Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Проблема складових змісту твору
Проблема складових змісту твору
Проблема складових змісту твору
У теорії літератури ХХ ст. існують різноманітні уявлення про “внутрішній зміст твору” та його складові. Різні точки зору постійно співіснують, суперечок майже немає, критичного розгляду також. Але всі погляди або вузькі, часткові, або містять елементи, які стосуються насправді не змісту, а форми, або взагалі відносяться до зовнішньої сфери твору.
Для їх аналізу оберемо логічно-послідовний шлях, залучаючи хронологію як підпорядкований засіб. Головну увагу звернемо на критичний аналіз типових, показових
Отже, “внутрішній зміст твору” (зміст з боку його внутрішніх зв’язків) у теорії літератури ХХ ст. визначають через перелік таких складових.
1. Життєвий матеріал, тема, ідея. Цього триступеневого погляду дотримувався Л. І. Тимофеєв ще в 1938 р. ?9, 43?. Але такий перелік неповний. З точки зору цілісного погляду на першому ступені поділу “цілого” є завжди лише дві складових, на другому – чотири. Перевтілення ж складових перерване відсутністю четвертої складової, яка в нашій статті з’ясується пізніше.
2. Життєвий матеріал, тема,
3. Тема, проблема, ідейно-емоційна оцінка. Погляд належить Г. М. Поспєлову у 1940 р. “Зміст твору,- пише він,- це узагальнені в ньому явища реального життя (тематика), в яких виділена і підкреслена певна їх сторона (проблема) і яким надана певна ідейно-емоційна оцінка?10, 192?. Г. М. Поспєлов не відрізняв тоді “ідею” як складову змісту, тому що вважав термін “ідея” синонімом терміну “зміст”: “Зміст окремого художнього твору інакше називається його ідеєю. Ідея твору – це зображена в ньому тематика, поставлена в ньому проблема і висловлене в ньому ідейне відношення в їх єдності” ?10, 192?. Однак, “зміст” і “ідея” – не синоніми, про що часто пишуть. Співвідношення між цими поняттями – як між цілим і часткою. Щодо “емоційної оцінки” – вона характеризує зовнішню сферу твору, а не внутрішню сторону змісту, пояснює відношення “автор – зміст”, а не “складові змісту”.
4. Соціальні характери (тематика), ідейне осмислення (проблематика), емоційна оцінка (пафос). Ця позиція теж належить Г. М. Поспєлову, але вже 1988 р. “При аналізі твору нерідко зустрічається термін “ідея”. При цьому ідея, що розуміється як емоційно-узагальнююча думка, асоціюється з осмисленням та оцінкою характерів. Ця думка потребує уточнення..: осмислення характерів… – це виділення і посилення тих властивостей і сторін їх життя, які існують у самих цих характерах. Емоційна оцінка – ставлення письменника до цих характерів, висловлене через їх зображення. Значить, всі сторони ідейного змісту твору – тематика, проблематика й ідейна оцінка – перебувають в органічній єдності. Тому… ідея літературного твору – це єдність усіх сторін його змісту” ?1, 102-103?. Однак таке уточнення (“всіх сторін змісту” – без ідеї) викидає ідею за межі змісту твору, з чим погодитися не можна. Якщо ж не погоджуватися з останнім, то виходить, що ідея – теж сторона змісту і повинна бути названа серед його складових. Остання думка справедливіша, але вона потребує іншого визначення ідеї. А “єдність всіх сторін змісту” (як цілого) – це є “внутрішній зміст”.
До інших недоречностей в означеній позиції відноситься зведення тематики до “соціальних характерів”. Тематика – аспект змісту, характери – аспект форми, точніше – різновид образу; характери у світовій літературі бувають не лише соціальними, як і тематика. Коли ж вважати, що тематика пов’язана лише з соціальними характерами, вийде, що у творах, де немає соціальних характерів, немає тематики (зокрема, в пейзажній ліриці, у віршах про кохання), чого бути теж не може.
