Принеси води, юначе… – Анакреонт
Принеси води, юначе, і вина подай швиденько
І вінки духмяні з квітів, щоб з Еротом поборотись.
Ну же, пиймо не як скіфи, що без пісні сидять тихо.
Не люблю я нудьгувати: на бенкеті з вином разом
Давай пісню серцю милу.
Про Ерота, що пов’язки із пахучих носить квітів,
Пісню буду я співати: він володар над богами
Й людей також підкоряє.
Переклад В. Маслюка
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Оксана Кравець – давай розіб’ємо весь посуд Давай розіб’ємо весь посуд. Давай стрибнемо з парашутом. Давай не звертати уваги на побут. Давай сьогодні підем іншим маршрутом. Давай зробим дурниці. Давай заб’ємо на пари. Давай купим суниці. Давай будем ходити по дорозі, до біса тротуари. Давай співати в маршрутці Давай я тобі нафарбую рожевим нігті. Давай я буду в твоїй куртці Давай вип’єм […]...
- Золотоволосий Ерот мене… – Анакреонт Золотоволосий Ерот мене Знову поцілив пурпурним м’ячем – Дівчину в барвних сандалях тепер Каже мені забавляти. Лиш запишалося кляте дівча, – З Лесбосу славного родом воно, – Та й, осміявши мою сивину, Іншому звабно моргає. Переклад А. Содомори...
- Ліля Колісник – давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай любити, як маленькі діти. Щоб вечорами, коли буде зимно нам, Змогли серцями одне одного зігріти Давай-но бігти по веселці в небо, Давай купатися під пестощами зливи. Я б не змогла всього цього без тебе, Та і без тебе все це неможливо… Давай ловити подихом весну! Переплітатись з нею […]...
- Поет веселого настрою (за поезією Анакреонта) Антична доба, за якої відбувався бурхливий розвиток різних видів мистецтв, подарувала світові багато поетів. Серед співців військової слави давніх греків вирізняється поет Анакреонт. Його творчість протікала в іншому руслі. Настрій його поезії – життєрадісний. Незважаючи на похилий вік, Анакреонт зберіг потяг до насолоди. Кохання, вино, жінки – основні теми його поезії, Поет увійшов в історію […]...
- Леся Українка – Contra spem spero! * Без надії сподіваюсь! (Лат.) Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять […]...
- Леготе-вітре з коханого краю – Хафіз * Леготе-вітре з коханого краю! Ой, принеси мені, щиро благаю, Пахощів амбри з коси ароматної Любки моєї. Заприсягнуся я нею самою: Все, що захочеш, ти зробиш зо мною, Лиш принеси мені вістку од неї, Любки моєї. Може, й для тебе обвіяти милу Буде важке і заказане діло? – Ну, то привій порошинку з порога Любки […]...
- Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила А давай ми вже спустим вітрила, Я не питиму слів твоїх трунок І дістану з – під серця пакунок, У якому поламані крила, Що отримала якось в дарунок. А давай ми відпустим назавжди Тих метеликів у наших душах, Бо втомились вони і неслушно Їх в неволі так довго тримати, Де самотньо, нестерпно і душно. А […]...
- Я читаю вірші Ф. Тютчева про весну (“Весняна гроза”, “Весняні води”) Ф. Тютчева називають співцем природи. її краса з дитинства ввійшла в серце поета з полів і лісів, що оточували його рідний Овстуг, із чудових придеснянських луків і березняків, неосяжного синього неба Брянщини. Один із найкращих віршів відомого поета “Весняна гроза” присвячений природі. Незважаючи на те що поет написав його в Німеччині, мені здається, думками і […]...
- Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
- Павло Мовчан – Набравши води Війнула жовтизна і дзеркало криничне Замислилось, немов відчуло глибину, І ти щось заспівав, та голос був незвичним: Веселу починав, а вийшло на сумну… З чола свого хотів був зняти павутину, Та пучками відчув, як в’їлася вона… І радісно було в оцю погожу днину, Хоч радість і була зісподу вже сумна. Дивився на люпин, але, крім […]...
