Психологізм образу Ката-“Сікутора” в сатиричному оповіданні О. Кониського “Сікутор”
Життєвою основою творів О. Кониського найчастіше ставали спостереження над життям селян, міської бідноти, чиновників, священиків, сільської та міської інтелігенції Чернігівщини, Полтавщини, а також особисті враження, винесені з часів заслання та від спілкування з людьми під час адвокатської практики.
Плідними виявилися пошуки письменника й у сфері гумору і сатири. Найчастіше об’єктом сміху виступають представники місцевої влади та їх прислужники. Письменник часто вдається до оповідної манери викладу, дає можливість самим героям
На самовикритті головного персонажа побудоване й оповідання “Сікутор” (1899). Кат Петро Товбич вихваляється перед проїжджим чоловіком своїми “талантами”, вмілим виконанням судових вироків, а найбільше тим, що для нього знайшлося тепле місце в штаті земської управи.
Спочатку Товбич справив на подорожнього (оповідача) приємне враження. Він відрекомендувався приїжджим “тутешнім сікутором”, і це “вельми зацікавило” оповідача: “Що воно таке “сікутор”… Чи се така посада, чи яке нове “почетное звание”? Вік прожив, а ніколи не чув, щоб по селах
Виявилось, що родом сікутор “лопацон” “з північно-західної околиці Мглинського повіту, безбатченко, ні роду, ні племені не мав”. Сам упросився, щоб його віддали в солдати, “вірою і правдою” прослужив п’ятнадцять років.
Повернувшись до рідного села, став у пана працювати сторожем. Обов’язки були не дуже обтяжливі: тричі щодня дзвонити в “калакул” (на снідання, під обід і на вечерю, а вночі “під перших пятухов до світу клепати”) та “хартов харчувать”. Через це останнє Товбич покинув таку роботу, мотивуючи тим, що “чоловіку, котрий вірою і правдою прослужив 15 гадкув Богу і гасударю, непристойно-с з-пуд хартов карито шароваць”.
Подавшись шукати “більш чистого” хліба, сікутор пристав на літо до одного “підпанка” “калавурить” леваду. Підпанок, опріч харчів, сторожу за вірну службу призначив половину з того, що той заробить на спашах.
Сікутор і тут служив ” вірою і правдою “, добре пильнував спашів: як яка “тварюка” йде повз левадку та смикне чи трави, чи колосків вівса, сторож “зараз з куреня “тварюку” та на налигач” – от у нього і заробіток. Але одного разу “під темну ніч” увалилась до нього в курінь “нечиста сила”, “зв’язала йому руки й ноги, роздягти попереду гольцем; тоді потрощила йому ребра, попекла все тіло кропивою і вимазала дьогтем… та ще й наказала, щоб за тиждень покинув і підпанка, і село”, а як не покине, то не жить йому на цім світі. Товбич мусив послухатися “нечистої сили”, але чому на нього звалилося це нещастя, так і не зрозумів.
Сікутор діє “без обману”, служить “вірою і правдою”. Він не сумнівається в загальній користі і вигоді від своїх дій. Він знає, що йому потрібно знає, чого чекають від нього, і чинить у згоді зі своїми інтересами, потребами і розумінням законів життя. Але він не знає жалю, співчуття, його психологія – психологія бездушного ката.
Після того як “нечиста сила” вигнала його з левади, сікутор перебрався в інший повіт і працював там “колієм”, тобто “різав і білував усяку скотину”. Професія “колія” йому дуже подобалась, він навіть отримував насолоду від своєї праці: “Застромить, було, ножа під серце чи свині, чи корові, чи телиці – і так гарно дивиться, як кров цівкою б’є, а воно, тварюка та, тріпочеться”… Невдовзі різник спився і збанкрутів, а “колій” мусив “по попущенню Господньому” стати за сторожа при волосному суді. Тут йому нарешті пощастило.
