Природа і людина у новелістиці О. Кобилянської (за новелою “Природа”)
Саме в новелістиці талант О. Кобилянської розквітнув у повну силу. Новелу “Природа” Іван Франко зараховував до кращих новел цієї письменниці.
Аналізуючи творчість О. Кобилянської в цілому, Л. Білецький визначав три характерні риси її новелістики: ліризм, психологізм та почуття природи.
Ліризм проявлявся у глибокій внутрішній настроєності, переплетеній надзвичайно чуйним смутком, тугою за чимось високим, за ідеалом краси й пориваючим устремлінням до внутрішньої свободи людини, якої так бракує в реальній дійсності та яка так світить
Психологічно точний аналіз дозволяв розкрити виняткову, витончену особистість, душа якої висвічується найрізноманітнішими переливами настроїв. А природа символізує людське єство. Звернення до природи, дозволяло авторці розкрити потаємні та глибинні порухи людської душі. У Щоденнику О. Кобилянська писала: “Природа часто буває дзеркалом душі… Над темними вершинами гір котиться важкий, сірий туман, захмарене небо невдоволено мовчить. Гірські смереки, на які налітає буря, схиляють свої горді верхів’я, ніби від
Природа у новелі – це не тільки п’янка, пишна, велична декорація, яка поетизує “роман на мент” міської дівчини та гуцульського парубка, це – їхня кров і нерви, сутність людської природи й породи взагалі. Природа стає дійовою особою, яка співпереживає з героями найтонші порухи душевного пориву. Природа манить до себе молоду. русинку із рудим волоссям, бо у світі людей їй було нецікаво. Вона виросла на самоті, не знала життя. Точніше, життя
Вона знала, але не життя суспільства. Світ поставав перед нею крізь призму книжок (“Толстой був її богом, Шевченка ж знала майже напам’ять”) та власну фантазію, яка розвинулась у буйний цвіт, “що його коштом придавились всі інші пориви і ніколи не побачили Божого сонця”. Вона була чуттєвою, але бездіяльністою і над усе любила природу. Природа була відгомоном, відлунням її душі, ні, скоріше давала те, чого їй самій не вистачало – бурхливої пристрасті: “Інстинктивно чула існування бур, і були хвилі, коли душа її пристрасно за ними тужила. Боротьбу любила так, як любить пишні, багаті красками картини та оп’яняючу музику, і так само вона собі її уявляла”. Але поки що в житті її нічого не відбувалося. Вона любила силу, але сама не спроможна була цю силу проявити. Були хвилини, коли вона відчувала в собі надзвичайну силу, але це тривало недовго. Вона знову ставала лінивою. Очікування якихось подій мучило й розстроювало її. Тоді вона зверталася до природи, набиралася сили й терпіння.
Лише одного разу сталося з нею щось таке, чого не можна було пояснити словами. Якийсь інстинктивний порух примусив її вибігти на подвір’я приборкати буйного жеребця. їй дуже захотілося усмирити звірюку, але у найнебезпечніший момент вона просто налякалась і впала.
Це зайвий раз нагадало їй про безпорадність, але душа благала іншого. Можливо, саме в той момент, коли вона лежала обезсилена в кімнаті, народилося потаємне бажання взяти реванш. їй так захотілося подивитися на юнака, який привів коня. У той момент юний русин в її уяві постав таким же гордим, відкритим і неприступним, як природа.
Одного разу зустріч все ж таки відбулась. І ця зустріч наповнила її жаданим “щось” – тим новим і живим чуттям, якого ненастанно вона шукала. Осягнути щастя вона могла лише через сприйняття природи, яка з точністю до найдрібнішого передавала багатство відтінків збуреного до глибини психологічного стану її єства. Природа вабить її своєю красою та силою, а він тут, у лісі – уособлення і краси, і сили, і сміливості: “В неї багато значила фізична сила і тілесна красота, і хоч вона рідко коли “любила”, то все ж таки їй милі гарні, кріпкі люди. Коли чулася втомленою, находило на неї часто тужне бажання, потреба – відпочити на чиїй-небудь груді. Але той хтось мусив би бути сильний і сміливий”.
