Райошник
Райошник – одна з форм давнього тонічного речитативного віршування, що має фольклорну основу. Метрична та ритмічна організація для Р. не обов’язкова. Рядки в ньому переважно нерівні, з парним римуванням, здебільшого дієслівним. Ці принципи закладені й у багатьох інших формах речитативного віршування. З огляду на це Р. називають ще “фразовиком” або “римованою прозою”. У писемній літературі форма Р. застосовувалася, зокрема, в інтермедіях (інтерлюдіях) – невеличких комічних сценках, призначених розважати глядачів в антрактах між діями “шкільних драм”. Ось репліка чорта з інтермедії “Баба, дід і чорт”:
Один день, бабко, і ти, діду, милії,
Вижу, же є-сьте веселії і барзо подпилії.
Музики питаєши? Я грач чудзоземски,
І волачай потішний, а жартун вшеленски;
Як заграю – не кождій в танцу весело скачет,
А інший з танечников і ревне заплачет.
Я такий музикант єстем: як скоро заграю,
То тим, що танцуют, пекло отвирают.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Віршовий розмір, або Метр Віршовий розмір, або Метр (грецьк. – metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне – міра вірша, його загальна схема, і якою узгоджуються його елементи (ямбічний розмір, дактилічний розмір тощо). Метричне віршування, що спирається на розташування довгих та коротких складів, притаманне античній […]...
- Леся Українка – “Якщо прийде журба… “ Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних За столом, де веселії друзі твої П’ють-гуляють при покликах гучних. Ти не йди в пишний дім, де музика бринить, Де танцюють веселії пари, – Там ще гірше серденько тобі заболить, Чоло вкриють ще тяжчії хмари. І в людську течію ти не важся іти, Де […]...
- Верховино, мати моя (народна пісня) У трембітоньку заграю, Заграю, загуду, З своїм милим рідним краєм Розмову поведу. Верховино, мати моя, Вся краса чудова твоя (2) У мене на виду. Дана, шіді річка, дана, (2) Вся краса чудова твоя У мене на виду. (2) Стелиться туман над звором, Лягає на груні, За горами далі – гори Синіють вдалині. А над ними […]...
- Фольклорне віршування Фольклорне віршування – сукупність норм і принципів організації фольклорного віршового твору. Від часів синкретичних ритуальних дійств та ігор до нас дійшли тексти, що надаються до аналізу у вимірах усіх основних версифікаційних систем, навіть міжсистемних – як усередині поезії, так і між нею та прозою. Причому іноді це може бути один і той же текст: А […]...
- Павло Глазовий – Закоханий чорт Закохався чорт рогатий В гарну молодичку, Яка мала чоловіка Й доню невеличку. Чоловік, уранці вставши, Йде токарювати, А чортяка крізь кватирку Стриб собі до хати. В нього очі темно-сині, Кучерявий лобик. Біля ніг у господині Крутиться, як бобик. Жінка каже: – Мий підлогу. – Чорт покірно миє. Жінка каже: – Ший сорочку. – Чорт сідає […]...
- Колодчанські пісні Колодчанські пісні – цикл жартівливих гаївок-веснянок, дівочих передражнювань хлопців під час весняно-літніх забав і розваг молоді, що мали узагальнену назву “Вулиця”. Молодіжна громада, яка складалася з парубочого та дівочого станів, у таких забавах налагоджувала свої взаємини, діставала відповідні морально-етичні наставлення. Пісні дівчат вимагали від хлопців ввічливості, охайності, веселості, енергійності, а головне – щоб не старими, […]...
- Тактовик Тактовик – міжсистемна форма віршування, основою сумірності в якій є ізохронізм віршорядків і таке розташування слів у них, яке уможливлює їх членування на такти. Прихильники музичного погляду на Т. (або ж тактометр) виводять його від поняття “такт” (від лат. tactus – дотик рукою, в музиці – дотик диригента до пульта, чим визначається швидкість темпу) – […]...
- Ритм Ритм (грецьк. rhythmos – такт, розмірність, узгодженість) – закономірне чергування у часі подібних явищ, впорядкований рух, котрий у художній літературі набуває естетичного значення. Формулювання Р. дав еллінський філософ Аристоксен у IV ст. до н. е.: “Коли рух, котрий відчувається нами, такий, що розпадається на дрібні частинки, це називається ритмом”. Однак, крім рівності таких частинок, у […]...
- Тарас Шевченко – Закувала зозуленька Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька – Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть з сього світа. Якби були батько, мати Та були б багаті, Було б кому полюбити, Було б кому взяти. А то нема, сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином....
- Ораторський вірш Ораторський вірш – вірш, розрахований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами: Товариство, яке мені діло, Чи я перший поет, чи останній? Надівайте корони і йдіть, Отверзайте уста… (П. Тичина). О. в. вважається різновидом громадянської лірики, найчастіше він належить до системи декламативно-тонічного віршування....
- Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки. В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше – всіма названими засобами: […]...
