Поєднання типового та індивідуального в образах повісті “Кайдашева сім’я”

Одне з найпочесніших місць в українській літературі належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому. Зі сторінок його творів ми дізнаємося про життя тогочасного села, про звичаї народу; створене письменником сплетіння різноманітних людських характерів породжує живу тканину його романів і повістей.

У повісті “Кайдашева сім’я” розповідається про родину Омелька Кайдаша, про звичаї і порядки пореформеного українського села.

Сім’я Кайдашів – типові сільські мешканці. Усі вони працьовиті: чоловіки працюють у полі, роблять вози, жінки – готують страви, дбають про хату: замітають підлогу, білять стіни, прядуть і тчуть полотно. Вони – родина, але кожний зі своїм характером, звичками.

Омелько Кайдаш працьовита людина, яка поступово спивається, утрачаючи всі свої найкращі риси, сам інтерес до життя. Рутинність повсякденного життя, безвихідність становища небагатого селянина, відсутність духовного розвитку роблять для нього життя зовсім нецікавим, викликають бажання втопити все в чарці.

Образи Карпа і Лавріна переконують, що жорстокість та егоїзм здатні зробити здорову та енергійну людину дріб’язковою, обмеженою у своїх прагненнях. Починають поступово перероджуватися й жінки. Колись слухняна та покірлива Мотря починає сварити Кайдашиху, називає її відьмою, яка може Дорізати та повкидати у борщ навіть дітей. Адже молода

жінка не хоче терпіти ти над собою ще чиєїсь необмеженої волі. Вона і так змушена постійно підкорюватися обставинам життя, жити не так, як хоче.

Лаврін, який дивував нас на початку повісті своєю добротою, веселістю, поетичною душею, перетворюється в іншу людину, яка через кожну дрібницю ворогує зі своїм братом.

Трохи виривається із загального кола Мелашка. Вона, красива зовні і багата душею, виросла у бідній сім’ї, уміє шанувати і старших за себе, і працю. Мова Мелашки близька до народної пісні, вона розкриває її глибокі душевні переживання. Автор милується своєю героїнею. Природна стриманість, лагідність натури не дають жінці змінитися так кардинально, як змінилися інші. Вона намагається триматися осторонь усіх хатніх сварок, часто плаче, втікає навіть до Києва. Коли ж все-таки доводиться брати участь у якихось конфліктах, Мелашка не активний діяч, а скоріше спостерігач.

У Марусі Кайдашихи довге, сповнене важкої праці життя викликає тепер бажання відпочити за рахунок праці інших. Тому вона намагається перекинути всю хатню роботу на невісток, не переймаючись справедливістю такого вчинку. Зустрівши опір з боку Мотрі, вона починає сваритися, відчуває ненависть до старшої невістки. Покірливість Мелашки викликає у свекрухи бажання ще більше її пригноблювати.

“Кайдашева сім’я” належить до жанру соціально-побутової повісті. На прикладі життя однієї сім’ї письменник стверджує, що в умовах дрібновласницького, наповненого вузькими повсякденними інтересами існування, спотворюються людські характери, розвиваються егоїзм, жадібність, заздрість. Люди стають жорстокими, дріб’язковими, жалюгідними. Панує повна бездуховність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз вірша я.
Ви зараз читаєте: Поєднання типового та індивідуального в образах повісті “Кайдашева сім’я”