Що ж до “емоційної оцінки” (пафосу), то це, скоріше, не ідея, а емоційне ставлення автора до ідей, яке обертається у творі їх авторським забарвленням: позитивним чи негативним, сатиричним, гумористичним, романтичним, саркастичним, або позитивно-піднесеним. Тобто це – оформлення ідей і тому стосується форми твору, причому так званої “зовнішньої форми”, бо тут бачимо перш за все оформлення (через емоції) “оцінки” як складової “зовнішнього змісту твору”.
Що ж до терміна “проблематика”, то він вказує на процес осмислення, на тенденцію цього процесу.
5. Тема, ідея. Прихильників цієї точки зору є багато протягом усього ХХ століття. Вона найбільш поширена в науці і серед населення. Вона висвітлена в підручнику “Вступ до літературознавства” Г. Л. Абрамовича 1961 р. або в наступних виданнях його, зокрема 1979 р. Цієї точки зору дотримується В. Г. Титов у праці “Літературний твір. Структура літературного твору. Тема і ідея” ?Кишинев, 1967 ?: “У поняття змісту входить і предмет зображення, який називається темою, і судження про нього, оцінка його автором, інакше – ідея” ?19, 6?. Тут “темою” названо предмет зображення, хоча “предмет” знаходиться поза твором, а тема – у самому творі. Цієї позиції дотримується П. К. Волинський: “Тема й ідея в своїй єдності становлять ідейно-тематичну основу твору. Розрізняють їх при аналізі умовно, а в творі вони поєднані і характеризують насамперед його зміст” ?2, 78 ?. Уже ці слова свідчать, що П. К. Волинський відчуває недостатність двох названих ним сторін змісту. Ще більше це можна відчути, якщо звернути увагу на нижче наведені його думки: “Щоб установити, як у творі змальовано дійсність.., треба насамперед визначити, яке коло життєвих явищ змальовано, які проблеми поставлено” ?2, 79?. Але останні дві сторони (“коло життєвих явищ”, “проблема”), які теж складають зміст, знаходяться у П. К. Волинського на периферії розмови про складові змісту, точніше внутрішнього змісту.
Названі дві складові змісту – тема, ідея – присутні і в “Словнику літературознавчих термінів” В. М. Лесина й О. С. Пулинця?7, 157?: “Єдність ідеї і теми є змістом художнього твору”.
Є ці дві складові і в словнику В. М. Лесина “Літературознавчі терміни” ?20, 74?: “Під змістом розуміємо те, що сказано в творі, тобто його тему та ідею”. До речі, “форма твору” у словниках, як в усіх інших джерелах, також розуміється не цілісно-системно, а вибірково, до того ж по-різному (як і всюди). У “Словнику літературознавчих термінів” В. М. Лесина й О. С. Пулинця, наприклад, до форми відносять “сюжет”, “фабулу”, “жанр”, “композицію”, “засоби поетичної мови” ?7, 157?, хоча останнє – “мова” багатьма іншими дослідниками вилучається зі складу форми твору. А про саму “форму” в словнику В. М. Лесина “Літературознавчі терміни” сказано інше: “Форма – це спосіб розкриття змісту, його композиція і сюжет, система образів, жанрова своєрідність, художні засоби” ?20, 74?. Тут помітно, що термін “художні засоби” використано невдало, як рівноправний з усіма іншими у межах “форми”, хоча він – родове позначення для всіх інших: і композиція – це художній засіб, і сюжет, і жанрова своєрідність, і система образів, а також є й інші. І тут, як бачимо, потрібне переосмислення складових.
6. Тема, проблема, ідея. Це погляд С. В. Калачової та Л. І. Тимофєєва , В. Я. Неділька , В. І. Кузьменка , А. Ткаченка та ін. Проте, як уже зазначалося, трьох складових змісту явно замало, бо немає ще їх основи у змісті. Зміст твору не одразу відкриває свою тему, не все у творі стає темою подальшої уваги автора.
7. Проблема, ідея. Така точка зору також є вузькою. Її дотримується, зокрема, Л. Г. Юдкевич . Хоча серед складових змісту названо проблему, до змісту віднесено ідею, проте серед складових відсутня тема (тематика), яку інші дослідники доречно вважають також складовою змісту.
