Політ мрій (про поезію Ірини Жиленко)
Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів.
В творчому доробку поетеси є багато поезій для дітей. Це книжки “Достигають колосочки”, “Вуличка мого дитинства”, “Казки буфетного гнома”, “Двічі по два дорівнює кульбабці” та інші.
Дуже помітна блискуча
Злітайте! Небо ж бо велике,
Хто на Пегасі, хто і так…
Напевно, поетеса Ірина Жиленко не мислить свого життя без польоту мрій. Вона знає, що діти, її улюблені читачі, часто літають “на кульках, планерах і зміях” в своїй уяві, і саме тому вона вирішила випустити в повітря і свою чарівну Жар-птицю, щоб було чим захоплюватись, щоб було чому радіти, щоб посвітліли лиця у всіх, хто побачить це диво. Проте екзотична пташка, не звична до співів, захворіла і тепер лікується вдома. Вона п’є молоко, їсть родзинки, читає журнали, щоб подарувати новорічну радість дітям своїм
Звичайно ж, незмінним новорічним гостем дітвори є Дід Мороз. Він стан персонажем вірша “Підкова”. Золоту підкову, загублену стареньким Дідом Морозом, знайшла лірична героїня твору. Вона, незважаючи на цінність цієї знахідки (адже підкова може притягувати щастя), вирішує повернути її назад до Лапландії. Для багатьох такий вчинок залишиться незрозумілим. “У вірші є гіперболізований образ “сімсот роззяв”. Під ним легко вгадуються ті, хто заздрить чужому щастю, й ті, хто береться судити про чужі добрі вчинки.
Ірина Жиленко завдяки блискучій грі фантазії створила у вірші неповторний образ красуні-зими. Сніг у її вірші стає “звичайним” тільки в кінці твору, а до того він світився різноманітними кольорами: зеленим, рожевим, блакитним, ніжно-фіолетовим.
Атмосфера свята продовжує панувати і у вірші “Гном у буфеті”. Старенький буфетний гном добре знає усю родину, адже оселився він у цій господі дуже давно.
На свята гном золотить сервізи, дарує слухняним дітям шоколадки і нашіптує їм казки. Маркіза з фарфору навчила гнома чемних манер і він став справжнім франтом. Тож, втягнувши в петлицю троянду, надівши свого незмінного багрового ковпачка, гном іде до своєї дами на чай. А грає їм цвіркун-музикант на скрипці. Так проходять століття, але свята зустрічі зі стареньким мешканцем буфету чекають усі.
Отже, кожен із розглянутих віршів Ірини Жиленко дарує читачам свято зустрічі їх справжньою поезією. А її не може бути без яскравої образності, польоту фантазії, вміння поєднати найтонший ліризм із іронією і гротеском. І хочеться вірити, що утвориться та спільнота людей, що відчувають красу, про яку писала Ірина Жиленко:
Ми – це дихання тисячі щасть.
Ми – це ніжність небес на щоці.
Ми – це ти, і ось той, і ось та –
Невичерпна безсмертна спільність.
Ми – це щедрість і доброта.
Людина, яка прагне створити таке суспільство, назвала себе “homo feriens” – людина святкуюча. Тож нехай вірші Ірини Жиленко стануть популярними, можливо тоді в світі з’явиться більше оптимістів, більше щасливих і добрих людей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко (народилася 1941 року) Народилася в Києві. Рано втратила батьків. Навчалася і працювала одночасно. Закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. Поетеса. У творчому доробку багато поезій для дітей (книжки “Достигають колосочки”, “Вуличка мого дитинства”, “Казки буфетного гнома”, “Двічі по […]...
- Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Homo feriens” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
- Коротий життєпис Ірини Жиленко ЖИЛЕНКО Ірина Володимирівна народилася 28 квітня 1941 року в м. Києві. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою “Соло на сольфі”, яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Ірина Жиленко – автор близько двадцяти книг: “Соло на сольфі”, “Автопортрет у червоному”, “Вікно у сад”, “Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна”, “Дім під каштаном”, […]...
- Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова […]...
- Освячений любов’ю світ у поезіях Ірини Жиленко Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. Василь Симоненко Свій творчий шлях Ірина Жиленко розпочала в період “шістдесятництва”, коли свіжий ковток свободи дав змогу розкритися багатьом творчим особистостям. Митці на повний голос заявили про себе у творах, де поняття честі, гідності людини постали самодостатніми, як даність […]...
