Ринг (скорочено) – Олійник Борис

Related posts:

1. Вибір (скорочено) – Олійник Борис Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя; Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? А […]...
2. Хліб – Олійник Борис Провели в кабінет. Лик – Немов заскороджена грядка: Він з далекого хутора Пішки прибивсь до Кремля. Доручила громада Дізнатись, чи все там в порядку, Від найстаршого, значить. Чи все до ладу там, мовляв? Він сідає за стіл, Непоквапний, незграбний, як брила. Так сідають до столу Мільйони трудящих людей. Помолившись про себе До бога, щоб дав […]...
3. В оборону хліба – Олійник Борис Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив,- Я вже завмер, коли ти… півхлібини “В дев’ятку” натреновано вгатив! Солоним потом заливає спину… Футбол, як бачиш,- не солодка гра! Перепочинь. Та поговорим, сину. Бо є про що. І – вже давно пора. Я просто, не домішуючи меду, Скажу: Коли ти замахнувсь ривком Ударить хліб, Твоя […]...
4. Похорон учителя – Олійник Борис Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,- Був місяць май. Сонце пекло. … Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і сад, Молода… молоденька антонівка Підійшла до труни, сахнулась назад: – […]...
5. Пізнання – Олійник Борис Цикл І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів – Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді – Де вже тим політикам – замалі! Взагалі у нас говорять – як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон’юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись дядьки. А чого б це їм хвостом крутити, Коли […]...
6. Дивовижа – Олійник Борис Про світ увесь казати не берусь, А все ж траплялась і мені нагода У світі многоликім побувати, Що гув, як вулик, у стонадцять мов, Дивуючи одмінністю ландшафтів, Повір’їв, рас, і рис, і кольорів. Та з-поміж див, дивин і дивовиж – Одне – Ніяк збагнути не в спромозі. І щоб сказати: надто вже замудре, Так ні […]...
7. Сива ластівка – Олійник Борис Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом – казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все […]...
8. Урок – Олійник Борис І Якось брів я звільна полем, Весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, Що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, Як уплив Я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба Всесвіт дихав голубим. Голубим я став, як голуб Із небесної купелі. Став я зовсім невагомий, Ніби вечорова тінь. Все минуле проминуло Спраглим […]...
9. Пісня про матір – Олійник Борис Посіяла людям Літа свої, літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти, – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… Де сонце лягає спочити. Пора […]...
10. Борис Олійник – Вибір ВИБІР Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя. Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? […]...
11. Чудо в черевику (скорочено) – Олійник Степан Як відомо, всі ледачі Ждуть легенької удачі (Без труда щоб їм везло!). Так і з Васею було. Вчиться Вася в п’ятім класі. Якось друг і каже Васі: – Знаю чудо я одне. Чудо справді чарівне. Будеш мати без мороки Ти п’ятірки за уроки. Лиш зроби, мій друже, так: Роздобудь собі п’ятак, Приліпи його, мов латку, […]...
12. До проблеми добра і зла – Олійник Борис Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю. Кров закипала на кризі по краплі, як глід. Тяжко спадала на поле вороняча зграя. Хтось мене вів через холод заплющених сіл. Згарища станцій… Безокі віконні провали… Лики і лиця… Поземка ядуча, мов сіль,- Все те за вигоном пам’яті пилом припало. Хтось […]...
13. Борис Олійник – Пісня про матір (у виконанні Таїсії Повалій) Посіяла людям Літа свої літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти. – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… де сонце лягає спочити. Пора […]...
14. Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Вже зітліли до кореня меч і щит, Наді мною гуде Дніпрельстан. Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Це було зо дві тисячі з гаком літ, Коли стрів […]...
15. Борис Ілліч Олійник Реферат Борис Ілліч Олійник (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики […]...
16. Борис Олійник – Біографія БОРИС ОЛІЙНИК (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету […]...
17. “З віку передано – передамо у віки” (Борис Олійник) Я виросла в мальовничому селі на Полтавщині. Багата, майже не покалічена людиною природа, незлостиві й здебільшого мудрі односельці, святкові дійства на Різдво, Великдень, Івана-Купала, обжинки, спільна пісня (ледь не всього дружного села, та ще й гостей) – ось ті головні складники життя, які допомогли мені долучитися до скарбниці нашого народу. У подальшому додалися поїздки на […]...
18. Пісня – Олійник Борис Розпрягайте, хлопці, літаки: Хай-но спочивають, роботящі. Гарно воно в небі, А таки Вдома, на землі, їй-богу, краще. Накричавсь до хрипу шлемофон. Нагулись мотори до агоній… Може б, хто згадав хоч упівтон Давню: “Розпрягайте, хлопці, коней”? … Тихий вечір травами котив. Льотчикам натомлено дрімалось. Старший спогадав старий мотив, Молоді крилом прилаштувались. А один замислено мовчав, Оповитий […]...
19. Мелодія – Олійник Борис Заболю, затужу, Заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські Засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома На твоє праслов’янське обличчя, І зоря покладе На мовчання моє печать. Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів’яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо,- Забіліли сніги-.. забіліли сніги… Замело. Це приходить, мов […]...
20. Крило – Олійник Борис І Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом. А ішов собі хлоп’як через луки. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, На руки І додому приніс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звідти смішно стирчав йому ніс). Мати вишила журавку сорочку. Батько […]...
21. Олійник Борис – Біографія Бори́с Іллі́ч Олі́йник (22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) – український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України. Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік – віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. […]...