8. Тема, ідея, образи, система образів. Таким є погляд Ф. М. Головенченка. Однак тут також є недоліки: образи – складові не змісту, а форми, оскільки саме вони насамперед формують зміст (вони є початковою складовою системи “образ-конфлікт-сюжет-жанр”). У свою чергу, “система образів” – це також показник форми, різновид зв’язку образів у межах форми твору, на відміну від “структури образів” – другого різновиду їх зв’язку.
9. Тема, ідея, сюжет, образи. Такий погляд належить О. І. Ревякіну і викладений у його книзі “Проблемы изучения и преподавания литературы”?11, 118-119?. У переліку (тема, ідея, сюжет, образи) сьогодні не важко побачити зайві компоненти, що стосуються не змісту, а форми твору. Це – “сюжет” і “образи”, місце яких у внутрішніх зв’язках форми твору визначене вище.
10. “Розмежування змісту й форми таїть у собі небезпеку їх відриву, їх механічного розділу… Ця вада характерна для багатьох праць ХІХ-ХХ ст… Відрив змісту й форми, а деколи й формалістичні тенденції, досі ще не подолали в нашій науці про літературу… Розуміння форми як змістовної, а змісту як сформованого – найскладніша задача”. Про це у 70-х рр. у котрий раз нагадав “Словарь литературоведческих терминов. Ред.-сост. Л. И. Тимофеев и С. В. Тураев” ?12, 363?. А взагалі вказівки на складність проблеми, деяку розгубленість з приводу цього зустрічаємо постійно, і до 70-х рр., і після. Причиною такої розгубленості є непомітний для вчених того часу їх частково-системний підхід у дослідженні. Цей підхід не влаштовував, але інший тоді лише народжувався.
11. Події, тема, оцінка (ідея), естетичне освоєння. Така точка зору висвітлена в “Теорії літератури” .
З приводу “естетичного освоєння” можемо сказати, що цей аспект теж належить не до складових змісту, а до зовнішньої сфери твору, пояснює відношення “автор-зміст”.
Що ж до складової “подія”, згадка про неї важлива, хоча поняття не рівнозначне іншим, воно більш вузьке. Воно разом з іншими складає, як часто пишуть, пласт “художнього матеріалу” у змісті, що підтверджують і конкретні твори, а “художній матеріал” – це відображення “життєвого матеріалу”, що завжди є “ззовні” (в самій дійсності) як основа будь-якого твору. Разом з “подіями”, які в теорії літератури переважно розуміють як “зовнішні події”, до художнього матеріалу належать, як відомо, і “внутрішні події” – почуття, переживання, думки, внутрішній стан тощо.
Отже, тут важливим є нагадування, що в змісті твору як складова є ще “художній матеріал”, хоча він представлений вузько, а по відношенню до “теми” та “ідеї” він є більш узагальненим поняттям, значить, належить не до рівня “тема-ідея”, тобто другого ступеня складових змісту, де їх об’єктивно є чотири, а до першого, де їх є лише дві відповідно до законів ступеневої будови об’єкта як цілого.
12. Тема, конфлікт, ідея. Про це повідомляє у 1977 р. М. О. Гуляєв у такому визначенні: “Зміст – категорія багатоступенева, яка вміщує в себе тему твору, його ідею, яка отримує свій вигляд у характері вирішення тих конфліктів, які зображає в кожному випадку письменник” ?4, 82? .
З приводу теми та ідеї заперечень, звісно, немає. Такого, однак, не скажеш про приналежність до складових змісту “конфліктів, які зображаються… ” Причина нашої непогодженості знову в тому, що “конфлікт”, як сьогодні вже відомо,- це позначення зв’язку обраних для осмислення у творі образних фактів (отже, їх форми). Факти подаються автором конфліктно – чи відверто конфліктно, чи приховано конфліктно. З його ж, конфлікту, допомогою дізнаємося про тему твору, тому й кидається у вічі, що тема – це предмет зіткнення конфліктуючих сил, тобто те, що конфлікт – тематичний за своїм змістом. Отже тема – складова змісту, а конфлікт – це форма, в якій проявляється тема. Невдалим є вислів “тема містить в собі якийсь конфлікт” ?4, 82?. Точніше буде сказати: тема прояснюється крізь зображення або вираження конфлікту. Або ж: тема міститься в конфлікті, а конфлікт, у свою чергу, містить у собі тему або пояснює тему, тому що зв’язок між “конфліктом” і “темою” – це зв’язок за принципом “форма-зміст”: ми про зміст (тему) дізнаємося через наявність конфлікту, а не навпаки, про конфлікт – через наявність теми.