Сьогодні у лісі вона була не одна, а з цим красивим, сміливим та сильним чоловіком. Напевно, то був той самий момент, коли хотілось “відпочити на чиїй-небудь груді”. Підсвідомо проривається страх, а раптом він полишить її? Прірва, по краю якої піднімалася вона поруч з хлопцем в гори, густішання лісу, стрімкість стежки посилюють відчуття самотності й тривоги – з’являється чуття, незнане досі. Це кохання? Але чому Вона постійно стримує себе? Можливо, причиною стриманості була розмова, що передувала цьому сходженню. Вони приречені, оскільки між ними прірва суспільна, інтелектуальна.
Аристократка не може оселитися у колибі пастуха на високій полонині. Проте природа вивільнює всі почуття, яких вона так боялась. Вони піднімалися на вершину не тільки гори, а й своїх власних почуттів.
Від навколишньої природи та природи внутрішньої вони падають, знеможені, підвладні її інстинктам, як бранці. Натуральні людські інстинкти вростають у рослини, в конфігурацію гір, промайнуть на оточення. Таким чином проривається її внутрішня отримувана до того часу, первинна сутність: “її бабка по батькові, власне, була гуцулка. Гарна, а проте мужичка! В них все бувають непомітні хвилі, коли інстинкти прориваються і греблі не знають”. Кохаючи русина, вона віднаходить цілісність свого єства, зливаючись в органічну єдність зі світом своєї природи. Вона взяла реванш – і приборкала цього впевненого гуцула, багатого одинака, за яким усі дівчата гинули в селі.
Осип Маковей зазначав, що О. Кобилянська намагалася віднайти ключі до двері, яка називається “повним життям”. У новелі “Природа” кохання, безмежні простори вивільнюють з-під страху вільну натуру, тим самим наповнюють життя героїні змістом, який вона так довго шукала. її очікування нарешті реалізуються, вона стає сама собою, бо пізнає свої внутрішні потреби: “Повне життя, звісно, це не може бути ніщо інше, як заспокоєння всіх потреб духа і тіла”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Природа і людина у “Кримських сонетах” А. Міцкевича Адам Міцкевич – видатний поет-романтик. А для романтиків природа завжди була чи не найважливішою для створення не тільки фону для подій, але й настрою. Вона стала душевним камертоном і для Адама Міцкевича. Особливо яскраво це видно в “Кримських сонетах”. Так, у вірші “Аккерманські степи” читач разом з автором може помилуватися безкраїм степовим океаном зелені: Воз […]...
- Природа й людина у творі Є. Гуцала “Лось” Природа й людина у творі Є. Гуцала “Лось” Людина і природа – нерозривне, людина є її часткою. Є. Гуцало розповідає нам лише про короткий епізод із житія людей і природи. Але ця розповідь зворушує, викликає співчуття і водночас гнів, що люди можуть бути настільки жорстокими. Автор знайомить нас із красенем, великим, сильним лосем. Він сповнений […]...
- Людина і природа в поезії Максима Рильського Чарують і захоплюють поезії видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського. На мою думку, найголовніше місце в його багатогранній творчості посідає тема людини і природи. У кожному рядку ніби відбувається їх єднання. Автор доводить, що людина і природа нероздільні. У роздумах про життя поет доходить висновку, що людина не може існувати без природи, особливо наголошує на […]...
- Природа і людина (за творами Кнута Гамсуна “Пан” і Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”) Відчуття людини як часточки природи не лише в побуті, а й у вираженні почуттів стали темою багатьох творів світової літератури. Збагнути цю гармонійність дуже складно, бо людина, вдосконалюючи своє життя за допомогою різних пристроїв, техніки, полегшує своє існування, але разом із тим вона віддаляється від першооснов свого буття. У природі все розвивається закономірно й перебуває […]...
