Родом із дитинства (за мотивами кіноповісті “Зачарована Десна” О. Довженка) (2 варіант)
Літературна спадщина Олександра Довженка багатогранна, але найсильніше талант митця виявився у жанрі кіноповісті, який він, по суті, започаткував в українській літературі. Майже півстоліття читачів глибоко хвилюють “незабутні чари дитинства”, майстерно відтворені у кіноповісті “Зачарована Десна”. І майже півстоліття дослідники намагаються віднайти джерела цього неповторного майстерного колориту, розтинаючи, немов у анатомічному театрі, текст кіноповісті й уважно, прискіпливо аналізуючи кожну деталь: образи твору, його композицію,
Р. Корогородський стверджує, що “письменник створив апологію рідного краю – Землі Обітованої. Він подав власну версію Біблії, де в народних поняттях твердь, космос і хаос віднаходили хоч і складне, та все ж таки гармонійне вирішення через уяву хлопчика, який у зрілому віці згадував дитинство, як рай”.
В. Святовець акцентує увагу на важливій рисі творчої манери О. Довженка – наявності промовистої художньої деталі, покликаної відігравати неординарну роль у творі. Так, наприклад, “Зачарована Десна” починається з колоритного опису
Автор пояснює причини звернення до дитячих спогадів: “… непереможне бажання, перебираючи дорогоцінні дитячі іграшки, що завжди десь проглядають в наших ділах, усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел”.
Основною силою, що сформувала характер героя, що допомогла йому пройти важкий шлях пізнання, була сім’я. Образи найрідніших Сашкові людей – матері, батька, діда, прабаби – виписано з особливим поетичним піднесенням і любов’ю.
Засобом характеристики матері виступає епітет “невгамовна”, поява якого у контексті опису природи є цілком закономірною, а паралель природа-мати, мати-рідна земля і жінка-мати, яка має дитину, – традиційна для української народної творчості і літератури. Невгамовна – яка “не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти, надто рухлива, завжди сповнена хвилювань, тривог, неспокійна”.
Невгамовна і вічна природа-мати у найтрагічніші, найтривожніші моменти історії людства надає життєвої наснаги своїй нерозумній дитині-людині, загоює своєю ніжністю, дбайливим піклуванням усі її душевні і тілесні рани так само, як і невгамовна мати-жінка ніколи не покине свою дитину напризволяще.
Згадаймо, скільки страждання і болю матері Сашка принесли збори чоловіків на косовицю. Неусвідомлене передчуття біди примушує її шукати безглузді, абсурдні причини, аби не пускати малого на косовицю: і комарі з’їдять, і втопиться в Десні, і косою заріжеться, і в кущах страшно, і ями в озерах, і гадюки в лісі, тільки “не пускайте його”.
Хлопець з погляду свого життєвого досвіду, обмеженого “гріхопадінням” і казковим світом, у якому коні розмовляють, на прохання скидається у річці риба, котиться зірка, з’являється лев, не розуміє, чому прекрасне невідоме так хвилює і бентежить матір. Надзвичайним щастям видається йому те, що на материні прохання не звертає уваги ані батько, ані дід… Материнське серце не помиляється, накувала мати-зозуля синочку довгу розлуку:”Коло хати мати зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами не зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля”.
Вразили хлопця і незрозумілі сльози матері, її ніжне, зворушливе милування маленькою лялечкою, якої він навіть трохи злякався (у Сашка народилася сестра): “Яка красива. Ну лялечка, – ніжно і зворушливо промовила мати. – І позіхає, глянь. Голубонька ж ти моя сизенька, квіточка… “
Гармонійний зв’язок між природою і людиною – необхідна умова духовності: “Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажилися на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”. І саме невгамовна мати своєю виснажливою працею подала синові перші уроки духовності, які Сашко із вдячністю засвоїв і проніс у своєму серці протягом усього життя. З одного боку, зачарування красою і буянням природи: “До чого ж гарно й весело було в нашому городі!”
З іншого боку, у душі дитини починає назрівати відчуття дисгармонії у ставленні людини до природи. Доросла людина не нарівні веде діалог із природою, дивиться на неї самовпевнено, прагматично – як на поле для реалізації своїх корисливих задумів, як на річ, дану для перетворень або практичного вжитку. Чи не тому курки неслися у великих кущах смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин “нишком од матері”? Чи не тому у пам’яті Сашка закріпилася ця незначна, дрібна деталь, яка пізніше вплелася природно у мереживо розповіді?
