Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант)

Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія Малишка, – зображення ним природи як фону почуттів ліричного героя.

Справді власне пейзажну лірику, що була б присвячена суто опису природи, у поета можна зустріти нечасто.

Яскраві метафори, авторські епітети, влучні порівняння у зображенні картин природи бачимо в кожному творі. Ці художні засоби введені для кращого розуміння читачами внутрішнього світу ліричного героя, його думок, вражень, переживань.

Вірш, у якому Андрій Малишко захоплюється красою рідної України та її мови, починається рядками:

То голос твій кличе,

Наповнений синь-вітровищами.

То голос твій ходить,

Не скутий морозом і хвищами,

Повинутий чайками білими,

Нивами спілими…

Хіба міг би автор описати всю велич рідної країни, її красу, показати ніжне ставлення до неї, не згадавши про барви її лісів і ланів, ночей і світанків?

А пісенна лірика Андрія Малишка! У відомій поезії “Вчителька” почуття ліричного героя тісно переплетені з картинами природних змін:

Сонечко встає, і в росі трава,

Біля

школи в нас зацвітають квіти.

Вчителько моя, зоре світова,

Де тебе питать?

Де тебе зустріти?

В осінньому небі “летять-летять журавлі”, минають дні, учителька сивіє, “як в тяжкий мороз не пожата нива”.

Однак знов настає весна, “щебече юнь і цвіте трава”, і старенька, як і багато років тому, іде у клас, щоб віддатися благородній справі. У цьому вірші ліричний герой не просто говорить про зміну пір року: таким чином показано життя жінки, яка віддала всі свої сили й талант вихованню багатьох поколінь.

Не менш відомою і не менш насиченою картинами природи є поезія “Пісня про рушник”. Автор на білому полотні бачить “і зелені луги, й солов’їні гаї”, він трепетно стелить його “в тихім шелесті трав, в щебетанні дібров”, щоб згадати своє дитинство, матір, усе життя. Немислима доля героя без краєвидів рідної землі, українські пейзажі є натхненням для його творчості.

Картини природи – важливий елемент у будь-якому творі як для розуміння обставин, за яких відбуваються події, так і для характеристики персонажів. У творчості Андрія Малишка пейзажі пов’язані зі світовідчуттям ліричного героя, органічно вплітаються у структуру поезій і виражають усі внутрішні порухи душі автора.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Давня казка - головні герої.
Ви зараз читаєте: Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант)