цей час він написав поему “Розстріляне безсмертя”, автобіографічний роман “Третя рота”. У 1963 році став лауреатом Шевченківської премії....
- Образ України у творчості Тараса Шевченка Образ України у творчості Тараса Шевченка “Я так люблю Мою Україну убогу, Що прокляну святого Бога, За неї душу погублю!” / Т. Шевченко / Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам […]...
- Любові до краси рідного краю (за поезіями П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри) Упродовж багатьох століть люди намагалися відобразити природу на художньому полотні, фотографіях, у художніх творах. Багато видатних художників, музикантів, письменників, поетів написали безліч творів, в яких описували природу, закликаючи любити її, берегти, захищати від винищення. Серед українських поетів найближчі мені М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина. Кожен з них по-своєму бачив і тонко відчував велич і […]...
- Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно… “) (1 варіант) Українська земля завжди була багата на таланти. Та й не могла ця розкішна земля, на полях якої зростали щедрі врожаї, а сади буяли плодами, не народжувати талановитих дітей. Безсмертний кріпак Шевченко, ім’я якого золотими буквами назавжди вписане в історію України; Великий Франко, незламна Леся Українка, лагідний Олесь, мужній Стус… Усі вони різні, але всіх об’єднує […]...
Твір на тему що в людині найцінніше.