Третій урок такий: саме завдяки своїй невгамовності, виснажливій праці, прагматичності рідні Сашка втратили здатність бачити красу, що зробило їх нещасними, їхня уява висохла й осліпла: “Було в минулому житті батьків багато плачу, темряви й жалю. А найбільш, чого їм відпустила доля, – роботи, тяжкої праці. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму – і прадід, і дід, і батько з матір’ю. Так ніби всі були народжені для любові і мали всі талант до неї”.
Навіть таке природне жіноче бажання матері, – забезпечити родині домашній затишок, – сприймається сином-митцем як неможливість побачити красу: “До чого мальовнича була хата. Одне, що не подобалось в ній, і то не нам, а матері, – вікна повростали в землю і не було замків. У ній ніщо не замикалось.
Мати жалілася на тісноту, ну, нам, малим, простору і краси вистачало”.
Митець підкреслює, що між світовідчуттям дорослої людини і дитини існує величезна прірва: там, де доросла людина прагматично оцінює житло, бачить усі його недоліки, юна душа здатна творити красу.
Із часом почуття дисгармонії у світі людей зростає і стає нестерпним. І хоча автор вагається, чи не надто він славословить старих своїх коней, і село, і стару хату свою, виникає враження, що славословіє його показне.
Не тільки бажання усвідомити свою природу, згадати перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих керує пером автора, а ще й образа і незадоволення своїми рідними, усе життя яких було скорботним, як життя стародавніх людей: “Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду… я роблю ту лише “помилку”, яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкривається перед очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну”.
Головним нервом кіноповісті є страждання. Розгадуючи одвічну філософську таємницю, О. Довженко по-своєму визначає страждання: страждання – це потрясіння. Причому “сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння”. Потрясіння – особливий стан: у цей момент посиленої роботи душі зриваються покрови буденності, відкриваються приховані закони життя. Одне з потрясінь маленького Сашка – втрата ангелоподібності.
Прагнення відновити усталений світопорядок надовго визначає роздуми дитини. Спочатку він відпрацьовує “систему” охоронних засобів: втеча (“Я – в тютюн”; “Побіжу, – думаю, – в малину… “); думки про смерть як засіб помсти; спроба вшанувати “великих людей”; сон… Постає питання: а яким чином кваліфікувати розмову коней, свідком якої стає хлопець, – сон, марення, дитячі фантазії чи щось інше? Однозначно, це один з “охоронних засобів”, за допомогою якого хлопець утікає від жорстокості реального світу і виправдовує всі “нечемні” батьківські випади проти рідних: батько лупцює не тільки коней, а й невгамовну матір, діда, схожого на Бога, і навіть Бога, схожого на діда: “Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд”; “В великім розпачі прокляв він ім’я Боже, і Бог мусив мовчати. Явився він тоді йому у всій своїй силі, напевно, батько кинувся б і прохромив його вилами або зарубав сокирою”.
До таких самих охоронних засобів можна зарахувати роздуми дорослого вже митця над долею своїх рідних: “Батько сидів з веслом на кормі – веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм – мореплавцем, Васко да Гамою. І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська… Топив наш батько кораблі задля того, щоб бодай хоч іноді у брудному шинку маленька калюжа його життя обернулась хоч на час у море – бездонне і безкрає”.
Проте інколи дитині не потрібні були “охоронні засоби” – ситуація була настільки трагічною, а душевний біль батька нестерпним. Згадаймо випадок, коли в один день від невідомої хвороби померло одразу четверо синів-соловейків. Це був той випадок, коли батько не встиг допомогти сім’ї, хоч як поспішав. Сашкові на той момент виповнився рік, а дитина в цьому віці не здатна ані запам’ятати, ані проаналізувати події.