- Бармак Бармак (тюрк, палець) – тюркський силабічний різновид віршування, що грунтується на рівній кількості складів у кожному віршовому рядку, незалежно від ритмічного акценту. За кількістю складів у рядку розрізняється Б. п’ятискладний, шестискладний тощо, аж до п’ятнадцяти-складного. Б. поширений у фольклорі тюркських народів, а також і в пoeзії: А. Тажібаєв, Г. Гулям, А. Тукай, М. джаліль, А. […]...
- Заджал Заджал (араб. – мелодія, пісня, наспів) – строфічна арабська народна поезія, що складається із шести-дев’яти строф. Виникла в Іспанії в добу арабського володарювання як реакція спротиву канонам арабського віршування. За змістом то були любовні та панегіричні твори. Найвідоміший представник цього жанру Ібн Кузман (XII ст.) лишив диван, повністю заповнений З....
- Тарас Шевченко – Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася мені Такою гарно-молодою І прехорошою такою Так, як тепер на чужині, Та ще й в неволі. доле! доле! Моя ти співаная воле! Хоч глянь на мене з-за дніпра, Хоч усміхнися з-за… . І ти, моя […]...
- Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В українській поезії С.-т. в. з’явилося у XIX ст., прийшовши з російської поезії, витіснивши силабічну систему та співіснуючи з національним коломийковим […]...
- Кацай Олексій – Егей музики! Егей музики! Віє знов колючий вітер мандрів Готичні простори небес Із обріїв здмухнувши Та й кинувши в безодню Нестворених мелодій Які вагою небуття Розплескані до звуків Егей музики! Нас настав світила колоталом В нового ранку мідний дзвін Несамовито бити Й прочан вагантів Кобзарів До корабля скликати Що бовваніє мов орган У центрі космодрому Егей музики! […]...
- Герасим’юк Василь – Прийшли вночі Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. Спершу кинув гвер”. Старий не відповів: “Заходьте, хлопці… ” – Він їх не знав, а може, не впізнав. Але ввійшли у хату, бо намокли В потоці тому. Сіли і замовкли. “Ви з Космача чи з Брустур?” – […]...
- Ізосинтаксизм Ізосинтаксизм (грецьк. isos – рівний та syntaxis – складання) – суміжне розташування віршових рядків, побудоване за принципом синтагматичного членування аналогічних синтаксичних одиниць поетичного мовлення, вживається у вигляді різних стилістичних прийомів (анафора, епіфора, ізоколон І т. п.). І. спостерігається у вільних віршах, верлібрі, в тонічній системі віршування: Був такий день, Коли не можна нічого тягти з […]...
- Микола Вінграновський – Стоять сухі кукурудзи Стоять сухі кукурудзи, Й сухе волоття суше просо. Лелека, мов старий грузин, По жовтім полю ходить босо. Лисиця їла – і нема. Лиш облизнулась в жовтій тиші. А з хмаренятками у звишші Хмарина-мама йде сумна… Дружина спить, і на столі Лежать панчохи і в’язання. І в шибці чорт стоїть до рання. Зоря і чорт на […]...
- Аксіома Аксіома (грецьк. ахіomа – загальноприйнятне, безперечне) – твердження, судження, істинність якого є самоочевидною. У процесі міркування, побудови теорії приймається без доведення, аргументування. Розмаїті види А. вживаються в математичній логіці. В літературознавстві А. не має власне термінологічного статусу, але використовується для виділення, загальноприйнятих або вживаних як самоочевидні в певній системі понять, положень, тверджень. (Стаття Р. Якобсона […]...
- Микола Вороний – Серце музики МИКОЛА ВОРОНИЙ СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю! Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!.. II Яка […]...
- Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
- Левко Боровиковський – Материна стріча МАТЕРИНА СТРІЧА (Пісня) Відсувайся, запір: Із’їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! Я до ранніх зорей Недоспала ночей, Виглядаючи вас у віконце. Чи в зелений садок Подихне вітерок – І я думаю: то мої діти! Чи з далеких толок Задзеленька дзвінок – Я гостей вибігаю зустріти. Довго серце моє, Серце матернєє, Так, як рибочка, билося […]...
- Дід Михалич – Чорт забирай, тут холодно Чорт забирай, тут холодно, тут – осінь… Така ж холодна часом, як і ти… Кохання бачив лиш у фільмах, досить! Але тебе вдалось мені знайти… Ти не така, як всі! І в цьому щастя! Ти не така, як всі – і в цьому мука… Я думав підкорити тебе вдасться, Та ти далеко, знову час, розлука… […]...
- Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю складів. та їх місцем у вірші, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра та місцезнаходженням цезури. Один із прикладів силабо-тонічного віршування – поезія Є. Маланюка […]...
- Дума – жанр Дума – жанр (вид) суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні. Обсягом д. більша від історичних баладних пісень, з якими, як і з давнім дружинним епосом (“Слово про Ігорів похід”, старовинні колядки, билини), мас генетичний зв’язок. У структурі д. є більш чи менш виражені […]...
