Про Вітчизну

Учора, чув, втішали сироту
На цвинтарі: – Стерпи, лиха година…
Сльозу змахнув хлопчина на льоту, –
Промовив: – Виросту, поможе Україна…

Яка вона, Вітчизна давніх мрій?
Славетна, сильна чи – струнка, тендітна,
З обличчям сонячним, що в сяйві срібних вій,
Маленька дівчинка, і лагідна, і рідна?

Моя Вітчизна… в час гірких блукань,
В експресах, лайнерах, в чужих краях, нестримно
Мене питали завжди: – Розкажи, яка вона,
Ота твоя незнана Україна?

Я вистраждав її. Земля-титан не спить.
З надр чутно

брязк мечів, клич аріїв, крик гуннів.
Пророк майбутнього впокорює степи,
Вітри насурмлює й світанки дзвінкострунні.

Вона… – як полум’я. Ні, – це води кришталь,
Що в муках вічності дробить могутні скелі,
А інколи – це біль і… недоторкані вуста,
Та плач листка верби серед пісків пустелі.

Вона… – це соловейко з піснею… Вона…
В біді, мов орлиця, за честь і гідність стане.
З глибин криниць її не раз я пив нектар до дна,
На святах гоїв біль душі та рани.

Люблю тебе… твій син… гаїв, ланів дитя…
Заводи – в мареві. В Чорнобилі – зле горе.
Над

чорним пагорбом, де журавлі летять,
За тебе молиться мій ясень тонкокорий.

Люблю… як дівчину, – одну, серед красунь,
Але не їй – тобі, життя своє вогнисте,
На вищій суд в поклоні понесу
Й весільне платтячко, й обіцяне намисто…

Люблю… як матір, що незримо, за версту,
Дарує щастя мрій мені, немолодому…
Так думав я… і взяв в обійми сироту,
Поніс в майбутнє, у рідню, в тепло, додому…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Морально етичні теми.
Ви зараз читаєте: Про Вітчизну
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.