У переліку М. О. Гуляєва після вилучення нами конфлікту залишилися, таким чином, лише дві складові “змісту твору зсередини” – тема та ідея. Але ж цього мало, щоб на другому ступені будови змісту зрозуміти його складові цілісно, у повному обсязі. Треба знайти ще дві складові.
13. Життєвий матеріал, ідея, проблема, тема. Кроком уперед у теоретичному осмисленні саме такого погляду став один з останніх словників – “Літературознавчий словник-довідник” за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теренка. І хоча в ньому, на жаль, немає, як у попередніх словниках, окремих статей під назвою “Зміст твору”, “Форма твору”, в статті “Тема” знаходимо найглибший, на нашу думку, зв’язок складових “внутрішнього змісту твору”: “Тема… – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Тема художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем… Розуміння і трактування теми як… конкретно-чуттєвої плоті проблеми (ідеї) художнього твору зосереджує увагу літературознавця на текстуальній реальності” ?8, 678?.
Чим корисний цей перелік складових змісту твору з боку його внутрішніх зв’язків? По-перше, тим, що він знову, як у раніше названих поглядах, фіксує увагу на “темі” та “ідеї” твору.
По-друге, тим, що він знову фіксує увагу на “проблемі” як складовій змісту, хоча, як і в інших випадках, ця складова недостатньо відокремлена.
По-третє, тут знаходимо одночасне відмежування тієї складової, яка зосереджує увагу на так званій тут “текстуальній реальності” або “конкретно-чуттєвій плоті”, в якій впізнаємо поняття-термін “художній матеріал”.
А по-четверте, тут знаходимо зв’язок “художнього матеріалу” з його так званим “авторським осмисленням”, тобто ідеєю твору.
Отже, підводячи підсумок критичному огляду всіх наведених точок зору (основних нараховано 13, хоча перелік можна було б і продовжити), виділяємо як найбільш реальні шість складових змісту твору зсередини – “ідею”, “проблему”, “тему”, “осмислення” автором “художнього матеріалу” і, нарешті, “конкретно-чуттєву плоть”.
Цю останню складову іноді називають більш вдалим терміном: “фактичний матеріал”. Саме він насамперед лежить в основі внутрішнього змісту твору. Він, так би мовити, найближче розташований до умовної межі зв’язків “змісту”: з одного боку, з “формою” твору, а з другого – через посередництво “авторського бачення” відображеної у творі “картини дійсності” – з самою дійсністю.
Зрозуміло, що цей перелік складових “внутрішнього змісту”, перелік, до якого теорія літератури ХХ-го ст. майже вийшла в сукупності з усіма іншими точками зору,- ще потребує спеціального дослідження – і щодо об’єктивної кількості складових, і щодо їх класифікації за ступенями узагальнення, і щодо їх “перевтілення” одне в одне. Тобто потребує усвідомлення, що є тема порівняно з матеріалом, що є тема порівняно з проблемою, що є проблема порівняно з темою і порівняно з ідеєю, тощо. Потрібне й практичне підтвердження саме такого “чергування у перевтіленні” складових змісту, вже не кажучи про виявлення різноманітних типологічних проявів саме цієї “системи складових внутрішнього змісту” у конкретних літературно-художніх творах.
Література
1. Введение в литературоведение. Под ред. Поспелова Г. Н. – Изд. З., испр. И доп. – М.: Просвещение, 1988. – 528 с.
2. Волинський П. К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства. – К.: Рад. шк., 1967. – 366 с.
3. Вступ до літературознавства. – М.: Высш. шк., 1964. – С.84.