Отже, ситуація, так би мовити, “реконструйована”, відновлена на основі чужих спогадів (спогадів самого батька?) і проаналізована саме митцем. Скільки ще таких загадок містить “Зачарована Десна”. Кожне нове покоління читачів буде знаходити на сторінках кіноповісті щось своє, те, що буде зворушувати, торкати найніжніші струни душі – бо всі ми родом із дитинства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Родом із дитинства (за мотивами кіноповісті “Зачарована Десна” О. Довженка) (1 варіант) Олександр Петрович Довженко – відомий режисер, публіцист, громадський діяч. Однак передусім знаємо його як талановитого письменника, який оспівував і рідний край, і свій народ з його традиціями та мораллю. Прозаїк завжди був небайдужим до того невидимого зв’язку, що з дитинства існував між ним та українським народом. Свідченням цього є кіноповість Олександра Довженка “Зачарована Десна”, герої […]...
- Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” (3 варіант) Наддесення… Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти і святості, що з такою силою відбився в “Зачарованій Десні”. “Далека красо моя! – звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї. – Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх […]...
- Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” (2 варіант) Я ніколи не бачила Десни, але мені здається, що якби я раптом опинилася на її берегах, все там було б мені знайомим і близьким. Це завдяки таланту О. Довженка, який у кіноповісті “Зачарована Десна” так описав “незайману дівицю”,”що, прочитавши книгу, дістаєш стільки чудових вражень, ніби вернувся з казкової подорожі. Що мене особливо вражає в цій […]...
- Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” (1 варіант) Твір Олександра Довженка “Зачарована Десна” – це гімн людській красі і красі природній, здатності людини до злиття з природою, опоетизації її, сприймання її як живої субстанції. Вже з перших сторінок повісті перед нами розгортається селянське життя, переповнене рослинами й плодами, з його піклуванням про город та сад. Та це й не звичайний город, а цілий […]...
- Автобіографічний характер кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Автобіографічний характер кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Повість “Зачарована Десна” – лірична розповідь про дитячі роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати її повністю автобіографічною? Мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соціальне походження мало неабияке значення і згадка хоча б […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” (2) Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Всі ми родом з дитинства. Від того, який світ і які люди оточують нас на початку життя, залежить наше духовне багатство чи бідність, моральна краса чи потворність. Саме про своє дитинство згадує Олександр Довженко, змальовуючи образи “Зачарованої Десни”. Звідти прийшли і чарівна краса […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” (2) Людина надзвичайного таланту, обдарована, мудра, проста, щира і добра, закохана у рідний край і народ, здатна бачити і відтворювати прекрасне. Таким увійшов у моє життя письменник, публіцист, сценарист, режисер, художник, фундатор української кінематографії Олександр Довженко. Звідки ця енергія, багатогранність, багатство душі? – хотілося розгадати цю таємницю. І от, врешті, знайшла частину відповіді на питання. Бо […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” (1) “Краса врятує світ”. Якби ця думка потребувала доведень, то найпереконливішим з них була би кіноповість Олександра Довженка “Зачарована Десна”. Бо все у цьому творі дихає неперевершеною красою. Спогади дитинства, які лягли в основу кіноповісті, створюють дивовижний світ людей, народжених для праці і любові. Образи їх, опоетизовані і піднесені, гармоніюють з образом прекрасної землі, на якій […]...
- Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Твори великого українського письменника О. Довженка – це живлюща криниця думок, знань, почуттів, барв. Це своєрідний літопис історії українського народу. Окрилений високими ідеалами, закоханий у життя, у велич духу людини – воїна, людини – трудівника, О. Довженко натхненно оспівав поезію і романтику нашої епохи. Про нього написано багато книг, статей, поети йому присвячують вірші, бо, […]...
- Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Моpальна кpаса і духовна велич людини в кіноповісті Олександpа Довженка “Зачаpована Десна” “Я наpодився і жив для добpа і любові”, – так визначив своє життєве кpедо Олександp Довженко. Кому не відоме це славне ім’я сьогодні. Письменнк, кіноpежисеp, великий патpіот свого наpоду і син свого часу. Кого не хвилюють його кіноповісті. Всесвітнє визнання його таланту незапеpечне, […]...
- Морально-етичні проблеми кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Морально-етичні проблеми кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Майстри слова надавали важливого значення народній моралі, показові її впливу на формування характеру і світогляду людей. Шевченківська жага поставити слово на сторожі поневоленого народу була провідною зорею в житті і творчості кращих українських письменників. З цього погляду заслуговує пильного аналізу кіноповість О. Довженка “Зачарована Десна”, яку без перебільшення […]...
- Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” З літами Олександр Довженко все частіше згадував рідну хату, благословенний край свого дитинства. Згадуючи зачаровану річку Десну, сінокіс, діда, батька, матір, письменник “сміявся і плакав”. На схилі свого вкороченого сталінізмом життя до нього все частіше приходили спогади. Вони мучили його й без того змучену душу, відвідували […]...
- Сповідь душі митця у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у пам’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі тепер люди, і вона намагається “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі Коло самих її первісних джерел”. Для О. П. Довженка це кіноповість “Зачарована Десна” – щира лірична сповідь, каяття у своїх та людських зроблених і незроблених […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Мабуть, природа вклала в Олександра Довженка ще змалку стільки оптимізму, що він бачив у світі тільки неповторну красу, а все потворне, зле відкидав від себе. Дитинство його проходило серед “неладу, плачу, темряви і жалю”, тяжкої праці рідних, постійних нестатків. Але хлопець умів знаходити прості життєві радощі, радіти їм і самому життю. Великими ласощами Сашкові здавалися […]...
- Природа у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Кіноповість “Зачарована Десна” – багатоплановий, багатопроблемний твір. Але над усім цим возвеличується образ природи, проблема стосунків людини і природи, благотворного впливу її краси на душу людини, особливо дитини. Недаремно ж О. Довженко назвав кіноповість іменем своєї улюбленої ріки дитинства. Епітет же “зачарована” несе в собі велике оціночне й емоційне навантаження, налаштовує на незвичайний мінорний у […]...
- Філософське осмислення краси людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” У кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” поетично відображене духовне багатство простих людей, їхня моральна велич, тверезість мислення, тонкий гумор. Вони народилися на цей світ для добра, праці та любові; вони черпали добро і любов зі своєї рідної матері-землі. Замилування красою людини і природи, пронизує кожен рядок незабутньої “Зачарованої Десни”. У “Щоденнику” письменник писав: “Якщо вибирати […]...
- Моральна краса духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Людина завжди повинна пам’ятати, Звідки вона пішла у життя, Людина не має права бути безбатченком. Довженків світ… Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори. Для мене цього року відкрився дивовижний, “зачарований” світ літератури – твори […]...
- Краса людини і природи у кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Краса людини і природи у кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Олександр Довженко – людина, щедро обдарована багатогранними здібностями й талантом. Сьогодні ми навіть вагаємося, кому надати перевагу – Довженкові як творцеві прекрасних кіноповістей чи авторові захоплюючих філософських щоденників, у яких він замислюється над красою і щастям людини на оновленій землі. Довженко писав також оповідання та […]...
- Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Творчість Олександра Довженка – кінорежисера і письменника має широке світове визнання. Сказані митцем слова; “Я належу людству” сьогодні цілковито п1дтвеЬдили його права на них. Так, своєму народові письменник Віддав своє життя, своє серце, свій талант. Народна мораль завжди була і є важливим засобом вихованця молодого покоління. Її автор, відмовившись від традиційного переказу вражень дитячих літ, […]...
- Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна” (2 варіант) Треба прагнути до того, щоб Виявити сутність свого народу, Його характер, його високі Благородні поривання і духовну Красу… О. П. Довженко Досі є на Чернігівщині проста селянська хата, в якій на вервечках висить потемніла від часу колиска. На білій стіні цієї звичайної оселі виблискує фотографія з гордим профілем людини. Це – славетний син України Олександр […]...
- Вічні цінності в кіноповісті “Зачарована Десна” (1 варіант) Творчість Олександра Довженка – кінорежисера і письменника – має широке світове визнання. Народжений прекрасною землею, обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг піднятися до вершин світової слави. У центрі уваги всієї творчості митця знаходиться людина-трудівник, яка втілює в собі всі надбання людської культури, загальнолюдський зразок краси та гармонійності. Вихований […]...
- Вічні цінності в кіноповісті “Зачарована Десна” (3 варіант) Творчість Олександра Довженка – явище особливе, багатогранне, масштабне. Вія належав до геніальних творців, які сповна ввічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинне йти далі, підносячись на верхогір’я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований здібностями і талантами, цей селянський син з берегів прекрасної Десни зумів піднятися До вершин світової слави. У центрі […]...
