Пусті обіцянки, пусті слова
Пусті обіцянки, пусті слова, що говорив мені ти літом.
Я їх забула майже, бо до дна, вже випитий бокал вина…
Та сум, і біль ще залишився в серці, й болить мене іще душа,
Але із часом все проходить, і ось любов уже пройша..
А може то була привичка, що пов”язала серце враз,
Ну все закінчую цю казку, але напам”ять пишу я,
Рядки ось ці, щоб було що згадати, коли назовсім підеш із життя.
З мого життя коли ти підеш, але направді, назавжди,
Щоб якось знову теплим літом, я пригадала їх собі,
Й не повелась на них знову, не повелася я на ті
Пусті обіцянки, пусті…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Таня Бенещук – Пусті слова, зруйновані надії Пусті слова, зруйновані надії… Мій тихий сум, як плач гірського кришталю. Він випнув геть, усі мої крилаті мрії, Він випнув радість без жалю. Мій гіркий плач мов клекіт журавлиний, Зірвався з уст у прірви чорноту. Бджолиним роєм, що безмежно дивний, Він ніс мене й мою одвічною журбу. Здавалося летіли дні, світали ночі, Та час стояв […]...
- Ірина Саковець – І дні напів – сумні, напів – пусті І дні напів – сумні, напів – пусті. Війна… Не хочу втратити нікого! Просити в Бога чи простити Богу За те, що це безумство допустив? Де люди людям гірше ворогів, Іде життя за дріб’язок, за безцінь, Хоч серцю злому і святому серцю Усесвіт сонцем порівну горів. Аби журні затихли голоси, Звелися з України темні сили, […]...
- Більше чим слова кохання Я зберіг у пам’яті момент, який провів з тобою, Солодкий присмак губ, і деякі слова, Теплоту, приємний дотик рук, це все було зимою, На дворі біла ніч, та аромат червоного вина. Я зберіг у пам’яті момент коли був один, Коли казалось що життя не має смислу, Допомагали алкоголь і нікотин, А лезо ножа все сильніше […]...
- Оля Зайцева – чуєш як вибруньковуються слова? Чуєш як вибруньковуються слова?.. Полудень липня запалює факел блискавкою Дай я нап’юся з неба його стривай Чуй мене зараз я ж бо так близько стою В грудях болить і дихання часом зраджує Певно душа знову виросла в кілька вимірів Мушля свідомості вщент перебовтала райдугу Тілу лишивши десяток несправних димерів Чуй мене серцем слова в анамнезі […]...
- Любов Козир – Твої слова – нестримний криголам Твої слова – нестримний криголам, Прорвуться всюди, годі і тримати, Розгонять хмари і понищать грати, Немає протидії цим словам… Твоє тепло – то мій маленький рай, Ним кожен день засніжений зігрітий, Серед зими в душі розквітнуть квіти, Ти тільки грій мене, не забувай. Твоя любов – то мій життєвий шлях, І кожна мить осяяна тобою, […]...
- Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
- Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Катерина Кочетова – Вже зникають слова у полоні твоїх очей Вже зникають слова у полоні твоїх очей, У мовчанні мелодія душ ледве чутно грає. Знаю, час забере оцю мить і кудись втече, Та коли ти не поряд, тоді і мене немає… І у віршах, і прозі, у доторках ніжних барв Даруватимеш рідне, захопиш тою красою. Що тебе надихаю – для мене це справжній скарб, Та […]...
- Вмирають почуття Вмирають почуття, Зігріті лиш словами. Відходять в небуття Обіцянки – їх мало. І залишаються сни – У них завжди все чудово. Та прийде ранок й вони Зникатимуть знову і знову… І трохи часу мине Та тебе я не забуду В душі палає вогонь, Його гасити не буду. Знов серце рветься з грудей, Неначе в морі […]...
- Ці слова про набиті трамваї… – драч Іван Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини; […]...
- Дмитро Загул – “Слова недоговорені, приборкані пісні… “ Слова недоговорені, приборкані пісні, Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!.. І мрії недомріяні в буденщині життя, Словами неопірені, летіть без вороття! З грудей моїх, як з кліточки, пускаю вас у світ, До листячка, до квіточки з росою припадіть! За снами сподіваннячка, що снилися давно, Летіть, мої зітханнячка, як пташки крізь вікно! ІЗ ЗБІРКИ “З […]...
- Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь – Щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам’ятала. Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь, І забути цю мить мені вічності буде замало. Я тебе не побачу ніколи, і ти мене – теж – Щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду, […]...
- Ольжич Олег – Нащо слова? Ми діло несемо Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій. Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій. Що вибереш, чи образ бездоганний, А чи прообраз для усіх один? Міцніша віра і дзвінкіший чин За словоблудіє і за тимпани! Ось, сходить, виростає, розцвіта Благословеніє не форми – суті. Одвага. Непохитність. Чистота. […]...
- Яскравий світ художнього слова Л. Костенко (1 варіант) Духовність людини зумовлюється “диханням” серця. Вона йде з самих його глибин, живе в ньому і, на жаль, інколи вмирає. Але якщо в людини гаряче серце, якщо вона вміє піклуватися не тільки про себе, а і про інших, якщо з ЇЇ кохання можна скласти пісню, то така людина має багатий духовний світ. Такою є наша поетеса […]...
- Історія сумної ночі Такі загублені, такі зелені. Зібрати б всіх вас міцно в жмені. Та ти прийшла – пусті легені. Пожовкло листя на арені. Я не піду! Я вистою на сцені! І хай думки мої шалені. Я знаю – будуть вражені мішені! За сріблом днів, І громом ночі.. Прийдуть до мене знову.. Дні пророчі!...
- Кацай Олексій – Слова Слова – це лиш відлуння биття сердець, Крихка луна, що сиплеться зо склепінь Навіченьки забутих храмів Разом з прадавнім космічним пилом. І кожен ранок ми знов полощемо Горлянки, вимиваємо звук із вух Та й сунемо в галасливі будні Чисті, напахчені. Але безмовні....
- Ірина Лахоцька – де ті слова В черговий раз розбився десь літак… І стигне кров… думками віє протяг. Там спори йдуть, війна то чи теракт? І знов душа вдягає чорний одяг. Така сумна повістка наших днів Руйнує вщент всю силу твого духу, А від смертей й підступної брехні Хочеться вити й затуляти вуха. Чи хто з них брав до рук “Святе […]...
- Іра Сас – Зачепились слова об скелі Зачепились слова об скелі. Розтрощились, зламались, змаліли. Що вони? То самотні пустелі. Це плоди ні на мить не доспілі. Нам словами кричали і мліли. Понеслися злощасні, втонули.. Та вони лиш простелені мрії, Завели і помалу поснули. У мені твоє слово боліло Добре наче, не згубне, бузкове. Та із часом усе воно тліє, Залишаючи спогадів море.. […]...
- Анна Ахматова – “Ні до кого і слова в ці дні не кажу… ” (в перекладі М. Тарнавської) В перекладі Марти Тарнавської Анна Ахматова По неделе ни слова ни с кем не скажу… * Ні до кого і слова в ці дні не кажу, Біля моря самотня сиджу, І так любо, що бризки солоні морські, Як і сльози мої, гіркі. Весни й зими пройшли, та мені лиш одна Залишилась у згадці весна. Вже […]...
- Аня Тет – Не говори, не воруши слова Не говори, не воруши слова, Які лиш полем вітер рознесе Не розгуби.. бо не суха трава Той зміст, що слово у собі несе Подумай про зерно, яке посієш – Як ти за ним доглянеш, як зростиш? І як збереш врожай, то чи зумієш Зерно і в чиєсь поле донести?! Не говори, не шепочи у тишу […]...
- Слова і думки – Самійленко Володимир Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас усі народи Будуть рівними братами. (Можна легко їх і швидко Порівняти нагаями). Ми на лихо дуже добрі; Всіх ми любим на дурницю. (Українці, віддавайте ж За любов свою пшеницю). Інородці, ви нам любі, Наші вірні, […]...