- Павло Мовчан – Величання води Грунтуймо собі ніч, бо йде вода висока. Окличники сурмлять в зелену бугилу, І ручі конюхи вже білять коням боки, І так, без поводів, пускають їх на луг. Підрізуйте вогонь, перейнятий у спадки, Розшийте житла всі і цямрини замкніть: Іде вода до нас через широку кладку, Кладіть до ніг її просту вербову віть. Бо ж це […]...
- Алла Жабокрик – давай торкатися будемо душами Давай торкатися один одного просто зараз у цій безодні Давай говорити різними мовами і розумітися на півслові Давай я буду тобою дихати тобою мріяти тобою бачити Давай рахувати спільні вибухи після промови усіх означень Серце твоє переповнене стукотом. голос твій переповнений силою Давай розчинятися разом із звуками наче вода із чорнилами Давай дивитися один на […]...
- Таня Гелетюк – Я заговорю бистрі води А з перлин зберу любов, Сплету шовковими нитками. І візерунки золоті Повишиваю вмілими стібками. На білім-білім полотні Засяє ясно вмите сонце, І зацвіте у полі мак Й лілеї в мами під віконцем. Запахне рута і полин, Терпка калина запалає, І при вечірній при зорі Десь журно коник заспіває. Упадуть зорі у сади В пахучі жовті […]...
- Іван Андрусяк – і люди і очі і води і зорі і там І люди і очі і води і зорі і там Де звук розпашів на зеленому вовчому морі Немає нікого хто вивів би голосно сам Дієзи й бемолі зараза дієзи й бемолі І зливи неначе прищі на брунатному тлі Марудні й понурі як джинси на тілі декарта І вже голоси мої з неба судомні як кварта […]...
- Павло Мовчан – “Сріблясті ланцюжки води… “ Сріблясті ланцюжки води Звисали з стріх І дзеленчали, І тупо блимала лопата В кутку сіней. Ручай калюжив через двір І важко, майже неможливо, Було робить собі кораблик, І лячно ногу перенести Через ручай: сонця пливуть. І ледь вловимо зачинався У небі жайвір, І холодно хитались віти, Дратуючи лякливу тінь. І мітилась в повітрі путь: Від […]...
- Олесь Гончар – Бура трава без води Бура трава без води В гарячім конанні злягла. Над степом, од сонця рудим, Дзвінка пролітала стріла. Все заглушила на мить Сила стріли молода. Повітря навкруг аж кипить, Мов сонячна світла вода. Співуча стріло! Як і ти, Прожити б хотів життя. Вперед блискавицею йти, Не знати назад вороття....
- Павло Мовчан – “Вечірня мідь води лункої… “ Вечірня мідь води лункої Повітря плющила тверде, І хвилями мінився колір – На золоте і молоде. І чайка з кратера блакиті Випурхувала камінцем, Повітря тріскалось щомиті І шилось на руці рубцем. Скотились крапельки пташині, Неначе краплі дощові Із роговиці… Світ відлинув, І день сховавсь у рукаві. Слух загострився, наче голка, І раптом тишу проколов, І, […]...
- Іван Андрусяк – дівчина знає м`ясо зійшло з води Дівчина знає м`ясо зійшло з води Холод зайнявся за нами і вкрився бризом Холод як пава кигиче устань і йди Але щоночі зринає патруль над безом Мислимо вийти разом з кожного викупу Мислимо пити воду якої нема Хай забере мене з ночі ця біла вивірка Вона не поставить крапку над обома Крові сьогодні замало навіть […]...
- Дмитро Загул – “Тихі води зашуміли… “ Тихі води зашуміли, Розбудила їх весна – Струни серця забриніли, Ллється пісня голосна. Луг співає враз зі мною, Довгий смуток мій умер – Все, що марилось зимою, Хай же збудеться тепер! ПОЗА ЗБІРКАМИ. З РІдНОГО ПОЛЯ...
- Микола Вінграновський – Води із очерету хлюпавиця Води із очерету хлюпавиця, І місяця над очеретом ріг, Дніпро, і сад, і сонна блискавиця, Та неба сонь, та синя сонь доріг… Я не поквапився. Я знаю ціну крові. Ні, я не тон, хто власні греблі рве. Я їх споруджую для віри і любові, Хоча з боліт бугай біду мені реве. Я не про те… […]...