- Казна навколо нас (за поезіями І. Жиленко “Підкова”, “Гном у буфеті”) За народним повір’ям, той, хто знайде на дорозі підкову, знайде своє щастя. У багатьох оселях підкову тримають як оберіг родинного затишку. Героїня вірша Ірини Жиленко “Підкова” знайшла родинний оберіг на зимовій дорозі: Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Підкова […]...
- Жиленко Ірина – Біографія Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 в м. Київ – українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася “явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва”. Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі “міської української прози” в умовах форсованої русифікації […]...
- Гном у буфеті (скорочено) – Жиленко Ірина Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- Жиленко Ірина – Жар-Птиця (скорочено) Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, Та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям Яснішали лиця: “Як хороше жити Під сонцем Жар-Птиці!” І тільки ота трьохсотлітня гава, Яка […]...
- Біографія Ірини Вільде Українська письменниця, літературна критикиня і редакторка. Ірина Вільде – псевдонім Дарини Дмитрівни Полотнюк-Макогон (Полотнюк – за чоловіком, Макогон – за батьком). Вона народилася 5 травня 1907 р. у м. Чернівці в родині письменника Дмитра Макогона, який походив з давнього шляхетського роду, що відзначився у Хотинській війні 1621 р. У Чернівцях здобула початкову освіту. Через конфлікти […]...
- У чому схожість і відмінність поглядів Тютчева і Фета на поезію? У чому схожість і відмінність поглядів Тютчева і Фета на поезію? Імена Тютчева і Фета в історії літератури завжди стоять поруч. І не тільки тому, що вони сучасники, поети однієї епохи. Некрасов теж близький їм за часом, але це зовсім інша поезія, і його Муза зовсім іншого, земного походження. Вона, на думку поета, “рідна сестра” […]...
- З дитячих мрій виростають поети (за поезією Лесі Українки) Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш “Мрії”). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських […]...
- Життя та творчість Ірини Вільде Вона жила і творила у комуністичному суспільстві, була відомою письменницею і непересічною особистістю. Але ніхто не знав у ті роки, як вона любила Україну і мріяла про її незалежність! Досі дослідники її творчості дивуються: як вдавалося письменниці видавати твори, у жодному з яких не було похвали тодішньому режимові. Вільде любили і ненавиділи, але усі без […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (4 варіант) О. Кобилянська – це перша письменниця, яка наважилась підняти голос за права жінки на освіту, професію, право мати свою думку і обирати свій шлях у житті. Так зване жіноче питання вже давно було поставлене на Заході, але в Україні письменники боролися за права селян і робітників, а не жінок Зрозуміти проблеми жінки могла тільки письменниця […]...
- Політ Зовнішній, тихий світ за вікном – то моя муза, моє натхнення, моя майбутня пісня. Писати щось для себе – найбільший гріх, найтяжчий гріх. Творити лише для всіх і водночас ні для кого. Наповнюючи свої музичні октави віршованими, теплими рядками, я маю досвід спілкування з чистими особами, завдяки яким я й досі відчуваю себе людиною. Між […]...
- “Хоч раз змішай із ближній піт і кров” (за поезію В. Герасим’юка) Я люблю поезію, яка спонукає до роздумів. У такій поезії має бути і філософська думка, і алегорія, і певна символіка поетичних образів, і, звичайно, присутність автора. Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Поезія Василя Герасим’юка – алегорична й філософська. Вслухаєшся у його правдиві слова, […]...
- “… Співаю, тож існую”(мої роздуми про поезію Богдана-Ігоря Антонича) “… Співаю, тож існую” (мої роздуми про поезію Богдана-Ігоря Антонича) Поезія Антонича народилася з пошуків місця людини в світобудові, з прагнень зрозуміти природу взаємостосунків людини з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття. Я не людина, я рослина, А часом я мале листя… Живу, терплю, й умру, як всі звірята… Звірята й зорі, […]...