- Слова… вчинки….деталі – це те, що ми є насправді Приємно читати твори людей, які не бояться ділитися власними думками, переживаннями, тим, що дозволяє нам упізнавати себе самих… Слова, думки, ідеї, – це ті маленькі деталі які показують нашу сутність. Показують, те що ми старанно намагаємся маскувати при кожному новому знайомстві, при важливих для нас зустрічах… Важко зараз зустріти людину, яка не боїться висловлювати власну […]...
- Алла Вишня – Кидай слова Кидай слова, не тримай в собі їх, Виказуй все, що давно хотів, Не так що в фразах моїх, чи діях, Давай кажи, не кидай ножів. Усю енергію вилий в люті, Розбий хоч мільйони моїх тарілок, Усі події давно вже забуті, Згадай й віднови стоколишній ток. Пронизуй голками моє склепіння, Душі моєї геть нетривалий грот, Скажи […]...
- Тарас Шевченко – Ну що б, здавалося, слова Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! … .. Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… Із туману, Як […]...
- Валентина Капшук – Не мовить ще ні слова, та Не мовить ще ні слова, та.. Ті вогники в очах все скажуть, Відкрилась нОва стежка, золота, Де світ та чудеса покажуть.. Ні, неможливо порівняти погляд, Що сповнений наївності й любові, Їм лиш потрібно душу поряд – Маленькі янголи, вони чудові..!...
- Слова серця, крик душі Кажуть все наладиться, все буде добре Та гасне моя душа, як від укусу кобри Давить у грудях серце розбите Крики надії, воно хоче жити Та що ж я зроблю, як йому допоможу Так як було вже повернути не зможу Щасливі секунди, хвилини, години У нього нема вже своєй половини Відірвана частка назавжди розбита Залите сльозами […]...
- Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
- Микола Луків – Не вимовлю ні слова Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, кохана, ближче біля мене. Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить, Як шелестить, кипить травнева злива? Увесь наш вік – одна жагуча мить, Я б так хотів, щоб ти була щаслива! Нехай не ятрять прикрощі душі, Нехай […]...
- Микола Руденко – Слова, накидані докупи Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають нам про зло й добро. Але приймають за дніпро Холодний плин німої Лети. Пливе по річці мертве слово. Кричить модерний віршобай: – О милий Боже, видибай! Ген сяє храм злотоголово… Він справді сяє многі літа,- […]...
- Леся Українка – “де поділися ви, голоснії слова… “ Де поділися ви, голоснії слова, Що без вас моя туга німа? Розточилися ви, як весняна вода По ярах, по байраках, по балках. Чом не станете ви, як на морі вали, Не гукнете одважно до неба, Не заглушите туги прибоєм гучним, Не розіб’єте смутку моєї душі Міцним напрасним натиском бурі? Я не на те, слова, ховала […]...
- Ліна Біла – Прості слова (листи) Під викривленим почерком – листи Написані й нікуди не відправлені, Як кинуті від крОків всі мости, Як в полі міражі – крихкі, розплавлені… Кому їх надсилати як не ждуть?! Кому віддати душу на потАлу?! А думи на папір, як сніг, метуть. А думам, наче всесвіту замало… Відкрию, прочитаю в самоті – Хіба таке можливо надсилати: […]...
- Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
- Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
- Тарас Шевченко – Ой люлі, люлі, моя дитино Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом’яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди меж люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую […]...
- Алла Жабокрик – Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова. Неначе кришталі, що більше не знайдуть почину, Що будуть молитись вночі на незвідану силу. Що будуть злітати щовечір в святі небеса. А потім дощем упадуть на мою сіру днину. Хай будуть на згадку мені твої пальці в косах, Неначе повітря нестримного вічні пориви. Мов хвилі всесильні, що […]...
- Павло Мовчан – “Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова… “ Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова: Ув оці – дерево, у вусі – пташка, а в пальцях – глина. Долучайтеся до творення всього сущого. Замикай пташку в насінину, в шкаралупі викохуй дерево І розмикай пальці – тече глина, а в ній – олені. По обидва боки вода – віддзеркалює спеку, А засторчений меч […]...
- “Люблю слова, їх музика іскриста… “ Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти […]...
- Критика “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш ” СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧА ТЬ… “. Саме цим твором завершується збірка “Неповторність”. Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому […]...
Моя улюблена казка.