Роман Штігер – Мовчати
Блукаю руками у твоєму волоссі
Ми босі бредемо бозна-куди
До осені рудоволосолої
Здавалось прийдемо
Здаватись?
Не хочу! тільки знову не йди!
Не потрібно цих прощай і до завтра
До кращих часів дороги не йдуть
Ти прокинешся зранку завчасно
Й прошепочеш коханий я тут
Знову кров застигатиме повільними
Рухами і все як завжди іде в нікуди
Тілами гарячими будемо слухати звуки
Ти казала що зима замела всі сліди
Що я вже існую далеко учора
Далеко це тільки за мить
Ти від мене на кілька
Вимірів знову
Вимкнемо світло
Викинемо душу на вірші
Тихо на серці
Віч-на-віч
І
Вічність
Сховалась у ніч
Роздягай мене поглядом
Ходи за мною по п’ятах
Будемо малювати
По п’ятницях велике
Серце людей що кохали
Будемо казати що
Ми не існуємо
Будемо думати що
Небо під зорями
Будемо мовчати
Просто мовчати
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Роман Штігер – дурень Я повішусь дощем На твоїх обважнілих повіках І вітром між пальцями Пробіжусь босоніж Ти знаєш не розказуй Мені про завтра Бо майбутнє вже Подорослішало На мить . Чим більше ти будеш Вивчати мене Тим Більше будеш розчаровуватись І все буде як із усіма Попередніми ляльками Лягай навпроти Будемо мовчати у піжмурки Ця ніч прийде й […]...
- Роман Штігер – Не прощаючись Будь ласка не говори зараз нічого Будемо дихати тишею Будемо пити погляди серпневих світанків Будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу Нажаль у нас закінчився тютюн Скоро світатиме а ти тремтиш як струна Невміло обіймаємось із краплями дощу Розсікаємо очі слізьми І серпень перекриє нам доступ до кисню Я знаю Зачекай ще сьогодні […]...
- Роман Штігер – Зашивай мені рани небесами Зашивай мені рани небесами Підсипай солі під ноги зимою Ламай біль на шматки до безтями Бо це все що у нас було з тобою Ця нудьга проростає у контури І повітря вплітається болісно Пропускай через себе все порівно Проклинай тільки тихо й не голосно Кубометрами плісняви й куряви Ми вриваємось знову до близькості Я проллюсь […]...
- Ірина Саковець – Бо так мовчати вмієш тільки ти Бо так мовчати вмієш тільки ти, Із гордістю і пристрасно мовчати. В мовчанні нашім чути, як світи Десь високо знаходять свій початок, Утоплених на дні морському сни, І сірих чайок зойки над припливом, І відгуки торішньої весни, І голоси непройденої зливи. Мовчати і не вірити словам, Бо не завжди те кажеш, що хотіла. Слова насправді […]...
- Роман Штігер – Ідея Виношую в лоні ідею І де я тепер після Наших вчорашніх істерик? Все стерто й Каліцтво пророків не зовсім тілесне Душевне скоріш Поріж Розчленуй на кавалки всі дні що пройшли Все те що ми втратили Все те що стало старим і затертим! Краще давай забуватись?! Давай не дусити загноєні рани З-під наших сердець Холодними тінями […]...
- Іра Сас – Так тяжко буває мовчати Так тяжко буває мовчати.. Крізь дощ я несу цю покуту. Навчи мене, любий, кохати Холодну, примхливу, замкнуту! Така вже буваю бездушна.. Лиш очі твої, мов магніти, І небо паде непорушне.. Давай без зупину горіти? Все тяжче буває мовчати.. Збереш з моїх вуст цю отруту? Навчи мене, милий, палати.. Красиву, щасливу, розкуту!...