Сторож при волості звичайно справляв роль сікутора. Одного разу по присуду він мав вибити різками парня, і, на його “талан”, саме тоді приїхав до волості сам “господин земський начальник і захотів своїми очами упевнитися, сколь добросовісно ісполняються при волості приговори волосного суду”. От Петро Товбич і “показав, як треба догоджати начальству!..”
Товбич надзвичайно сподобався начальнику в ролі сікутора і став на цілий “участок” катом: “де тільки треба кого вибити різками”, кличуть Товбича, і він їде, “хоч би й за півсотні верстов”, “яка б не була на дворі негодь “. Він завжди ” рад стараться “, ” службу понімає “, ” ні своєї руки, ні чужої пані старої не пожаліє “. ” Народ зове мене катом, – визнає він, – але зове нишком, за очі, а в вічі ніхто так не посміє, в вічі величають мене: господин сікутор… Люди тут добрі, до кого піду – кожне дасть пообідати… “
Товбич – недолюдок, бездушний герой різки, кат, такий потрібний діячам земства, цим rope – прислузі народних інтересів, бо він “добросовісно” виконує свій службовий обов’язок. “І не гидко тобі, чоловіче, кров людську лити?” – не витримавши, запитує візниця. Та сікутор, гордий тим, що “чесно” виконує волю начальства, відповідає: “Чим там гидувать?!.. Без сього вже не можна… Он Пілат Прйпонтійський звелів – так і Христову кров пролили… “
О. Кониський у багатьох творах активно виявляє своє авторське “я”, дає власну оцінку, доповнює об’єктивне живописання зауваженнями, коментарями, ліричними відступами. В оповіданні “Сікутор” важливу роль у створенні психологічно точного портрета відіграє також прихована авторська іронія, яка супроводжує всю розповідь основного персонажа.
Оповідання “Сікутор” дістало високу оцінку читачів і критиків, бо в ньому виявилися майже всі характерні риси творчого почерку О. Кониського – прозаїка: його тонка спостережливість, уміння виявити суттєві деталі й явища життя, знання і майстерне володіння живою розмовною мовою, легка іронія, сповнена співчуттям до знедоленої людини, створення психологічних портретів сучасників, відтворення картин соціальної кривди з позицій українського націонала тощо. “Отакий сюжет і так оброблений варт пера хоч би й Чехова”, – писав свого часу О. Авдикович в “Огляді літературної діяльності Олександра Кониського”, а М. Сиваченко відзначав, що “ката Товбича можна розглядати як літературного предтечу ката Лазаря з оповідання Коцюбинського “Persona grata”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Гуманістична позиція автора в розкритті образу героя в оповіданні О. І. Купріна “Гранатовий браслет” “Гранатовий браслет” – одне з найкращих оповідань видатного російського письменника О. І. Купріна, в якому автор засуджує буржуазну мораль, бездуховність, лицемірство сучасного йому суспільства. Позиція автора розкривається читачем поступово. Композиція оповідання досить складна, а його назва має символічний характер. Дія оповідання починається з загадкового випадку: на день народження княгині Вірі невідомий прихильник дарує браслет із […]...
- Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда (народився 1939 року) Народився в с. Петрушині на Чернігівщині в родині селян. Заочно закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах, був головним редактором журналу “Київ”. Прозаїк. Автор повістей (“Ірій”), романів (“Катастрофа”, “Самотній вовк”, “Спектакль”, “Балада про Сластьона”, “Листя землі” та ін.). У творах В. Дрозда переплелася фантастика і життєва правда, […]...
- Психологізм роману “Хіба ревуть воли як ясла повні?” Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” я вважаю глибоко психологічним твором. Панас Мирний змусив задуматися над однією з найголовніших проблем життя – проблемою вибору. Рано чи пізно вона постає перед кожним. В романі увага спрямована на те, як вирішує цю проблему головний герой – Чіпка Варениченко. Кожна людина народжується для щастя, радощів. Кожна мати […]...
- Авторська інтерпретація образу Бога у поемі Івана Франка “Мойсей” Порівняно із біблійною легендою, Франко змінює розміщення образів утворі, співвідношення між ними, їх ідейне навантаження, композиційну роль. У Біблії Мойсей – це посередник між іудеями і Богом, слуга вічного, виконавець волі Ієгови. Останній вершить долю Ізраїлю, а тому висунений у біблійному тексті на передній план. Так, Бог, звертаючись до Мойсея, каже: “Хто дав уста людині? […]...
- Життя та творчість Олександра Кониського В українському літературному процесі другої половини XIX ст. активно працював Олександр Якович Кониський, письменник різнобічного обдаровання, яскраво вираженої громадянської позиції. Тогочасна критика висловлювала різні, часом зовсім протилежні думки про його твори. Так Б. Грінченко у своїй полеміці з М. Драгомановим вводив Кониського-белетриста майже в ранг класиків, ставив його поряд з І. Нечуєм-Левицьким та Панасом Мирним. […]...
- Іван Андрусяк – Розповідь ката Найсмішніше те що вони дивуються Не один рік пожили серед блатних Мусили б хоч трохи розуміти звідки ноги ростуть А тут не вірять Як то з мене будуть Здирати шкіру Не може бути щоб мені Викололи очі Вибачте це мене мають Спалити живцем Тоді жахаються Вилупивши очі белькочуть якусь нісенітницю Доки Раптом не пригадають Імена […]...
- Поетичне змалювання образу вічного революціонера в поезії “Гімн” (2 варіант) У багатогранній творчій спадщині І. Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового “Кобзаря”. Як і великий Кобзар, Каменяр говорив саму правду. Простотою і глибиною своєї поезії він був найближчий до Шевченка. Його поетичне слово стало виразником громадсько-політичних ідеалів революційно-демократичної інтелігенції, зброєю у боротьбі за інтереси трудового народу. […]...
- Новела Г. Косинки “Мати”: психологізм художньої деталі Вдумливий психолог, реаліст-діалектик, Людина, що раз і назавжди віддала своє перо Боротьбі за утвердження на рідній землі засад Вселюдського гуманізму, письменник по праву Може вважатися одним з найталановитіших Фундаторів молодої літератури України. В. П. Моренець, Ю. Г. Фалько Григорій Косинка (справжнє прізвище – Григорій Стрілець) – найвидатніший новеліст 20-х років. Його новелістичні дебюти в 1920-1922 […]...
- Народна легенда про дівчину-Україну і пісня О. Кониського “Молитва” Усна народна творчість є неоціненною культурною спадщиною, яку залишили нам наші пращури. Передаючись з вуст у вуста, народні твори змінювалися та вдосконалювалися. Незмінною залишалася народна мудрість, проста на перший погляд, але справедлива та розумна народна мораль. Нам відомі народні пісні, обрядові дії, казки для дітей та безмежно мудрі, чарівні та цікаві народні легенди і перекази. […]...
- “Волі і світла проміння” “Молитви” на слова О. Кониського, музику М. Лисенка Останнім часом воскресають з небуття твори української літератури, які були забороненими і не звучали в Україні. Серед них і могутній хорал на слова Олександра Кониського і музику Миколи Лисенка “Молитва”. Духовна пісня, створена в90-хроках ХIХ століття, переживши заборони царату Росії та радянського уряду, вижила. В українських середовищах Канади, США, Австралії, де знайшла захисток наша співолюбна […]...
- “Щастя дай, Боже, народу… ” (За піснею на слова О. Кониського “Молитва за Україну”) Серед урочистих патріотичних пісень провідне місце належить пісні на слова О. Кониського “Молитва за Україну”. Створена у період підйому патріотичних настроїв українського народу, пісня вела у бій січових стрільців, закликала український народ до боротьби за волю і незалежність: Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світла промінням Ти її осіни. О. Кониський, обравши форму […]...
