Поетичний образ Мавки (за драмою-фєєрією Лесі Українки “Лісова пісня”) (1 варіант)

Леся Українка ввійшла в українську класичну літературу перш за все як талановита поетеса. Її твори стали найдорогоціннішими перлинами народної скарбниці. Ставши в ряд із геніями своєї епохи, Леся Українка жила в одному духовному вимірі з найчеснішими душами та найсвітлішими розумами доби. Такою вона входить у сьогодення. Можливо, саме тому прекрасні поеми, вірші, драми, переклади хвилюють кожне наступне покоління поетеси.

Казковий витвір Лесі Українки – драма-феєрія “Лісова пісня” – здобув великої слави не тільки тому, що вона з любов’ю змалювала миле серцю Полісся. Людей, на мою думку, причарувала зображена в драмі висока краса, невмируща духовність, її сила, гармонійна єдність людини й природи.

Уособленням всього прекрасного, дивного й вічного у творі ь природа та її діти – Лісовик, Мавка, Русалка Польова… Розуміють вони небезпеку спілкування з людьми, світ яких все більше віддаляється від гармонії через постійні сварки, заздрість, жадобу, але, прагнуть порятувати нерозумних. І хоча в народних повір’ях мавки, як правило, зображувалися небезпечними істотами, які залоскочують подорожніх, Леся Українка по-своєму переосмислює цей образ. Письменниця вкладає в нього всі чесноти справжньої людини, яка усвідомила цінність життя і його краси. Бореться із буденщиною за чисту душу Лукаша Мавка, яка відчула силу кохання. Хоч і попереджав її дідусь Лісовик:

… Микай людські стежки, дитино.

Бо там не ходить воля, –

Там жура тягар свій носить, –

Та Мавка вирішила “кинути високе верховіття” і “ступати дрібними стежками”. Ця прекрасна лісова красуня з мінливими очима, яка “як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька”, жертвує навіть своїм життям, щоб тільки Лукаш зумів “своїм життям до себе дорівнятись”. Допомагає їй у цьому сама природа, розкриваючи перед парубком свої багатства: красу кіптів, мелодію співів пташок, свіжість ранків і приємну втому вечорів.

Зображена в найкращих народних традиціях, Мавка всі сили віддає коханому. Вона розривається між двома світами: робить усе на користь людям, але не може нищити природи на їхні” вимогу. Вона скоріше поранить себе, ніж знищить красу сестри – Польової Русалки, На жаль, не здійснилася мрія Мавки: Лукаш “заблукав” у нетрях сварок і щоденних турбот. За зневажене кохання лісової царівни покарав Лукаша Лісовик – перетворив його на вовкулаку. Як не страждало знехтуване серце Мавки, та знайшла вона в собі сили повернутися з небуття Марища і врятувати колишнього коханого. Вона знайшла те слово, “що й озвірілих в люди повертає”.

Остання жертва Мавки не стала марною. Нарешті Лукаш усвідомлює цінність того, що він втратив, спокусившись коровою “турського заводу”. Він тепер “мудрий став”. Зустріч із загубленою Долею віщує йому скору загибель, до того ж Доля й сама дорікає парубку:

Ти стоптав дивоцвіти

Без ваги попід ноги… , –

Та не хоче Лукаш іти з лісу.

Останній подарунок Долі – зустріч із коханою Мавкою, яка виголошує гімн вічному життю. Ця сцена – свідчення перемоги прекрасного над сірою буденністю.

Талановитий майстер слова Леся Українка створила найпоетичніший жіночий образ. Мавка стала символом добра і милосердя, мудрості й світла. Читаючи драму-феєрію, ми набираємося віри в можливість гармонійного життя з природою.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Поетичний образ Мавки (за драмою-фєєрією Лесі Українки “Лісова пісня”) (1 варіант)