22. “Ля-ля-ля!” (скорочено) – Олійник Степан Колись Шаляпіна і Гмирю (1) Без мікрофона чув весь світ, А цей – несе його, мов гирю, І за собою тягне дріт. Спішить на сцену перед нами І починає ще здаля Завзято бацати (2) ногами Й варіювати (3) “ля-ля-ля!” Хоч безголосий – Є в металі Запас незайманих джерел! Тож верещить динамік в залі, Як недорізаний […]...
23. Ми – українці, а не гречкосії. Роздуми над поезією Бориса Олійника У передньому слові до збірки поезій Бориса Олійника “Основи” (2005 р.) Михайло Шевченко чітко і всеосяжно окреслив постать поета: “Дивовижний чародій інтимної лірики, володар плечового удару в публіцистиці, недосяжний фігурист в іронії, майстер поем – Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці і філософії, яка не має аналогів у землях близьких і землях […]...
24. Сам собі пан (скорочено) – Грінченко Борис 1863-1910 Селянин данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того “мурлом”. Аж врешті-решт пропустив, […]...
25. Борис Грінченко – Сам собі пан (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Сам собі пан (СКОРОЧЕНО) Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи […]...
26. Планетник (скорочено) – Харчук Борис Мене послали в село Вербівку агрономом. Там я жив на квартирі в старенької бабусі Олени Булиги. Вечорами ми милувалися рікою, лісом і собором за ним, дивилися на зоряне небо. Бабуся розповіла мені легенду про Планетника. Планетник був маленьким хлопчиком, він, як усі ми, прилетів із вирію казки на свій берег. Мати поралася на городі, він […]...
27. Борис Грінченко – Каторжна (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Каторжна (СКОРОЧЕНО) Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як […]...
28. Каторжна (скорочено) – Грінченко Борис Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як докія гралася з її […]...
29. Грицько (скорочено) – Грінченко Борис Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже роззявив рота і хотів […]...
30. Слово матері скорочено – Антоненко-Давидович Борис (1899-1984) Якби ви знали, паничі… Тарас Шевченко Це оповідання розповів один пенсіонер. Як і я, він прийшов до нашого спільного знайомого, начальника цеху великого київського заводу. Ми вели розмову про стиляг та бешкетників, у яких через футбол голова часто відстає у своєму розвитку від ніг. Господиня поскаржилася на нинішню молодь, які не слухають і мало […]...
31. Борис Грінченко – Грицько (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Грицько (СКОРОЧЕНО) Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже […]...
32. Украла (скорочено) – Грінченко Борис Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, у веснянках обличчя було […]...
33. Борис Грінченко – Украла (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Украла (СКОРОЧЕНО) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, […]...
34. Борис Грінченко – Олеся (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Олеся ( СКОРОЧЕНО) Це було давно: тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили одбиватись од ворогів. Татари грабували, палили й руйнували села, вбивали людей, брали їх у полон і продавали туркам у тяжку неволю. У невеличкому селі на Волині жили прості люди-хлібороби. Довелося зазнати лиха і цьому селу, […]...
35. Дзвоник (скорочено) – Грінченко Борис Головна героїня оповідання – селянська дівчина Наталя, яка змалку знала тільки злидні та горе. Мама померла рано, а батько був п’яницею, пропив господарство та залишив дочку жебракувати. добрі люди віддали дівчинку до сирітського будинку. Так селянська дитина потрапила в зовсім чуже середовище, де й одяг, і звичаї були зовсім не звичними. Навіть мовою говорили іншою. […]...
36. Олеся (скорочено) – Грінченко Борис Це було давно: тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили одбиватись од ворогів. Татари грабували, палили й руйнували села, вбивали людей, брали їх у полон і продавали туркам у тяжку неволю. У невеличкому селі на Волині жили прості люди-хлібороби. довелося зазнати лиха і цьому селу, але тільки один раз, бо […]...
37. Борис Грінченко – Дзвоник (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Дзвоник (СКОРОЧЕНО) Головна героїня оповідання – селянська дівчина Наталя, яка змалку знала тільки злидні та горе. Мама померла рано, а батько був п’яницею, пропив господарство та залишив дочку жебракувати. Добрі люди віддали дівчинку до сирітського будинку. Так селянська дитина потрапила в зовсім чуже середовище, де й одяг, і звичаї були зовсім не звичними. […]...
38. Новолітування (скорочено) – Харчук Борис Мама досвітком взяли клунка й пішли на третє село. Це для мене так сказано. Щоб я не хвилювався. Але всі знали, що мама пішли до партизан, понесли їм хліба. Бабуся з братом порядкують. думають, чи зачиняти двері. Вони думають про матір. Вони повинні повернутися, але їх все немає. Брат товчеться у сінях, а потім стукає […]...
39. Сам собі пан (дуже стисло/скорочено) – Грінченко Борис Селянин данило розповідає про пригоду, яка з ним сталася. Схотілося йому дізнатися, як то пани живуть. Тому він вирішив спробувати, чи може мужик бути поряд з паном. Перш за все вирушив на станцію та купив білет у перший клас. Здивувався, що касир йому нічого не сказав. дорогою кондуктор намагався його зупинити і відправити у вагон […]...
40. Одвічний вибір на ринзі життя Направо підеш – коня втратиш. Наліво підеш… Усім нам чудово знайома ця ситуація з казок, але насправді не потрібно бути казковим героєм, щоб опинитися перед таким самим каменем-путівником, каменем вибору. Цей камінь, як і все інше у світобудові, має дві сторони: з однієї – це тягар, відповідальність, страх перед помилкою, але з іншої – право […]...