4. Гуляев Н. А. Теория литературы. – М.: Высш. шк., 1977. – 278 с.
5. Калачова С. В. і Тимофєєв Л. І. Краткий очерк теории литературы. – М.: Знание, 1974. – С.43-47.
6. Кузьменко В. І. Словник літературознавчих термінів. – К.: Укр. письменник, 1997. – С.43-45.
7. Лесин В. М. і Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. – К., 1971.
8. Літературознавчий словник-довідник. – К.: Академія, 1997. – 750 с.
9. Неділько В. Я. Елементи теорії літератури. – К.: КГУ, 1994. – С.8.
10. Поспелов Г. Н. Теория литературы. – М.: Учпедгиз, 1940. – 261 с.
11. Ревякин О. И. Проблемы изучения и преподавания литературы. – М.: Просвещение, 1978. – С. 118-119.
12. Словарь литературоведческих терминов. Ред. – сост. Тимофеев Л. И. и Тураев С. В. – М.: Просвещение, 1974. – 509 с.
13. Теорія літератури. – К.: Вища шк., 1975. – 400 с.
14. Теорія літератури. – К.: Вища шк., 1975. – С. 156-158.
15. Тимофеев Л. И. Основы теории литературы. – М.: Учпедгиз, 1959. – 447 с.
16. Тимофеев Л, И. Стих и проза. – М.: Учпедгиз, 1938. – 271 с.
17. Ткаченко А. Мистецтво слова / Вступ до літературознавства. – К.: Правда Ярославичів, 1998. – С. 146-149.
18. Юдкевич Л. Г. Единство содержания и формы в художественной литературе // Теория литературы в связи с проблемами эстетики. – М.: Высш. шк., 1970. – С.94-97.
19. Титов В. Г. Літературний твір. Структура літературного твору. Тема і ідея.- Кишинів, 1967. – С. 6.
20. Лесин В. М. Літературознавчі терміни.- К.: Рад. шк., 1985.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Єдність змісту і ферми в художній літературі Єдність змісту і ферми в художній літературі – твердження аксіоматичного характеру, яке характеризує структуру, цілісність завершеного твору і водночас виступає принципом його аналізу, критерієм естетичної оцінки. Така поліфункціональність Є. з. і ф. зумовлюється тим, що категорії змісту і форми є загальнофілософськими, виражають взаємозалежність, діалектику будь-якого явища, процесу, предмета. В історії естетичної думки залишилося чимало праць […]...
- Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т. ефективно виконують евристичні функції, якщо вони узагальнюють істотні особливості художньої літератури як мистецтва слова з її родо-жанровим розмаїттям, а не випливають лише зі світоглядних позицій літературознавця. Трактування літератури як образного […]...
- Детальний аналіз твору “Моя автобіографія” Вишня ” Моя автобіографія ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Моя автобіографія” : епос. Жанр “Моя автобіографія” : Гумористичне оповідання. Тема “Моя автобіографія” : гумористична розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника. Ідея: у гумористичній формі висвітлення факторів, що впливають на […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Моє розуміння змісту новели “Intеrmеzzо” та її назви Моє розуміння змісту новели “Intermezzo” та її назви Я завжди з великим задоволенням читаю твори М. Коцюбинського. Це письменник незвичайний. Письменник-патріот, вдумливий і тонкий дослідник, істинно неперевершений майстер художнього слова, творець соціально-психологічної новели. Одна із найбільш відомих його новел – “Intermezzo”. Це твір не для розваги. І зрозуміти його, не прочитавши вдумливо й уважно, глибоко […]...
- Детальний аналіз твору “Сом” Вишня ” Сом ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Сом” : епос. Жанр “Сом” : усмішка. Тема “Сом” : гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл. Ідея “Сом” : Виховання любові до природи. Композиційно-стильові особливості “Сом” : усмішка складається з […]...
- Сюжет літературного твору СЮЖЕТ (від фр. sujet – предмет) – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів. Класичний сюжет має такі елементи: експозиція – […]...
- Структура літературною твору Структура літературною твору (лат. structura – будова, розміщення, порядок) – спосіб зв’язку між складовими частинами, компонентами твору як цілісного організму, система істотних відношень між ними. Ще з часів Аристотеля С. л. т. вбачали у відношеннях теми, фабули, перипетій, характерів дійових осіб, мовних засобів. Філософи (передусім Г.-В.-Ф. Гегель) характеризують чотиричленну структуру твору: смисл, зміст, внутрішню і […]...
- Композиція та багатотемність твору “Маруся Чурай” – багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою; – характеристика колоритних народних типів, взятих з різних “поверхів” українського життя XVIII ст.; – кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних граней та переживань – поетичних і трагічних; – сповнений пристрасті роздум про місію митця та його слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі – […]...
- Ідея художньою твору Ідея художньою твору (грецьк. idea – першообраз) – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. Уже етимологія слова “І.” вказує, що воно виникло тоді, коли духовний світ людини мав синкретичний характер, а в індивідуальній і суспільній свідомості не було виразної диференціації художньо-образного і логічно-понятійного мислення, мистецтва […]...
- Тарас Шевченко – Мені однаково (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Мені однаково” Вірш “Мені однаково” входить до циклу “В казематі”, який створений в умовах ув’язнення поета як учасника Кирило-Мефодіївського братства. У цьому творі, написаному Т Шевченком у передчутті жорстокого присуду, звучать мотиви неволі, стійкої громадянської позиції, уболівання й туги за Україною. За жанром це громадянська лірика. Темою твору є роздуми ліричного […]...
- Заготовки матеріалу до літературного твору Заготовки матеріалу до літературного твору – збирання і нагромадження документів про епоху, життя історичних осіб, про специфіку діяльності людей у певній сфері виробництва, якщо, за задумом автора, це може увиразнити фабулу, сюжет, обставини дії персонажів у задуманому творі. 3. до майбутнього твору можуть бути виписки з праць психологів, соціологів, розробки окремих сцен, діалогів, сюжетних ходів, […]...
- Олександр Довженко – Зачарована Десна (Короткий аналіз змісту) Олександр Довженко Зачарована Десна (Короткий аналіз змісту) Кіноповість “Зачарована Десна” не має чіткого сюжету. Вона складається з окремих спогадів, що нагадують новели, які розповідають про буденне життя людей-хліборобів, про їхню важку і важливу працю. На початку твору автор зазначає, що до роботи над “Зачарованою Десною” його змусила взятися туга за рідною землею (про яку він […]...
- Схематичність літературного твору Схематичність літературного твору – одна з основних властивостей літературного твору, яка випливає з його мовної природи, зокрема з умовності й асинхронності знаків усної і писемної мови, а також з природи зображеного у творі світу. Особливість мови полягає в тому, що вона позначає явища загально і неокреслено, а твір представляє окремі постаті і події шляхом відбору […]...
- Тарас Шевченко – Катерина (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Катерина” “Катерина” – типовий український сюжет. Назвали “байроновою поемою” за раптовий початок і кінець. Тема: доля жінки-матері у тогочасному суспільстві. Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, співчуття жінці-матері, захист знедолених. Ідея вільного кохання. Композиція: чергування епічних та ліричних мотивів. Катерина – образ України. Іван – образ байстрюка. Офіцер – негідник (в кульмінації). […]...
- Особливості жанру твору М. Коцюбинського “Intеrmеzzо” Особливості жанру твору М. Коцюбинського “Intermezzo” І. Тематика, провідні образи, ідейне спрямування новел М. Коцюбинського 1906-1912 років. (Для новел М. Коцюбинського цього періоду є характерним тісний зв’язок із життям народу, ненависть до поневолювачів, проникнення в психологію різних класових груп і прошарків, поєднання сатири і лірики, народність і краса мови.) II. Новела М. Коцюбинського “Intermezzo” – […]...
- Критерій оцінки літературного твору Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх естетичної досконалості чи недосконалості, належності до сфери мистецтва. Термін “К.” етимологічно і понятійно пов’язаний із терміном “критика”: критика – судження, оцінка, К. – засіб судження, мірило оцінки. Якщо предмети матеріальної […]...