- Твір О. Довженка “Зачарована Десна” – гімн красі й духовній насназі людини (2 варіант) То лиш одне обличчя одиноке Довженка Олександра. Він, як міг, Людей виносив на плечах своїх, Із болями, із смутком, із пожаром, Із тюрмами вночі, із свистом куль, Із голодом, розлуками важкими. А. Малишко Кіноповість “Зачарована Десна” писалася Довженком “у стіл”, т – 5то без сподівання на надрукування, не для видавництва. Можливо, твір писався для себе, […]...
- Світ природи й людини в кіноповісті “Зачарована Десна” “Зачарована Десна” – твір про історичну долю української нації, її культуру, неповторну, своєрідну народну творчість, сімейні традиції, про працю, про красу та велич рідної природи. Кіноповість невелика за обсягом, написана у формі спогадів письменника про дитинство та юність. Із перших сторінок порушується проблема гармонійного існування людини з оточуючим світом, любові до всього живого. Мати любила […]...
- Світ уявлень і вражень малого Сашка (за фрагментами повісті Довженка “Зачарована Десна”) (1894-1956) Народився в с. В’юнище на Чернігівщині. Навчався у Сосницькому міському училищі, Глухівському учительському інституті (з 1914 по 1917роки вчителював у Житомирі), комерційному інституті, Академії мистецтв. Обіймав посаду секретаря Київського відділу народної освіти, посаду комісара Першого театру УРР ім. Т. Г. Шевченка. У 1921 році його було відряджено на дипломатичну роботу спочатку до Варшави, а […]...
- Образ оповідача в автобіографічній повісті “Зачарована Десна” О. Довженка (2 варіант) В українській літературі можна знайти чимало творів про “босоноге дитинство”, які досить схожі між собою. Але є один, який, на мою думку, відрізняється від інших своїми лірично-задушевними нотками, великою любов’ю до того, що змальовується. Це – автобіографічна повість “Зачарована Десна” Олександра Довженка. Як глибоко і майстерно відтворено дитячі роки в спогадах людини зрілого віку, митця, […]...
- Твір О. Довженка “Зачарована Десна” – гімн красі й духовній насназі людини (1 варіант) Від Сосниці, від чарівної Десни починалася дорога Олександра Довженка до планети, до людини, про яку він так натхненно думав, для якої так самовіддано творив. Саме в змалюванні людей, дорогих і рідних із дитинства, що вчили та виховували його, наставляли на правильний життєвий шлях, відобразилися велич та широчінь Довженкової душі, що в повній мірі розкрилися в […]...
- Образ оповідача в автобіографічній повісті “Зачарована Десна” О. Довженка (1 варіант) Дивись. Вдивляйсь в Довженка очі І злами віку на чолі, Де пролягли думки пророчі Карбами духа і землі. М. Стельмах У повісті “Зачарована Десна” автор змальовує своє дитинство. Воно дивним чином переплітається з уявленнями про дитинство нашої нації, коли світом володарював пантеїзм, що, як писав І. Нечуй-Левицький, “був причиною метаморфоз, поетичного обертання людей в дерева, […]...
- Щастя людей, їхня краса у труді (за кіноповістю О. Довженка “Зачарована Десна”) Поезію чарівного дитинства творить О. Довженко у своїй кіноповісті “Зачарована Десна”. Головні герої – звичайні люди, які знайшли своє щастя у праці на рідній землі-годувальниці. Серед розкішної природи Наддеснянщини живуть ці мудрі, талановиті люди. Вони дійсно щасливі, кожен по-своєму. Наприклад, щастя матері Сашка у праці біля землі, для неї немає більшої радості, як бачити, що […]...
- Людина землі у філософському осмисленні Олександра Довженка (за кіноповістю “Зачарована Десна”) Людина землі у філософському осмисленні Олександра Довженка (за кіноповістю “Зачарована Десна”) О. Довженко великий не тільки як режисер, а й як публіцист і письменник, автор багатьох чудових творів, як-от: “Повість полум’яних літ”, “Україна у вогні”, “Поема про море” та інші. Серед творів, що виникли після Великої Вітчизняної війни, одне з найпочесніших місць посідає його повість […]...