- Людина і природа в ліричних віршах М. Рильського Людина і природа в ліричних віршах М. Рильського. Праця, природа, культура – ця “велика тріада” посідає чільне місце у творчості М. Рильського. Його поетичний світ на диво мальовничий, сповнений ясності і прозорості. Ще в юності поета турбувала проблема відносин людини і природи. Це філософська реакція юного поета на все, що діється навколо, спроба рятівного виходу […]...
- Людина й природа в поезії Максима Рильського Люби природу не як символ душі своєї, Люби природу не для себе, люби для неї. М. Рильський Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів. Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури Та […]...
- Людина і природа у творчості О. Кобилянсьної Духовно обдарована від народження Ольга Кобилянська глибоко відчувала багатство і красу рідного краю. В чудових лісах зелених Карпат черпала письменниця творчу наснагу. На матеріалі побаченого, пережитого написані новели “Битва”, “Некультурна”. Письменниця згадувала: “З таких дальних прогулок я привезла з собою вели-. кого лісу здобуток, а це – “Битву”, котру я бачила власними очима… Довгий час […]...
- Людина і природа (за повістю Хемінгуея “Старий і море”). ІІ варіант Велич людини – в усвідомленні її відповідальності. А. де Сент-Екзюпері Ернест Міллер Хемінгуей – видатний американський письменник XX століття, лауреат Нобелівської премії. Це була неповторна, талановита людина, яка мужньо і вільно прожила своє життя, не раз підтвердила сказану колись фразу: “Я нічого не боюся”. Творець відомих усьому світу романів “Прощавай, зброє”, “По кому дзвонить дзвін”, […]...
- Природа і людина у творах (за поезією “Грім” та оповіданням “Первінка”) (1936-2004) Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. Навчався в Київському інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка актором, режисером, сценаристом. Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок “Атомні прелюдії”, “Сто поезій”, “На срібнім березі”, “Київ”, “Поезії”, “Цю жінку я люблю” та […]...
- Людина і природа у творах Миколи Вінграновського (за поезією “Грім” та оповіданням “Первінка”) Микола Вінграновський народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв’язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, […]...
- Людина і природа у романі “Собор” Олесь Гончар у своєму романі “Собор” порушив найактуальніші проблеми свого часу, зокрема, й проблему екології. Але не тільки констатація цієї проблеми є в романі: у ньому вбачаємо і певне пророцтво щодо погіршення екологічної ситуації у майбутньому. І насправді, питання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища стоїть зараз надзвичайно гостро. Звісно, у наш час ведуться розробки щодо […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (2 варіант) Ольга Кобилянська розпочала свій літературний шлях повістю “Людина”, у якій підняла актуальну і болісну на той час тему жіночої долі, поставила проблему емансипації жінки. Ця тема була близькою для письменниці, адже в її родині дівчаткам з дитячих років втовкмачували, що головною метою жінки є вдале заміжжя, що їй не треба вчитися, і вже зовсім не […]...
- Людина і природа в поезії Федора Тютчева ТЮТЧЕВ ФЕДІР ВАНОВИЧ (1803 – 1873) Російський поет, політик, дипломат. Творчість Тютчева відносять до пізніх романтиків, його називають “поетом думки”, “поетом-філософом”. Поет заглиблюється у філософічне, космічне осмислення життя, він намагається знайти зразок гармонійності і відкриває його в самій природі. Природа в його віршах одухотворена, він бачить в “ясності осінніх вечорів” урочисту “красу і безгоміння” (“Осінній […]...
- Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Ольга Юліанівна Кобилянська увійшла в літературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила літературну скарбницю України творами, в яких відбилося життя буковинського селянства та інтелігенції. Всі вони перейняті палкою любов’ю до трудящих мас, бажанням бачити рідний народ вільним, щасливим, возз’єднаним. Ці ідеї єднають письменницю з […]...