- Питання та відповіді до твору “Диво” – У яких площинах розгортається сюжет роману? (Події першої сюжетної площини відбуваються в часовому проміжку від літа 992 р. до осені 1037 р. XI ст., другої – від осені 1941 р. до весни 1942 р. XX ст., третьої – з весни 1965 р. до літа 1966 р. XX ст.) – Які епізоди з життя Сивоока […]...
- Алегоричність змісту й образів-персонажів вірша І. Франка “Каменярі” Вірш “Каменярі” – шедевр молодого І. Франка, який і нині вражає читачів масштабністю символіки, реалістичністю і конкретністю окремих деталей. 1. Франко використав прийом сну, щоб показати грізну силу реакції і мужність борців за соціальну справедливість. У статті “Каменярі” письменник писав: “В поетиці, як і слід у алегорії, не означено ані часу, ані місця, але цілу […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, Він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю […]...
- Відповідь на контрольне питання До твору Е. Т. Гофмана “Малюк Цахес” Яка ідея твору? Ідея казки в тому, аби довести людині, що тільки вона сама господар свого життя. Хто б не дав щось людині в дар, тільки вона може творити своє життя. Тільки те, що людина заробила ціною власних зусиль, має справжню цінність. Можна навіть якийсь час дурити всіх навкруги своєю значимістю, та собі не збрешеш. […]...
- Григорій Сковорода – Бджола та шершень (Характеристика твору) Характеристика твору Григорія Сковороди “Бджола та шершень” Жанр: байка. Головна ідея: Праця має стати для людини природною потребою і “найсолодшою поживою” (ідея спорідненої праці). Головні герої: Бджола, Шершень. Про твір: Байки в Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано […]...
- Композиція та зміст твору “Маруся Чурай” Перший розділ, у якому йдеться про суд над Чураївною, зразу ж уводить нас у змістову суть роману, знайомить майже з усіма персонажами, які діятимуть у творі. У цьому розділі започатковані головні сюжетні та смислові лінії й починається досить активне розкриття характерів персонажів, яке продовжиться в наступних розділах. Головне завдання Другого розділу “Полтавський полк виходить на […]...
- Аналіз літературного твору Аналіз літературного твору (грецьк. analysis – розклад, розчленування) – логічна процедура, суть якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв’язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору. А. л. т. опосередковується розумінням специфіки художньої літератури і структури літературного твору, його безпосереднім естетичним сприйняттям. Мета, […]...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
- Містерія Т. Шевченка “Великий льох”: алегоричний смисл твору Містерія Т. Шевченка “Великий льох”: алегоричний смисл твору Слово “містерія” походить від грецького і означає таїнство. Містерія в літературі – масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд. Як же зрозуміти назву поеми Т. Шевченка “Великий льох”? Як збагнути творчий задум автора? Адже так важко переказати зміст твору. Ця поема поєднує в собі два роди літератури: […]...
- Міфологізм Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Перехід міфічного образу в поетичний пов’язаний з усвідомленням відмінності між суб’єктивністю процесу пізнання та об’єктивністю дійсності. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох […]...
- Проблема емансипації жінки у повісті Ольги Кобилянської “Царівна” Повість “Царівна” викликала значний громадський інтерес. Вона будила громадську думку серед української інтелігенції того часу феміністичною Проблематикою. Варто підкреслити, що хоч письменниця виховувалась на німецькій літературі й зросла у найглухіших закутках відсталої Австро-Угорської імперії, вона все ж знайшла дорогу до українського письменства і дала зразки прози, що художньо реалізувала ідею емансипації жінки в умовах експлуататорського […]...
- Проблема робітничого руху в повісті І. Франка “Борислав сміється” (1 варіант) “Борислав сміється” – один із найвидатніших зорів І. Франка, нове явище в українській літературі оугої половини XIX століття. Автор змальовує зарони революційної боротьби робітників з капіталістами, демонструє зростання свідомості робітників у боротьбі за свої права та їх спроби змінити життя на краще. Головною ідеєю твору є ідея єдності робітників у боротьбі проти гнобителів. Проведення в […]...
