При місяці згадую брата – Фу ду
Тривожно гримлять барабани – вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми – чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,-
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…
Переклад Я. Шекери
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ірина Зінковська – Пам’яті мого брата Олега Хіба буває в світі більшим біль, Коли навіки йде дитина?.. І до могилки буднями неділь Веде протоптана стежина. Там серед квітів і вогню свічок Десь загубились сміх і втіха. Заплуталось вузлом поміж стрічок У наших душах чорне лихо. Мій Боже, він такий ще молодий!!! В такі роки живуть, кохають… У Тебе, Господи, наш син – […]...
- Елизавета Замана – а я згадую з дня на день А я згадую з дня на день, Як ТИ палив поцілунками. Плечі оппікав серпень… На краю світу ми Бавились мов діти ті У своєму двокімнатному Всесвіті… ТИ псував усе докорами Нищив те, що берегли Гучними криками Ми без сварок не могли. І хвала моєму терпінню Бо зібравши речі Швидко пішла б Поїхала б, до речі… […]...
- Герасим’юк Василь – Найлегше згадую жабу Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, Страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках Прийшла назавше забрати молоко у нашої корови. Її послала одна жінка. Ту жінку називають відомо як. Але та жінка не знала, Що навіть у сутінках Ропуху балухату перестріне під порогом стайні Маленьке хлоп’я І, перелякавшись на все життя, […]...
- Три місяці Іржава поїздна туга За поворотом ниє на високій швидкості Налякана ще раністю трава Жовтіти мусить з дощовою дикістю Крізь випари, у сон, подалася душа Свинцеву спеченість цілує синій вітер Прийшла “вже не чужа” Пора – коли й за землю вирій хоче полетіти! Сліпучість золота, веселка в сірих хмарах Літньо-зимова пісня зниклих дій у просторі І […]...
- Дмитро Павличко – “Я згадую тебе, хоч ти – переді мною… “ Я згадую тебе, хоч ти – переді мною. Я збуджую в собі неткнутий сивиною Дівочий образ твій – вставай, моя душе, І світло засвіти, і вийди з павутиння Такою, як була, а ти ж була богиня, Володарка моя в прозорім негліже. І справді ти встаєш із пам’яті моєї, Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї, […]...
- Павло Мовчан – При місяці Все скрадене, розрівняне, сріблясте Принаджує, мов куряву, припасти, Дочасно заніміти, сріблом стать, Яке позначить місячна печать. Чи ж буде так: рівнинна рівнота, І нікому цей простір запитать Про суть краси тонкої, наче плівка, Про сухоцвіт, де не буває бджілка, Про чисту воду, мертву, як кришталь, Про срібний цвіт, якого вже не жаль. Хіба ж то […]...
- Співанка про місяці – Підгірянка Марійка Ой місяць січень кличе мороза, Морозить лиця, щипає носа. А місяць лютий вітрами дує, На водах з льоду мости будує. Березень-місяць мости поломить, Весняну пісню річка задзвонить. Квітами квітень всіх привітає, Усі садочки порозквітає. Гей, травень прийде у дні чудові, Простелить всюди трави шовкові. А місяць червень луги покосить, Червоним соком ягідки зросить. А місяць […]...
- В теплім місяці у травні… – Малишко Андрій В теплім місяці у травні Шепче явір думи давні, В синім місяці у квітні Думи явора столітні. За водою за бистрою, Над землею, як сестрою, Дужа хвиля набігає, Корінь явору ламає. Але він на те байдужий, Не схитнеться навіть, дужий… Бо закоханий на волі У лани широкополі, В канівські веселі кручі, В хвилі горді та […]...
- Словацька народна казка – Брати-Місяці Словацька народна каза про пригоди бідної пасебриці. Переклад зі словацької дмитра Чередниченка. Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась про свою красу й не знала, […]...
- Тодось Осьмачка – Предше Я вас любив, німуючи, то словом І вірив сліпо та тривожно знов, А ви боялися, щоб випадково Не виявив при людях я любов. Я вас любив, побожний, то злорікий, Ви ж обминали, боячись, мене, І через те прощайте вже навіки, І хоч тепер вас серце обмине. Але коли у липні під каштаном Побачите потоптану траву […]...
- До брата – Сосюра Володимир На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
- Гетьман Іван Виговський – лицар національної ідеї в романі Юрія Мушкетика “На брата брат” Роман Юрія Мушкетика “На брата брат” розповідає про добу після смерті Богдана Хмельницького, коли гетьманом став Іван Виговський. Тривалий час ми про нього майже нічого не знали. Його доля була трагічнішою, ніж доля Мазепи. І не тому, шо Мазепа помер своєю смертю, а Виговського зрадили і він був підступно вбитий. Російська церква, щороку протягом віків […]...