- “Найніжніша скрипка України”. Про Івана Малковича, його поезію і його незабутні образи Іван Малкович знаний в Україні сучасний поет. Відтоді, як 1984 року побачила світ його перша поетична збірка “Білий камінь”, Малковича із захопленням читають в Україні, перекладають багатьма мовами світу. Ліна Костенко назвала свого часу молодого поета “найніжнішою скрипкою України”. І це дійсно так. Поезія Івана Малковича ніжна, лагідна, щира і добра. Вона якось непомітно полонить […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (1 варіант) Німецький філософ А. Шопенгауер писав, що жінка не здатна до великих почуттів і справ, що її земне призначення – бути лише матір’ю та опорою чоловікові. Але українки вже багато століть своїм життям доводять і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ. Мудра княгиня Ольга, прекрасна Роксолана, талановита Маруся Чурай, хіба не були вони криницею, […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер Крах мрій Олени Ляуфлер Повість Ольги Кобилянської “Людина” – це твір, який вчить цінувати людину в собі та в інших. Головна героїня твору Олена Ляуфлер зростала в середовищі, яке суворо дотримується правил щодо життя цісарського чиновництва та виховання молоді і сім’ї. Оточення подружжя Ляуфлерів, їхні друзі – це лікар, майор, податковий урядовець, товаришки пані радникової. […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (2 варіант) Повість “Людина” була написана у 1894 році. Вона є відгуком на проблему, яка хвилювала в той час багатьох представників провідної інтелігенції – емансипація жінки. Ця повість – перша в нашій літературі спроба розкрити цю проблему. Твір присвячений приниженому становищу жінки в тодішньому галицькому суспільстві. Олена Ляуфлер – молода дівчина з небагатої буржуазної сім’ї – повстає […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (3 варіант) О. Кобилянська була першою українською письменницею, що присвятила свої твори освіченій, інтелігентній жінці. Хоч українська жінка традиційно була більш вільною, ніж, скажімо, навіть російська, але до рівноправності із чоловіком їх було дуже далеко. У той час, як на Заході дівчата почали здобувати професійну освіту, навчаючись в університеті, в України вони тільки могли вивчати мови, грати […]...
- Борис Пастернак про поета і поезію Во всем мне хочеться дойти До самой сути… Б. Пастернак Коли читаєш лірику Бориса Пастернака, стихія поезії поглинає тебе, як злива, і тобі передається вся повнота відчуття світу, захопленості ним. Поет здається невід’ємною частиною Землі, життя, її голосом – голосом лісів, лук, птахів. Невипадково, коли Пастернаку знадобилося дати визначення поезії, він узяв його із навколишньої […]...
- Твір на тему: Мої роздуми про російську поезію Мої роздуми про російську поезію Можна було б привести сотні доказів того, що поезія неможлива, якби не те, що вона існує. Ю. Лотман Найголовніше, що мене дивує у російській поезії, – це те, що вона майже завжди учениця “західної”, проте завжди її переростає, як на мій погляд. Справді, з уроків літератури ми знаємо, що російська […]...
- Поет-символіст Поль Верлен і його вплив на українську поезію Поля Верлена вважають яскравою особистістю доби декадансу у Франції і представником символізму у французькій поезії. Він був визнаним майстром у цьому напрямку, хоча й не був ні фундатором, ні лідером символізму. Він був майстром і великим поетом. А цього достатньо, щоб його читали й перечитували й сьогодні. Хіба не малює наша уява химерний і загадковий […]...
- Росін Вінеамін – Політ Барвінка на Місяць Пригода ця почалась ось з чого. Прочитав якось Барвінок книжку про Місяць. “Книжка – це все-таки книжка, – міркував він, – а от якби самому побувати, подивитись, що там робиться – це вже інша річ”. І надумав Барвінок полетіти на Місяць. А коли він щось собі надумав, то вже неодмінно досягне свого. Така вже в […]...
- Бажан Микола – Політ крізь бурю Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І прислухаюсь, як гребе під крила Густенну […]...
- Микола Бажан – Політ крізь бурю МИКОЛА БАЖАН ПОЛІТ КРІЗЬ БУРЮ Поема Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І […]...
- Ирій – казкова країна мрій (за повістю В. Дрозда”Ирій”) Більшість творів письменника Володимира Дрозда – автобіографічні. “Син колгоспника з глухого поліського села” двадцятирічним юнаком увійшов у літературу. Він ніколи не приховував впливу на нього Гоголя і “Лісової пісні” Лесі Українки. І справді, у творах В. Дрозда багато фольклорного, міфологічного. У романах і повістях він сміливо використовує казки, легенди, бувальщини, елементи слов’янської міфології, яка донині […]...