- Природа і людина в романі І. Багряного “Тигролови” Природа – то колиска людської цивілізації. Завжди вона давала людині матеріальний достаток та насолоду від спілкування з нею. І при дбайливому до себе ставленні віддячувала стократ. Ще Г. С. Сковорода закликав жити в гармонії з природою. Але природа для слабких духом, невмілих та недосвідчених може бути жорстокою, навіть згубною. У романі І. Багряного “Тигролови” пейзажам […]...
- Людина і природа в “Кримських сонетах” Адама Міцкевича Людина і природа в “Кримських сонетах” Адама Міцкевича Потрапивши на чужу землю, спостерігаючи багатства чужої йому природи, Адам Міцкевич зумів зберегти в уяві красу рідної землі, яка підсвідомо проявляється у сутності єства ліричного героя його “Кримських сонетів”: Я так напружив слух, що вчув би в цій землі І голос із Литви (“Акерманські степи”). “Кримські сонети” […]...
- Передовсім – особистість (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”) Передовсім – особистість (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”) Творчість Ольги Кобилянської – окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки на показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі. Уже в повісті-дебюті “Людина” Ольга Кобилянська зуміла показати […]...
- Людина і природа у поезії Ф. Тютчева Із поезією Федора Івановича Тютчева у кожного покоління читачів пов’язані свої згадки. Але я не знаю людини, якій була б не знайома ця лірика. У дитинстві ми читаємо вірш на дитячих святах: Зима недаром злится, Прошла ее пора – Весна в окно стучится И гонит со двора… А згодом нас починають вабити інші тютчевські рядки: […]...
- Що означає бути справжньою людиною (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті – “Людина”. Ця назва – не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме “почесним званням”. Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (1 варіант) Мистецький процес кінця XIX – початку XX століття швидко й відчутно оновлювався завдяки новій потужній хвилі талановитої молоді. Її представники в цей період були тими, кого сьогодні модно називати “self-made man”, тобто людьми, які “самі себе зробили”. Саме до таких людей належить і талановита українська письменниця Ольга Юліанівна Кобилянська. Дівчина із багатодітної небагатої сім’ї, вона […]...
- Твір на тему: Екологія. Природа й людина. Думки відомих письменників 1. Фольклор. У календарно-обрядових піснях народ утілив спостереження за природою, своє уявлення про життя природи і відобразив найважливіше: усе життя людини пов’язане з природою, з її циклами, сівбою та збором урожаю. Тому й славить народ і цвіт садів і трав, і налите стигле зерно, і всю землю, матінку-годувальницю. 2. Т. Шевченко. З усіх численних віршів […]...
- Мої враження від повісті О. Кобилянської “Людина” Чи замислювався хто над тим, чому серед українських діячів культури так багато жінок? Мабуть, це риси національного характеру – гордість, висока самосвідомість, прагнення до освіти і служіння громаді – привели їх до суспільно-корисної діяльності. А також традиція, яка тягнеться від давніх іще часів – княгині Ольги, Анни Ярославни, Галшки Гулевичівни, Насті Лісовської, Марії Заньковецької, Соломії […]...
- Відповідь на контрольне питання До повісті О. Кобилянської “Людина” Як пояснює Олена своє небажання виходити заміж? Для родини Ляуфлерів єдиним виходом із вкрай скрутного становища, в яке потрапила сім’я, було вигідне заміжжя Олени. Але Олена категорично відмовляється виходити заміж. Лікареві, який береться її умовити, вона пояснює, що того, хто збирається їй освідчитись, вона не любить. Їхні погляди на життя розходяться, примусити себе полюбити його […]...
- Образ Олени – неоромантичний ідеал сильної, вольової особистості (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) У 80-х – 90-х роках XIX століття в Україні значного розвитку набув феміністичний рух, ініціатором якого була Наталя Кобринська, відома на той час письменниця і громадський діяч. Проблема емансипації жінок виникла тому, що в кінці XIX століття українки перебували у нерівноправному становищі порівняно з чоловіками: вони не мали права навчатися в університетах, голосувати, обіймати значні […]...