- Марко Вовчок – Максим Гримач (Характеристика твору) Характеристика твору Марка Вовчка “Максим Гримач” 1857 р. Літературний рід: епос. Жанр : родинно-побутове оповідання. Тема : зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні середини XIX ст. Головна ідея : обстоювання не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя. Головні герої : заможний козак Максим Гримач, Катря – старша дочка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі. […]...
- Головна ідея та сюжет твору “Маруся Чурай” Головна ідея: Незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу й могутність. Сюжет і композиція: Сюжетні лінії: – особиста (Маруся-Грицько) – історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти). Роман складається з дев’яти розділів, кожен з яких має добре продуману назву. I розділ “Якби знайшлась неопалима книга”. […]...
- Микола Вороний – Блакитна Панна (Характеристика твору) Характеристика твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” Поезія “Блакитна панна” – взірець пейзажної лірики. Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (“Осанна!”), метафори (“в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем […]...
- Конкретизація літературного твору Конкретизація літературного твору (фр. concretisation, від лат. concretus – ущільнений, згущений, затверділий) – читацьке сприймання літературного твору. У цьому процесі пізнавальні чинники поєднуються з естетичними, створюючи естетичне переживання. Термін К. запровадив Р. Інгарден (1893-1970), враховуючи схематичність літературного твору, що містить неокреслені місця, і потенційні моменти, які у процесі читання вимагають смислового наповнення. Так, якщо в […]...
- Проблема українізації у драмі Миколи Куліша “Мина Мазайло” Драма “Мина Мазайло”, що була написана у буремні і хвилюючі роки післяреволюційного економічного і культурного відродження України, – надзвичайно актуальний твір для нашого народу, оновленого подіями національного пробудження. Невмолимий прес економічних проблем вичавлює з наших ослаблених тоталітаризмом душ усі сили і замулює щедрі витоки національних поривань, які напувають цілющою джерелицею наш дух. Наша свідомість мізерніє. […]...
- Характеристика образів та аналіз твору “Балада про соняшник” Назвіть образи, змальовані у творі. Охарактеризуйте їх. В Івана Драча соняшник і сонце наділені людськими властивостями, олюднені, як у фольклорі, у народному світосприйманні, за яким довколишня дійсність трактувалася такою ж живою, як і людська, тому в Украяні здавна до рослин ставилися, як до істот, наділених душею, що відбилося в багатьох легендах та піснях, а також […]...
- Аналіз твору “В житах” Косинка Новела ” В житах ” з однойменної збірки засвідчує орієнтацію письменника на стефанівський тип письма. Перед читачами постає лише один “щасливий” день із життя Корнія Дізіка, від особи якого ведеться розповідь. Він зі своєї волі опинився в банді отамана Гострого, тому став дезертиром і переховувся в житах. Звідси – назва новели. “В житах” – це […]...
- Слово про похід Ігорів (Характеристика твору) Характеристика твору “Слово про похід Ігорів” (кінець XII ст.) Літературний рід: ліро-епос. Жанр: героїчна поема (на думку деяких літературознавців – повість, літописна повість). Тема: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р. Головна ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів. Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна […]...
- Аналіз твору “Балада про соняшник” Літературний рід: ліро-епос. Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. Іван Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна,- вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, ” Балада про соняшник ” не вкладалася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, […]...
- Іван Багряний – Тигролови (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Багряного “Тигролови” Першим великим твором І. Багряного був роман “Звіролови” (1944; 1946 р. перевидано вже під назвою “Тигролови”). Цей твір він написав за 14 днів, перебуваючи в Західній Україні. Спершу його було надруковано у львівському журналі “Вечірня година” в 1944 р. Місцеві вчителі рекомендували своїм вихованцям прочитати цей роман. Невдовзі його було […]...
- Аналіз твору Марко Вовчок “Максим Гримач” (1857) Літературний рід: епос. Жанр : родинно-побутове оповідання. Тема : зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні середини XIX ст. Головна ідея : обстоювання не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя. Головні герої : заможний козак Максим Гримач, Катря – старша дочка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі. Сюжет Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує […]...
Твір опис ранок на полі.
« Катарсис