- Павло Мовчан – “На дзеркало води вже дише сизо холод… “ На дзеркало води вже дише сизо холод, Розмивчасто тремтять углиблі береги, І високо росте туману мур навколо, І подолать його не вистачить снаги. Шоломи копичок, нагускле верховіття… Над вінцями очей пливе підталий лід, І точать цвіркуни лунке одноманіття, І кажани крильми клинцюють темний світ. Мурується, росте туман під саме небо; Ув’язнена кричить десь пташка чи […]...
- Микола Вінграновський – На синю синь води лягла від хмари тінь На синю синь води лягла від хмари тінь, Посумувала хмара за собою. До вечора іде, холонучи, теплінь І тулиться до каменя щокою. Складались два крила, вже поночі, під лист, Туман тулився при долоні вогко. Щось далечі було… терново світ наливсь… Земля і Місяць вдвох дивились око в око… Стопа в стопу ступав за родом рід. […]...
- Ольга Анцибор – Нова подруга Я подругу нову собі знайшла, Неначе все життя до неї йшла. Усмішка – сонце, зорі – оченята, До праці й до пісень вона завзята. Красива, мила, а душа – перлина, Прекрасна мати, віддана дружина. Як же мені в житті поталанило, Що я чудову жінку цю зустріла. Давай співати разом, не журитись, Не плакати давай, а […]...
- В теплім місяці у травні… – Малишко Андрій В теплім місяці у травні Шепче явір думи давні, В синім місяці у квітні Думи явора столітні. За водою за бистрою, Над землею, як сестрою, Дужа хвиля набігає, Корінь явору ламає. Але він на те байдужий, Не схитнеться навіть, дужий… Бо закоханий на волі У лани широкополі, В канівські веселі кручі, В хвилі горді та […]...
- Юлія Кириленко – давай порахуємо зорі Давай порахуємо зорі на небі, І хай нас розділять міста, Свої на дністровій простелю я греблі, Твої ж упадуть на вуста. Давай порахуємо зорі – не гроші, Ціни їм не скласти в віках, І хай подивуються з нас перехожі, Що сяйво розквітло в руках. Давай порахуємо зорі в півночі, Складемо до пазухи їх, Це бачачи […]...
- Ольга Паламарчук – давай зробимо це ніжно і тихо Давай зробимо це ніжно і тихо Як хвилі світанкового моря, Б’ючись із берегом щоразу, Словами б’ючись по черзі. Давай зробимо це спокійно Без зайвих думок і здогадок, Тримаючись краю обрію, Одне одного тримаючи. Давай зробимо це прямо на кухні Серед уламків посуду і розсипаного чаю, Тілами світло збираючи, Замерзаючи в оголені душі. Давай зробимо це […]...
- Наталя Кушнір – Живу Україною! Живу, вся в Україну рідну вбрана! В вінку й намисті з синьо-жовтих квітів! Йду полем милим – несказанно-гарним, Де колоски прекрасні, наче діти! Я те святе колосся обіймаю! Воно – мій хліб і Божий оберіг! Й моєму щастю, Земле, меж немає! Кладу усю себе до Твоїх ніг! Хочу, щоб Ти була одна-єдина, БО МАТИ – […]...
- Віланела, або Віланель Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 […]...
- Розлилися води на чотири броди – Веснянки РОЗЛИЛИСЯ ВОДИ НА ЧОТИРИ БРОДИ Розлилися води на чотири броди. Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. Що в першому броді зозуленька кує, Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. А в другому броді щука-риба грає, Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. А в третьому броді соловей щебече, Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. А в четвертому […]...
- Як ворона дістала зі збанка води – Народні байки ЯК ВОРОНА ДІСТАЛА ЗІ ЗБАНКА ВОДИ Дві ворони ходили шукати води, бо їм дуже хотілося пити, але не знайшли ніде. Нарешті знайшли десь на кошарі в збанку, та не могли дістати, бо води було мало. Одна ворона полетіла далі. Друга ворона почала до збанка метати камінчики, щоби вода наверха вийшла, і напилась. Недарма люди кажуть: […]...