- Природа і людина у “Кримських сонетах” Адама Міцкевича Я знаю, що сонети писали Петрарка, Шекспір. Та ось ми ознайомилися на уроці зарубіжної літератури із сонетами Адама Міцкевича. Потрапивши на чужу землю, спостерігаючи багатства чужої йому природи в оточенні недругів, Адам Міцкевич зумів зберегти в уяві красу рідної землі, яка підсвідомо проявляється в сутності єства ліричного героя його “Кримських сонетів”: Я так напружив слух, […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (3 варіант) Кожна людина прагне бути особистістю, прагне реалізувати свою людську сутність, розвинути всі здібності, закладені в ній природою, бути щасливою, знайшовши своє місце в житті. Однак далеко не кожній людині, на жаль, вдається це зробити. Саме до цих проблем звертається у своїй повісті “Людина” О. Кобилянська – письменниця, яку перш за все турбувала доля української жінки, […]...
- Людина і природа (за повістю Хемінгуея “Старий і море”). І варіант Ернест Хемінгуей у повісті “Старий і море” свідомо уникає описів природи, застосовуючи художній прийом “потоку свідомості”, внутрішні монологи старого рибалки, які надають твору “ефекту присутності” читача. Рибалка спостерігає, як світяться тропічні водорості у западині завглибшки в сімсот морських саженів; як у вирі, що утворюється від зіткнення стрімкої глибинної течії з урвищами дна, кишить сила-силенна всякої […]...
- Природа і людина у творчості Івана Драча Природа і людина у творчості Івана Драча Спочатку подивімося, в яких умовах виникла поезія Івана Драча. Поезія, а лірика в першу чергу, не могла не вловити тих величезних зрушень, які відбувалися в науці й техніці, змінювали уявлення людини про світ, в якому вона живе, перебудували людську психологію, створюючи привабливі утопії про блага технізованої цивілізації. Хто […]...
- Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Ольга Юліанівна Кобилянська називала себе просто і скромно – “робітницею свого народу”, але для української літератури вона стала окрасою, бо твори її, пройняті глибоким ліризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнім літературним скарбом. Кожен такий твір письменниці вражає поетичністю і глибиною зображення характерів, зокрема жіночих. Недарма […]...
- Осуд обмеженості, лицемірства, кар’єризму, міщанства у повісті О. Кобилянської “Людина” Людина – творіння не лише природи, а й суспільства, в якому живе. Отже, оточуюче середовище має великий вплив на формування характеру, поведінку і вчинки людей. Ольга Кобилянська у своїй повісті “Людина” майстерно схарактеризувала інтелігенцію середнього достатку глухого провінційного містечка. Перш за все, це родина головної героїні Олени. Батько, Епамінондас Ляуфер, був цісарсько-королівським лісовим радником, “мав […]...
- Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Кобилянська у повісті “Людина” показує важку і, як на той час, безперспективну боротьбу за своє право бути людиною. Сама письменниця деякий час захоплювалася так званим жіночим рухом. Вона мріяла про звільнення жінки від кайданів соціального і побутового рабства, закликала жіноцтво боротися за свою […]...
- Стефан Лієвич – образ нової людини (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) Образ Стефана Лієвича в повісті Ольги Кобилянської “Людина” – це образ нової людини, людини майбутнього. Стефан Лієвич жив і навчався за кордоном, перейнявся там передовими ідеями. Повернувшись на канікули додому, у колі знайомих розповідав про рівність жінок з чоловіками у Швейцарії та інших країнах Європи, про жіночу емансипацію, успішне навчання жінок в університетах і навіть […]...