- Психологізм в новелах П. Меріме РЕФЕРАТ На тему: “Психологізм в новелах П. Меріме” 1. Становлення П. Меріме як письменника-новеліста Проспер Меріме – один з чудових французьких критичних реалістів 19 століття, блискучий драматург і майстер художньої прози. На відміну від Стендаля і Бальзака Меріме не ставав володарем дум цілих поколінь; вплив, зроблений ним на духовне життя Франції, було менш широким і […]...
- Біографія Олександра Кониського Олександр Якович Кониський належить до того типу письменників – і водночас громадських діячів, які, не претендуючи на перші місця на “п’єдесталі” літератури певного періоду, зробили для неї наполегливою буденною працею більше, аніж хто інший. Чи не найточніше життєву позицію Кониського характеризує його-таки вірш: Покинь високії слова. Возьмись за просте діло: У нас робітників нема, А […]...
- Глибокий психологізм у змалюванні людських характерів Л. М. Толстого (2 варіант) 1898 року в щоденнику Л. Толстой запише: “Одна із помилок полягає в тому, щоб вважати людей добрими, злими, дурними, розумними. Людина тече, і у ній є всі можливості: був нерозумним, став розумним, був злим, став добрим, і навпаки. У цьому велич людини “. А ще письменник стверджував, що не можна описати людину такою, якою вона […]...
- Психологізм в літературі Психологізм – заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літературу в добу реалізму з його аналітичністю, а в […]...
- Глибокий психологізм у змалюванні людських характерів Л. М. Толстого (1 варіант) Твори видатного письменника усіх часів та народів Л. M. Толстого увійшли до світової літературної скарбниці. Але його романи не захоплювали б нас, не проникали б до самих глибин нашої душі, якби автор настільки майстерно не зображував живих, реальних людей, їхні духовні пошуки, сумніви, поневіряння, їхнє щастя та розчарування. Герої Толстого змушують нас думати, мріяти. Здається, […]...
- Атмосфера української родини в оповіданні “Свекор” Для кожної людини найголовніше в житті – її сім’я. В українських родинах особливу увагу завжди приділяли вихованню дітей, бо розуміли, що ті звички, правила поведінки, які маленька людина засвоїть іще в дитинстві, будуть із нею на все життя. Добрим гумором, щирістю відзначаються твори про українську родину й про дітей С. Васильченка. Так, з любов’ю описує […]...
- Художнє відображення волелюбності трудового народу в оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” В оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” письменник опоетизував волелюбний дух трудящих України. Та його оповідання вражає читача трагічністю долі головних героїв. Остап Мандрика був вихований на оповіданнях діда, “який ходив у Січ, а потім різав панів в Умані”. Ті розповіді розбуркували в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Остап не хотів миритися з тим, що […]...
- Суперечливість і трагічність образу Понтія Пілата (за твором М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) Михайло Булгаков народився в Києві в сім’ї професора Духовної семінарії. Віра в Бога в сім’ї не була предметом розмов. Вона була органічною складовою стосунків між членами родини, основою виховання дітей. У своїй творчості письменник часто звертався до теми віри, боротьби добра і зла, Бога і Диявола. У романі “Майстер і Маргарита” Михайло Булгаков створює три […]...
- Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник” Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник” У багатьох казках, байках, оповіданнях розповідалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповіданні “Федько-халамидник” показав це на прикладі двох хлопців так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, відчуваєш симпатію, повагу до нього, як до особистості. Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, […]...
- Моє ставлення до образу Володьки Лободи (за твором О. Гончара “Собор”) Першу публікацію роману О. Гончара “Собор” літературознавці й критики зустріли з захопленням, адже автор створив галерею позитивних персонажів, які працюють на благо Батьківщини. Але через кілька днів після виходу роману розгорнулася широкомасштабна акція паплюження твору: виявляв свою пильність академік Шамота, одностайно обурювалися в колективних листах “металурги”, “шахтарі”, “селяни”. Певну роль у розгромі “Собору” зіграло те, […]...
- Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” I. Місце Володимира Сосюри в українському літературному процесі. (Аж занадто довго офіційна критика називала Володимира Сосюру співцем революційної бурі, забуваючи, що він чудовий лірик і справжній патріот не радянської влади, а України. Про це свідчать його твори “Розстріляне безсмертя” та “Мазепа”, які побачили світ тільки […]...
- Трагізм образу матері у поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Трагізм образу матері у поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Важка доля народу завжди була провідним мотивом творчості Тараса Шевченка. Неодноразово звучав і мотив оспівування образу Матері, який втілював для нього й рідну матір, і Україну. Тож немає нічого дивного, що серед його творів з’явилася поема “Наймичка”, де розкриваються водночас обидві ці теми. Важливість образу матері-страдниці, що […]...
- Ідейно-смислове навантаження образу Галі у романі Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” У шлюбі розбійника і повії народилась дівчинка – чиста, незаймана. Як втілення народних уявлень про красу, душевне здоров’я, моральну чистоту змальована Галя в романі. “Польовою царівною” названо її в романі, і читач одразу уявляє всю чарівність дівчини. Письменник її порівнює з перепілкою, білочкою, причудою, що заворожила парубка. Щира, весела усмішка на устах, добрі оксамитові очі, […]...
- Суперечливість образу головного героя роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього “дитина… вийшла – на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне… ” Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке – людська несправедливість. У […]...
- Поетичне змалювання образу вічного революціонера в поезії “Гімн” (4 варіант) І. Франко – активний громадський і літературний діяч. Був організатором багатьох суспільних і літературних угруповань. Активність і боротьба були основними принципами його життя, що відбилося і в творчості. Поезія “Гімн” є прологом до першої частини збірки “З вершин і низин”. У поезіях цієї збірки І. Франко намагався показати, що час, коли прості люди терпляче корилися, […]...
- Моє ставлення до образу доблесного лицаря Дон Кіхота Моє ставлення до образу доблесного лицаря Дон Кіхота О квіте лицарства!.. О похвало свого роду, честе і славо цілої Ламанчі та й цілого світу! Мігель Сервантес де Сааведра Нещодавно я прочитала один з найвизначніших у світі літературних творів – роман Мігеля Сервантеса “Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський”. Мене вразив образ головного героя роману. Збіднілий гідальго […]...
- Викриття аморальності стяжателів і експлуататорів на прикладі образу Терентїя Пузиря (за п’єсою “Хазяїн”) Земля була найбільшим скарбом для українця XIX століття, коли в нашій переважно аграрній державі почав зароджуватися капіталізм: “Ох земелько, святая земелько, Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку”, – ці роздуми і мрії належать не тільки Герасимові Никодимовичу Калитці, головному героєві комедії Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”, […]...
- Моя оцінка образу Герасима Калитки (за комедією І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”) Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока І. Карпенка-Карого того, що було породжене тогочасною соціальною дійсністю. У п’єсі “Сто тисяч” автор яскраво змалював охопленого жадобою збагачення сільського глитая Герасима Калитку. Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: “Як радісно […]...
- Засоби комічного в оповіданні Б. Грінченка “Сам собі пан” Головний герой оповідання Бориса Грінченка “Сам собі пан” – селянин Данило, який спробував “панського права добути”. Для цього Данило поїхав до міста залізницею у вагоні першого класу замість більш звичного для людей його достатку третього класу. А в місті пішов на концерт у “Дворянське собраніє”, купивши “панський” квиток. Розповідь про події ведеться від імені головного […]...
- Найкраще сонце світить у рідній стороні (Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні “Дивак” Гр. Тютюнника) Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому […]...