- Живу у світі сам Живу у світі сам, Живу як квітка: Цвіту, і в’яну, й помираю враз… Не бачу друзів, Виходжу з дому рідко, Бо не терплю життя свого сарказм… Я не шукаю смерті, Бо не знаю, Куди я після смерті попаду, Тому живу так довго Й не вмираю – Тримаю я життя на поводу… ....
- Сочинение на тему: Комната младшего брата (1 вариант) Когда я захожу в комнату моего младшего брата, сразу вспоминаю свое детство (себя я маленьким давно не считаю) и мне иногда хочется оказаться на его месте. Представьте себе, еще не надо ходить в школу, делать каждый день уроки, соблюдать дисциплину. Ответственности никакой – играй, резвись, капризничай. Тебе все разрешено, потому что ты маленький, а значит, […]...
- Борис Грінченко – Брат на брата БОРИС ГРІНЧЕНКО БРАТ НА БРАТА І Учитель ладинської школи Євген Корецький, прокинувшися в своїй камері 18-го листопада 1905-го року, зараз згадав, що сьогодні якраз виходить два місяці, відколи він попавсь у неволю. Він поїхав до Києва, потрапив туди саме тоді, як вийшов маніфест 6-го серпня про Державну Думу. Всі розуміли, що після всього того, що […]...
- Доба Руїни на українській землі в романі Юрія Мушкетика “На брата брат” У романі “На брата брат” Юрій Мушкетик змальовує події, які були початком Великої Руїни в Україні. Це був час, який так характеризував Микола Костомаров: “Українська справа явно гинула. Невдача за невдачею знищили надії, й люди позбулися віри… в свою мету. Кожен почав дбати тільки про себе самого. Людські душі дрібнішали, ставали вбогі, розум притуплювався. Все, […]...
- Марта Тарнавська – “Непотрібні здаються змагання людей… “ Непотрібні здаються змагання людей, Коли станеш віч-на-віч із вічністю, з Богом, Як душа вирушає в останню дорогу, Як у пустку нірвани навіки гряде. На безмовну самотність – мовчазне виття – Не знайти ні потіхи, ні ліку ніколи. Вчуся наново жити, змагатись із болем, Щоб абсурдом для мене не стало життя. Жовтень 1992...
- Павло Глазовий – Мами не заміниш І таких, на жаль великий, носить ще земля: Утекла від тата мама, кинула маля. Довелось женитись тату в зрілі вже літа. – Ну як тобі нова мама? – він синка пита. Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова: – Обдурили тебе, татку, вона – не нова…...
- Сочинение на тему: Комната младшего брата (2 вариант) У меня есть младший брат, его зовут Кирилл, он первоклассник. Кирилл очень обидчивый и самолюбивый мальчик, поэтому, чтобы избежать лишних ссор и конфликтов, мы с ним поделили нашу общую комнату пополам. Эти половины мы так и называем: “моя комната” и “комната Кирилла”. Комната Кирилла многое может рассказать о своем маленьком хозяине. Самая ценная вещь здесь […]...
- Два брата – два характера, две судьбы (по драме Шиллера “Разбойники”) Творчество немецкого писателя Фридриха Шиллера в концентрированной форме отразило протест всей передовой молодежи того времени против духовного гнета и политической тирании. Первым и одним из наиболее ярких его произведений стала драма “Разбойники”, в которой автор бросил решительный вызов тирании. Эта мысль подчеркнута уже в эпиграфе, который в переводе с латинского означает: “Против тиранов”. При создании […]...
- Агнеса Цвіт – Ніхто тебе із мене не викине Ніхто тебе із мене не викине. не змусить забути. Як щось неважливе, як невдалу сцену із фільму, Де герої обережно і пильно знову стають на горло /чи то на граблі/ щоб ламало ще довго, Щоб горіло ще довго. і не згасало. Ніхто тебе із мене не витіснить. ніхто не зможе. Навіть ті. які щоночі тебе […]...
- Ірина Саковець – Ніхто й не говорив, що буде легко Ніхто й не говорив, що буде легко, Ніхто не завіряв, не обіцяв, А я в обіймах нищівної спеки Шукаю риси рідного лиця. Ім’я твоє шепоче небо стигле. Прошу, блакитне, лиш не забирай!.. Війна копає все нові могили, Зросивши горем ідилічний край. А ти топтав ці принебесні трави, Надійно зводив дім, і що тепер? За стінами […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо вже немає на світі Василя Симоненка, задля якого і придумувала його матуся оту чарівну казку. Але живі ми, його нащадки. Я дуже пишаюся тим, що українська земля […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька – скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері – єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою […]...
- Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
- Я дивлюсь Я дивлюся на засніжене небо – Спостерігаю у ньому себе, такого ж, Засніженого, заметеного мріями; ти поруч. Дивишся на мене десь там, у душі, не поруч. Десь глибоко у думках, у снах моїх нездійсненних, На гітарних ладах, ти по струнах біжиш, Та коли подивлюся у очі твої – ти летиш – від мене!.. Порожніми мріями, […]...
