Притча про сіяча скорочено – Народна творчість

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на грунт кам’янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток.

Одне ж упало на добру землю, а зійшовши, вродило стократно. Це сказавши, закликав: “Хто має вуха, щоб слухати,- нехай слухає!”

Запитали ж учні Господа, що значить ця притча. А він відказав своїм учням, що їм дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим ці таємниці розкриваються у притчах, щоб “дивились вони – і не бачили, слухали – і не розуміли”.

А притча ця означає ось що. Зерно – Боже Слово. Аті, хто край дороги,- люди, які слухають, а потім приходить диявол і забирає слова з їхнього серця, щоб не вірили вони й не спасалися. А що на кам’янистому грунті, – це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно,- і за час випробування відпадають. А що впало між терен,- це ті, хто слухає слово, але, перебуваючи в постійних клопотах за багатство, життєві розкоші,- і плоду вони не дають. Те ж, що на добрій землі,- це люди, що почули слово й бережуть його в щирому й доброму серці,- і плід приносять вони в терпеливості.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Притча про сіяча скорочено – Народна творчість