Показ мужності, відваги запорожців у поемі “Гамалія” (ІІ варіант)

Т. Шевченко присвятив усе своє життя служінню Батьківщині. Він любив природу рідного краю, його історію, фольклор, але найбільше земляків – простих людей.

Зростаючи серед селян, він з власного досвіду знав їх важке і принизливе становище. У багатьох своїх творах Кобзар закликав українців до національного відродження, нагадував про їхнє славне історичне минуле.

Величні для нашого народу часи козаччини оспівував поет у поемі “Гамалія”. Т. Шевченко захоплюється мужністю і відвагою ватажка козаків Гамалії. Ніщо не може злякати його, адже він прагне здійснити благородну мету – врятувати братів-козаків з турецької неволі. Розбурханому морю він відповідає: “Не злякає”, – і продовжує керувати своїм байдаком. Усі інші козаки хочуть того самого, що і їх ватажок:

У туркені у кишені

Таляри-дукати.

Не кишені трусить,

Їдем різать, палить,

Братів визволяти.

Адже найгірше для козаків “пропасти на чужині”. І помста воїнів-українців була страшною: Візантія оніміла “на ножах в крові”. Запорожці билися завзято і безстрашно:

Через базари кров тече…

Неначе птахи чорні в гаї

Козацтво сміливо літає.

Ніхто на світі не втече!

Огонь запеклих не пече.

Визволивши співвітчизників, козаки повертаються додому. І ніхто не женеться за ними, бо бояться жорстокої кари “завзятих чубатих слов’ян”.

Такими мужніми і відважними лицарями змалював Т. Шевченко запорожців у своїй поемі.

Кобзареві хотілося б бачити своїх сучасників такими саме завзятими лицарями. Між минулим і сьогоденням не існує прірви: пам’ять про славні часи козаччини має надихати українців на боротьбу проти поневолювачів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Показ мужності, відваги запорожців у поемі “Гамалія” (ІІ варіант)