- Автобіографічний характер твору О. Довженка “Зачарована Десна” Повість “Зачарована Десна” – лірична розповідь про дитячі роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати її повністю автобіографічною? Мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соціальне походження мало величезне значення і згадка хоча б про якийсь достаток батьківської сім’ї могла привести […]...
- Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна” (1 варіант) Йому і страшно, і блаженно, Він посивів, як сивий світ. Людинолюбцеві Довженку Запахло мудрістю століть Ігор Калинець Український народ постає з творів Олександра Довженка як народ, здатний до високих духовних злетів, народ з розвиненою фантазією, який живе у світі міфологізованому, сповненому олюднених природних істот, Краса – ось головний принцип духовного світу його народу. Олександр Довженко […]...
- Моральна краса й духовна велич людини в кіноповісті “Зачарована Десна” “Я народився і жив для добра і любові”,- так визначив своє життєве кредо Олександр Довженко. Письменник, кінорежисер, великий патріот свого народу и син свого часу. Його кіноповісті не залишають байдужим и сучасне покоління читачів. Приваблює й зацікавлює у творчості О. Довженка процес творення образу людини. Моральна краса й духовна велич – це найвагоміші якості, які […]...
- Аналіз морально-етичних ідей кіноповісті “Зачарована Десна” На яких моральних засадах виховувався малий Сашко? Маленький Сашко дитячим серцем розумів, що батькам жилося нелегко та не міг пояснити чому. А ставши дорослим, згадував: “Було в минулому житті батьків багато неладу, плачу, темряви и жалю. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму – і прадід, і дід, і батько з матір’ю”. Та все ж […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі Олександра Довженка Світанок. Жнива. Разом з сонцем підіймаються люди. Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею. Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, […]...
- Чарівний світ рідної землі (за повістю О. Довженка “Зачарована Десна”) “Зачарована Десна” Олександра Довженка – твір, що хвилює і, як кажуть, бере за душу своєю чистотою, ніжними та яскравими барвами дитинства, мінливої прекрасної природи, красою самого життя людського. Ця повість майже в усьому автобіографічна. Письменник зображує власне дитинство. Як прекрасно, як яскраво змальовує він його, як по-дитячому звучать слова малого Сашка! Насправді, протягом усього життя […]...
- Благословенна будь, моя Десно (за кіноповістю Олександра Довженка “Зачарована Десна”) “Благословенна будь, моя Десно” (за кіноповістю Олександра Довженка “Зачарована Десна”) Кіноповість “Зачарована Десна” сповнена глибоких роздумів прожиття дореволюційного українського села. Це літопис відкриття селянським хлопчиком широкого світу – від пізнання становища людини з фантастичної лубочної картини страшного божого суду, що “мати купила за курку на ярмарку”, до свідомого розуміння суду людського, де Сашко вперше знайомиться […]...
- Образ людини-трудівника в повісті “Зачарована Десна” Олександра Довженка Образ людини-трудівника в повісті “Зачарована Десна” Олександра Довженка. Кіноповість “Зачарована Десна” – це гімн землі й людям праці, що разом зростили і виховали самого письменника. Твір є автобіографічним. Він побудо-ваний на спогадах (окремі можна вважати новелами) про веселі та сумні, приємні та неприємні сторінки дитинства. Усі вони осяяні світлом домашнього вогнища, враженнями від спілкування з […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі О. Довженка 1.”Зачарована Десна” – автобіографічний твір (у ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні і похмурі сторінки свого дитинства): А) щирість, ліризм та задушевність повісті (всі події проходять через призму оцінки їх малим Сашком. Описуючи своє дитинство, Довженко з любов’ю згадує свою родину і просто хороших людей, що, як і його батько, рятували Селян від смерті, […]...
- Історія написання кіноповісті “Зачарована Десна” Над кіноповістю ” Зачарована Десна ” О. Довженко почав працювати, як свідчать записи в чорнових матеріалах, 5 квітня 1942 р. У листі до матері та сестри від 9 листопада 1946 р. письменник сповістить: “Пишу одну повість про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, що коли я був маленьким, мамо, у […]...
Рассказ про прислiв'я весна-днем красна.