- Версифікаторство Версифікаторство (лат. versus – вірш та facio – роблю) – іронічна назва імітаційного віршування, що не має нічого спільного з поезією, а лише засвідчує рівень освоєння автором версифікаційної майстерності, вміння наслідувати певні віршові зразки, ілюструвати відповідну ідею. В. стосується не тільки, наприклад, альбомної лірики чи римування з нагоди різних святкових подій, а й штучно створюваних […]...
- Дмитро Загул – два світи – Розкажи мені, сивий діду, Про свої парубоцькі дні, Чи ганяв ти по білому світу, Як ось довелося мені? Я бачив далеко країни (Ганяли мене по фронтах) – У вихрах війни і руїни Забув я свій рідний дах. Палали вогні повстання – Поїхав і я на панів… А потім – воля настала (діду! чого посумнів?). […]...
- Ізохронізм Ізохронізм (грецьк. isos – рівний та chronos – час) – рівночасся; принцип ритмічної організації вірша, котрий полягає у поділі його на ритмічні групи, рівні між собою у часі їх вимови. На основі І. будувалося античне віршування, а також східне (аруз), класичне китайське, санскритські джаті тощо. Принцип І. складає платформу тактометричної системи російського віршознавця О. Квятковського. […]...
- Микола Руденко – Минають зими Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за десни Розбризкає в лугах ультрамарин. І сонце в лісі вигріє дороги, Куди я вирушав заради рим; Там власна тінь мені лягала в ноги – І сам себе я бачив не старим. А згодом ярина заполовіє І хмарка набіжить на шовк […]...
- Іпостасе Іпостасе (грецьк. hypostasis – дотримування, ущільнення, заміна) – заміна однієї стопи іншою у квантитативному та силабо-тонічному віршуванні, в якому місце наголосу – стале. Термін введений В. Брюсовим (“Основи віршування”). І. притаманна античному віршуванню, коли два коротких склади замінюються одним довгим і навпаки. Цим поняттям користувалася Галина Сидоренко в тих випадках, коли хорей замінювався пірихієм чи […]...
- Айрен Айрен (букв.: твір, написаний вірменською мовою) – особливий жанр вірменської лірики, позначений стійкими рисами композиції та віршування, перейнятий філософськими, еротичними та дидактичними мотивами. Це переважно чотирирядкова монострофа (трапляються 6- і 8-рядкові строфи) з однією римою, як правило, 15-складник з обов’язковою цезурою після 7-го складу. Твори такої форми з’явилися у ХІ-ХП ст., найповнішого розквіту сягнули в […]...
- Юрій-Осип Федькович – Будь здорова! БУДЬ ЗДОРОВА! Будь здорова, Чорногоро! Вже вовік тя покидаю!.. Муть в трембіту браття грати, Я вже з ними не заграю. Бо заграють тарабани – Ті цісарські та голоснії, Та цісарська музик-банда!.. Місяць світить, та не гріє… Та не жаль ми, браття, того Мого персня дорогого, Що у дар дам тарабанцям, Але жаль ми лиш одного […]...
- Ліро-епічні твори в ураїнській літературі Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до Ліро-епосу. Ліро-епічний твір – це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються […]...
- Аруз Аруз – у тюркомовній, арабській та перській класичних літературах – система квантитативного віршування, базована на чергуванні довгих та коротких складів. Першим твором у тюркомовній поезії, написаним А., вважається поема Ю. Хас Хаджипа “Книга, що дарує щастя” (XI ст.). Хоч А. уже існував в арабській та перській ліриці, був систематизований віршознавцем із Басри Халілом-інб-Ахмадом аль-Фарагіді, який […]...
- Серце музики – Вороний Микола Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю! Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!.. II Яка краса! Усе життя В […]...
- Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
- Павло Глазовий – Спортсмен Розмовля онук маленький з дідусем Семеном. – А я знаю, а я знаю! Ви були спортсменом. – Та від кого ж ти дізнався, – Від бабусі діду. Я підслухав, як бабуся казала сусіду, Що ви такі швидкі були, хоч надінь вуздечку. Тільки каже, що стрибали не в тирсу, а в гречку....
- Євген Дудар – Еліксир молодості Євген ДУДАР ЕЛІКСИР МОЛОДОСТІ Приходжу до своїх ровесників. Сімдесятилітніх хлопців і дівчат. А вони заздрісно: – Щось ти, Ільку, все молодієш. Он Варвара з тобою до школи ходила, а поглянь на неї. Зігнулася в дві погибелі. Ти ж – ніби огірочок свіженький. – Еліксир молодості,- кажу.- У мене є онук. Чотири роки. Як ртуть. Всі […]...
- Микола Вінграновський – Ви, як стежка, кохана Ви, як стежка, кохана. Лине сон мій по вашій стежині. З неба падають зорі в дзьоби журавлів. На крило небокраю сіла хмара В червоній хустині І задумалась, тиха, над краєм землі. Засинайте, спочиньте… Вашій мрії я серцем заграю В бузинову сопілку дитинства свого, Бо у ваших долонях голос мій Достига урожаєм, Тихоплинні слова колисають його. […]...
Що нам потрібно відроджувати.