Природа моєї душі


Так сильно б”є холодний дощ у душу
І ранить її ранньою росою.
Але мій біль він більше не зворушить
І не омиє чистою сльозою.
Палюче сонце висушить останні
Нестримні спогади, що душу розривають.
Настане день, і зникнуть всі страждання,
Що сум на серце юне навівають.
Настане літо. Буде молодіти
Іще ніким не втрачена душа.
В поривах вітру буду вічно жити,
Бо я залишусь у своїх віршах.
Так сильно б”є холодний дощ у скельце
І ранить небо ранньою грозою,
А краплями своїми миє серце,
Неначе найчистішою сльозою.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Спроба молитви.
Ви зараз читаєте: Природа моєї душі