- Мар’яна Невиліковна – І розлучені, і роззлючені, і розлю І розлучені, і роззлючені, і розлю… Переходимо із хардкору то в дум, то в блюз, То в “болиш по мені? зізнайся!” – “авжеж, болю”, То в “подзвониш іще хоч раз – задушу, втоплю!” Знаєш, вересень.. пальці мерзнуть… до губ тулю.. Моїй шкірі твоєї сниться м’який велюр… Це так дивно – не бути разом. Немов нулю […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (3 варіант) У людини завжди є вибір можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі – матір і Батьківщину. Ці два […]...
- Олександр Олесь – “Схилив я голову і йду поволі… “ Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як пісня матері моєї, Як гомін друзів молодих. Іду… Усім чужий, далекий… Ніхто не скаже: “Брате мій!” Ніхто руки мені не стисне В землі холодній і німій. І коли я впаду […]...
- Юрій Іздрик – ниті між нами тонкі й невидимі Ниті між нами тонкі й невидимі Прірва між нами глибока і темна Довго долали ми хащі задимлені Аж зрозуміли що це даремно Довго в’язали мости ліанні Аж дов’язали драбину в небо Аж зрозуміли в своїй нірвані – Небо вже зайве його не треба Небу давно вже час помирати Нам вже давно – починати жити Канатохідці […]...
- Павло Глазовий – Найкраща мова Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: – Якій мові ми синочка Будемо навчати – Українській чи російській? Обидві ж хороші. – Хай вивчає ту, якою Печатають гроші....
- Павло Глазовий – Голова і шия Чоловік говорить жінці: – Пам’ятай мої слова, Що в розумному сімействі чоловік – то голова. – Ну, а я, виходить, шия? – жінка весело пита. – Шия ж голову як хоче й куди хоче поверта....
- Анна Гунько – А потім він піде А потім він піде. І так, як в ногах у нас – дно, То п’яти погрузнуть в слизькі і цупкі магістралі. До біса всі біди. Я наю уперто й давно, Чим ближче він стане, тим буде втікати далі. А потім він зникне. І так, як в очах – лиш пісок, Я більше не буду чекати […]...
- Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, Як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони І переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є – світ, і що є – ти. У власне тіло увійти Дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, Ще довго сатаній, допоки Помреш, відчувши власні кроки На сивій голові […]...
- Микола Руденко – Біля старого дуба Тисячолітні велетні-дуби, В живу броню закована могутність! Скажіть мені, ви вільні, чи раби – У чому ваша сила, ваша сутність? Я вас питаю нині не дарма – Моя епоха до підробок ласа: В самій істоті схована тюрма,- А зовні велич та дзвінка окраса. Не ображайся, дубе… Я прийшов Не для інспекцій – нам цього не […]...
- Юлька Гриценко – Зальвовлені Покотилися спогади краплями, Наче перли намиста погублені. І старенька бруківка заплакала, Недоніжена і недолюблена. Наче громом у полі між травами Пронеслись два трамваї сполохані. І прощання здавалось забавою Для нещасних, до болю закоханих. Поміж куполів неба вечірнього, Майоріли зіниці залякані. Обіцяли навік бути вірними, А сьогодні від зради заплакали. Пронеслось “прощавай” над вокзалами, Переходами і […]...
- Павло Глазовий – Вічна пам’ять – А ти знаєш, – Гнат питає в родича Тимошки, – Що у Києві на стінах почепили дошки “В цім будинку жив художник”, “В цьому жив письменник”? А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник, Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому І виплачую проценти синові малому… А коли засну навіки у сирій могилі, Чи […]...
- Василь Стус – Терпи, терпи Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, Ніхто не зіб’є з власної тропи. На ній і стій, і стрій – допоки скону, Допоки світу й сонця – стій і стій. Хай шлях – до раю, пекла чи полону – Усе пройди і […]...
- Павло Глазовий – Вередлива дівчина В драматичному театрі – блиск і красота. Кучерявого студента дівчина пита: – Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки? Сидимо тут біля люстри, наче павуки. Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… – А студент: – Ну й вередлива ж, – каже, – ти яка! Зачекай, ось я з тобою у кіно піду. Там сидітимеш […]...
- Ольга Анцибор – Не пара Ми зустрілись з тобою, Наче радість з журбою, Довго-довго в розлуці жили. Ти хотів мандрувати, Я хотіла співати, Ми по різних дорогах ішли. А тепер ми не пара, Ми давно вже не пара І росточок кохання зачах. Смак гіркий поцілунку, Як отруйного трунку, Догорає у нас на вустах. Я забуду образи, Не згадаю ні разу, […]...
Не одяг прикрашає людину а добрі справи.