- Образ Андрія Соколова в оповіданні М. Шолохова “Доля людини” Оповідання М. Шолохова “Доля людини” вражає людяністю і переконливою правдою образу головного героя Андрія Соколова. Автор не ідеалізує свого героя, не ставить його над іншими, а розповідає про те, як він боровся з життєвими обставинами. Андрій Соколов не надзвичайний супергерой. Він просто людина, яких було багато. Але тим величнішим постає він серед випробувань, які випадають […]...
- Трагедія маленької людини в оповіданні М. Коцюбинського “Ялинка” 1. Радісне очікування Василька (чекав новорічного свята – Різдва, бо батько пообіцяв поставити ялинку). 2. Що змушений був зробити батько Василька і чому? (через бідність вирішив продати ялинку). 3. Ставлення Василька до цієї втрати та його поведінка (сумує, співчуває батькам, згоден пожертвувати своєю втіхою заради сім’ї, не ридає, а тільки болісно переживає цю трагедію у […]...
- Символічність образу камінного хреста в новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Василь Стефаник увійшов в історію не лише української, а й світової літератури як автор правдивих соціально-психологічних новел із життя галицького селянства. “Мабуть, ніхто до Стефаника не показав селянську душу хлібороба у такому повному освітленні,- захоплено писав Михайло Мочулевський,- ніхто не змалював так, як він, переживань цієї душі: відчай, резигнація, плач і сміх, сум і сподівання. […]...
- Семантика образу Омелька Кайдаша з повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Образ Омелька Кайдаша змальовано в побутовому реалістичному плані. Крок за кроком минає у повісті сумне життя затурканого селянина. Його недолі автор співчуває, хоча й насміхається із його нерозсудливих вчинків, з його сімейної війни. Але цей сміх гіркий, в якому бачимо сум. Кайдаш втратив авторитет голови родини, не може зрозуміти, чому це його не слухають діти, […]...
- Показ зрушень у селянській свідомості в оповіданні В. Винниченка “Салдатики!!” “Салдатики!!” Замуштровані, покірні виконавці наказів командирів і самого царя, а все ж рідні, свої, вихідці із селян, робітників, бідняцькі, вдовині сини. Саме до них із криком душі звертається Явтух, ватажок сільської громади, герой оповідання В. Винниченка “Салдатики!!” І саме таку назву обирає автор для свого твору. Проживши все життя чесно, за законами християнської моралі, не […]...
- Людина і світ в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” Від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою. Саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні “Сім’я дикої качки” український письменник Євген Гуцало. Письменник самобутнього, багатогранного таланту, він написав багато оповідань і новел для дітей середнього шкільного […]...
- “Що я читаю? Читанку природи… ” Людина і світ в оповіданні Е. Гуцала “Сім’я дикої качки” Сенс творчого життя Євгена Гуцала – це любов до простої людини, прагнення відкрити в звичайному незвичайне, в смішному – драматичне, в трагічному – життєствердне. Це вміння зрозуміти і облагородити чесну людину, а нечесну, морально ницу – викрити перед людьми. Цей дар поетичного осягнення людини і природи Є. Гуцало підтверджує, прозираючи в глибини людського світосприйняття. Так […]...
- Добро і зло в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток” Про минуле нашого народу, про героїчну боротьбу проти Іноземних загарбників, про незвичайну силу і мужність руських воїнів, князів дізнаємося ми з історії України, літописів, творів на історичну тематику. Про напад печенігів на Київ розповідається в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток”. Михайлик – син князя Володимира, Молоденький ше був князенко, а вже вмів добре стріляти з лука, […]...
- Шукач правди в оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, Якого праця і спочинок зробили щасливим: Ярмо було накладене на шию дикому турові, Загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, Із не втраченим іще смаком до волі, широких просторів. М. Коцюбинський Оповідання “Дорогою цілою” (інколи його називають повістю) було написане напередодні першої російської революції (1901 p.), […]...
Ему любить людей мене навчила мати.