- Енклітика Енклітика (грецьк. enklitike – схилена назад) – випадок у версифікаційній практиці, коли два слова, що стоять поряд., сприймаються як одна акцентуаційна одиниця: Не лишилось білого ніде В цім предивнім світі (царстві тіні). Добрий день! Зелений сніг іде. Добрий день! Червоний сніг і синій! (Ірина Жиленко). Тут ненаголошені слова притягуються до попередніх наголошених (добрий день, сніг […]...
- “Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій… ” (за творчістю В. Винниченка) Творчість Володимира Винниченка – це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності в нашому буремному столітті. Для творів письменника характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма. Він реалістично зображує тяжке становище темного і забитого селянства та міської бідноти, жорстоку експлуатацію заробітчан, перші спалахи соціального протесту. І завжди найістотнішим у житті Винниченка, політика і […]...
- Богдан Согор – Твій політ Розтоптана свідомість, Світ стоїть на голові, Свідома непритомність, Стереотипи вікові. Народження і юність, Вже зрілість, старість на поріг, Страждання і байдужість, Хліби доспілі і волосся білий сніг. Політ твоїх фантазій, Думок мільйони у потік, І ти на певній фазі, Минає швидше вже за роком рік. Спочатку батько, потім вже дідусь, Печаль і радість, щастя і […]...
- Підкова (скорочено) – Жиленко Ірина Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- Юрій Андрухович – Опівнічний політ з високого замку Авжеж не райський сад не світять помаранчі Загублено стежки і втрачено сліди А все що є у нас ліхтарик на підзамчі І треба нам туди Збігати у пітьму яка непевна втіха Чи виросте вогонь Коли позолотить найменша іскра тиха Розсипаний пісок розрив поміж долонь І тісно між дерев і темно в сьому граді І тягнуться […]...
- Василь Стус – Церква святої Ірини Церква святої Ірини Криком кричить із імли, Мабуть, тобі вже, мій сину, Зашпори в душу зайшли. Мороком горло обгорне, Ані тобі продихнуть. Здрастуй, Бідо моя чорна, Здрастуй, страсна моя путь! Плещуться крила об тугу, Чим я її розведу? Жінку лишив на наругу, Маму лишив на біду. Рідна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми. Господи! […]...
- Твір на тему: Учитель очима учня Учитель очима учня Вона висока, струнка, із гладенько причесаним волоссям, у строгому темному костюмі й туфлях на високих каблуках. У неї тихий голос. Вона рідко посміхається. Але вже якщо посміхається, то по-справжньому, щиро, від цієї посмішки теплішає на душі. І вона любить нас. Вона – це наша Ірина Олександрівна, а ми – це її клас, […]...
- Юлька Гриценко – Рай моїх мрій Рука тремтить. Малюю мить. Малюю вічність. Рядки летять: Мій сенс життя Мовчить так звично. Римую те, Моє святе, Моє солодке. Роблю дива: Мої слова Міняють нотки. Розгорну ніч. Мовчиш чи спиш? Мене не чуєш… Раптовий крик. Мій сон вже зник? Мабуть, не сплю я…...
- Дмитро Загул – “Я йду в країну мрій… “ Я йду в країну мрій, Де жив перед віками, Де перший крок дрібний Несмілими ночами До щастя вів. А в тій країні мрій Несправними руками Віночок золотий Сплітав перед віками З веселих снів. А в тій країні мрій Нема ні сліз, ні горя, Ні болю, ні нещастя, Ні того зла. Бо в ту країну мрій […]...
- Христина Головко – Мрій сонячним світлом Мрій сонячним світлом Малюй червоними перлами по нотному стані. Крутись гудзиками мого пальта, Дивись тінями наївних ангелів, Співай струнами болю, Існуй уривками фраз. Борись за повітря в містах. Кохай не відчуваючи страху, Зберігай фотографії твоїх сонних думок, Мандруй у планети в думках, Стукай у кожне серце бо можливо хтось відчинить… .. Не втрачай надії..якщо зачинятимуть […]...
- Тільки в снах буває стільки мрій І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд Знову ті ще самі відчуття Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета Знову ми забули що між нами були почуття Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити Вони лиш так, як смуток що залишився в мені І мабудь це останній вірш, який колись ти […]...
Актуальність проблематики твору ляльковий дім ібсена.