- Аня Тет – давай погреемся с тобою виртуально Давай погреемся с тобою виртуально Пусть так нелепо, через монитор Я с “язычком” отправлю тебе смайлик, А ты в ответ мне мило подмигнешь.. Давай сквозь “сеть” ловить потоки нежности Вдыхать через экран ее флюиды Я обещаю быть с тобою здесь, по прежнему И только сообща жать кнопку “Выход”.. Давай сканировать друг друга мысли, Через открыточки, […]...
- Двоїста символіка вогню і води у міфах та легендах українців 1. Вогонь як жива істота. (Наші пращури розуміли силу вогню, вбачали в ньому двоїсту символіку. Колись давно вогонь вважався живою істотою з примхливим характером. Він їсть, п’є і спить, як людина. Але якщо його розсердити, він може роздмухати цілу пожежу. Через примхливий характер вогню з’явилися вірування і застереження. Вогонь не можна було топтати, не можна […]...
- Юлія Смаль – Лисів син Чути пісню на узліссі: Народився син у лисів, То ж радіє вся родина Рудохвоста, рудоспина. Тато-лис синочку лиску Змайстрував уже колиску, Щоб співати колисанку Від смерканку до світанку. І бабуся, і сестричка Теж не спали цілу нічку, Бо малому рудовуху Не давали спати мухи....
- Антонич Богдан-Ігор – Забута земля Село вночі свічок не світить, Боїться місяця збудити, Що жовтим без наймення квітом Цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, Де обрії спинились в леті. У бурих кублах побіч себе Звірята, люди і комети. Забута земле під дощами, Під оливом рудого неба! Ця пісня серцю наче камінь, А все ж її співати […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Подвійний концерт Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика. І душі квітів світлом світять, Що з нього ясність б’є велика. Дрібненька флора звуків, човен Мелодій на морях етеру І світла з квітів вечір повен Змінив кімнату в чар – печеру. А знизу під концертом квіття, Мов кара за краси провину, Жде кіш подвір’я – царство […]...
- Ольга Анцибор – Чари літньої ночі Літня ніч – поцілунок шовковий, А повітря, як трунок медовий, Зірки в темному небі прекрасні, Ніби очі коханої ясні. Юний хлопець, міцний, як дубочок, Свою милу привів у садочок, Як берізку її обіймає, Пісню їй про кохання співає. Місяць раптом до них нахилився Пильно в очі обом подивився, І сказав: “Збережіть цю хвилину, Я ж […]...
- Дмитро Загул – “Повійте, вітри полудневі… “ Повійте, вітри полудневі, На мій таємничий садок, Хай пахощі ніжні поллються З моїх щонайкращих квіток. З пахучих листочків поллється Розкішний весни аромат, Прийди, мій коханий, в садочок, Так пишно розцвівся твій сад! ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “НА БІБЛІЙНІ ТЕМИ”...
- Семенко Михайль – Мій привіт В екстазі чарівнім я голос свій знайду Голос борця І з прапором своїм у люди з ним піду Співати буду я й кричать поки впаду Натхненний без кінця. І пройде люд по мні шість сотень ніби штук Й без голови Лежати буду там безрухо і без мук Не підніму я більш в благаннях лютих рук […]...
- Анастасія Перевозник – Ніхто не вірив, отже, не чекав Ніхто не вірив, отже, не чекав, Що я прийду в розхристаному платті, Що буду я щаслива і легка, І що вином наповнений бокал Пущу по колу друзів у кімнаті. Ніхто не знав, як звався той, кому Я присвятила чи життя, чи вечір. Ховалась злива у нічну пітьму, І пісня в цигарковому диму Лягала шовком на […]...
- Дмитро Загул – деколи Деколи хочеться серцю Квіткою бути пахучою, Деколи хочеться в небі Зіркою стати горючою. Деколи хочеться серцю Стати терном чи кропивою, Хочеться впасти на землю Раптом потопою-зливою. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
Поезія в моєму житті.