- Доля жінки в повісті О. Кобилянської “Людина” I. “Дорога серця” Ольги Кобилянської (одна з найосвіченіших жінок свого часу, видатний художник слова, до останку віддавала себе літературі; слово – найвища її любов, смисл життя; кожна героїня – часточка її душі, її серця; про свої твори писала: “… вони йшли дорогою серця… “). II. Головна героїня Олена Ляуфер – борець за права жінки. 1. […]...
- Образ Олени Ляуфер (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Кобилянська, видатна українська письменниця, спостерігаючи за становищем жінки у тогочасному суспільстві, мріяла про рівноправність її з чоловіками в одержанні освіти, у вихованні, у виборі свого власного життєвого шляху. Цій проблемі вона присвятила більшість своїх творів, і найперший із них – “Людина”. У цій повісті ми знайомимося з Оленою Ляуфер – дочкою царсько-королівського лісового радника. […]...
- Стефан Лієвич – образ “нової людини” в українській літературі (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Юліанівна Кобилянська, видатна українська письменниця і громадська діячка, не могла не замислюватися над тим, якою вона хоче бачити людину майбутнього. З жінками тут усе зрозуміло, адже багато її творів присвячено саме цьому питанню (жінка правами і становищем у суспільстві повинна дорівнятися чоловікам), а от яким повинен стати чоловік, як удосконалюватися? На це питання письменниця […]...
- Олена Ляуфлер – жінка, котра відстоює своє право бути людиною (Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської) Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської – це твір, в якому письменниця розкриває становище жінки в тодішньому галицькому суспільстві, твір, який порушує проблему емансипації жінки у другій половині XIX століття. Олена Ляуфлер – головна героїня повісті “Людина”, дочка царсько-королівського лісового радника. Олена читає серйозні книги, відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Така позиція дівчини лякала батьків, […]...
- Феміністична проблематика повістей О. Кобилянської “Людина” і “Царівна” (курсова робота) КУРСОВА РОБОТА З української літератури на тему: Феміністична проблематика повістей О. Кобилянської “Людина” і “Царівна” ПЛАН ВСТУП 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ 2. ВПЛИВ ФЕМІНІЗМУ НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ. МІСЦЕ ТВОРЧОСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ У ФЕМІНІСТИЧНІЙ ПРОБЛЕМАТИЦІ 3. ЖIНОЧИЙ IДЕАЛ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ ЗА ПОВIСТЯМИ “ЛЮДИНА” I “ЦАРIВНА” 4. АВТОРСЬКА ПОЗИЦIЯ У ПОВIСТI ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ […]...
- Показ прагнення жінки до незалежності (за повістю О. Кобилянської “Людина”) I. Етичний ідеал Ольги Кобилянської (інтелігентна, горда і сильна натура; жінка – виходець із середньої верстви буржуазії, котра піднімається над оточенням, протистоїть йому, стає людиною – господинею своєї долі). II. Олена – жінка, яка прагне до незалежності. 1. Зовнішній вигляд і духовний світ Олени (прекрасна зовнішність, критичний розум, працьовитість; надзвичайне бажання щастя; мрії про світ […]...
- Земля і людина в повісті О. Кобилянської “Земля” Питання про власність і власника вирішували багато століть. Як залежать вони одне від одного, які співвідносини у цих категорій, що таке приватна власність – рабство та прокляття чи свобода? У повісті О. Кобилянської “Земля” питання власності та її впливу на долю і характер людини, на співвідносини між чужими та кровними поставлено у специфічному освітленні. Україна […]...
- Твір на тему: Людина і природа (Твір-роздум) Двадцяте століття починалося як технологічне, зростало як атомне, а скінчилося воно під гаслом екології. Століттями західна цивілізація розповсюджувала у світі свій погляд на природу, який містився в принципі: “Хапай, що можеш”. Природа неквапливо творила рослинний і тваринний світи, мільйони років витратила на удосконалення крил та очей, фарб та запахів. А людина, “ничтоже сумняшеся”, за сто […]...
Якби знав я чари що спиняють хмари.