- Роман Штігер – Lose yourself Порцелянові сни розбиваються веснами Немов воду веслами сікти Ні я Ні ти Не знаємо вчорашньої миттєвості Стій Зажди Не йди Ми тіні що дремось постійно по стінах і Танемо снігом весною як листя Що сиплеться повільно по вікнах Покірно носимо вірші з кавою у ліжко Трохи голосно мабуть мовчимо І постіль міняємо на чисту Викреслюємо […]...
- Роман Штігер – Серце то вільне, а доступ закритий По закінченню будь-якої історії Ми лічимо дні покалічені до народження нової Як перелітні птахи завжди хочемо Хоч колись полетіти із клітки у вирій І бути вільними знову Не зробивши ніякого злочину Це добре що хоч віримо в це Бо серце то вільне а доступ закритий нажаль Шукаємо нових подій і вражень Хоч навмисно нас поглядом […]...
- Треба мовчати Коли немає що сказати Треба мовчати Дивитись у їхні очі І німо кричати Бо коли немає що сказати Треба співати Вірші писати І ще Ця весна така дивна Дивно Дивно І ще Це життя Хтось театром назвав це не помилка Не він один Головні ролі грав Не знав Дивно Вони чекають Знову Снів Днів Нових […]...
- Роман Штігер – Потрібно відкохуватись Час зав’язує нас У вузли А ти Зав’язуєш мені серце весною Перекрий всі доступні шляхи Бо сьогодні я втрачу свідомість І біль не залишить На серці віршів Хтось блукав на Околицях моєї любові Спалив усі домівки Згвалтував жінок Повбивав дітей Наплював брехнею у очі Я звик Все добре А людинопотібні Істоти Ненаситно пожирають Правдиву брехню […]...
- Крістік Хрустік – Не треба слів, давай мовчати Не треба слів, давай мовчати. Це все-життя, а ми в нім люди. І часом коли хочеться збрехати, Подумай ти, що потім буде. Чи треба тобі в щасті, а чи може в горі Та спокуса, що приведе до грішних дій? Ми всі тут рівні, всіх брехня нас губить. Лиш правда, то розрада їй. Давай мовчати, але […]...
- Роман Штігер – Зраджена вірність Грався вітер із твоїм волоссям, І шуміла вода у річках. Ти стояла самотня і боса, Свіжі квіти тримала в руках. І шукала, можливо, кохання, Цю краплину – солодкий нектар. Але знала, що прийде востаннє І загасне палкий серця жар. Теплі руки твої, мов чарівність, Що вкривали довкола усе. Ти була моя зраджена вірність, Яку вітер […]...
- Я мовчати більш не взмозі Я мовчати більш не взмозі: “Зай, тебе я не кохаю”. Нам з тобою не подорозі. Хоч й додому проваджаю. Чесно, почуттів не має. Ці поцілунки холодні як лід. Чому роблю це сам не знаю. Мабуть, покінчити з цим вже слід. Не плач, не плач не треба. Тут страждання не допоможуть. В них нема тії потреби. […]...
- Я тебе люблю, але змушений мовчати Я тебе люблю, але змушений мовчати, Ніяк не можу я тобі про це сказати. Боюсь відмови, усмішок нещирих і образ, Засудливих розмов, які спіткати можуть нас. Мені лиш треба страх перерости, Зізнатися тобі і усе розповісти. Лиш погляд твій ніжний, сповитий надії Ось і нарешті здійснилися мрії! Але минали роки і горіло бажанння, І я […]...
- Микола Вінграновський – Сміятись вам, мовчати вами Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать… На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь, Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь, І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс, І знать одне: любити […]...
- Тарас Марищук – Боляче втрачати близьких Боляче втрачати близьких, Особливо тих, що були весь час далеко. Боляче втрачати молодих, Бо думав, що буде час про все сказати: Творчі здобутки, емоційні сплески.. Але зараз варто мовчати. Мовчати про біль, про все мовчати. Прийти одного дня на кладовище, І тільки там, на самоті із написом нагробним, Дозволити собі! кричати! Про все що наболіло, […]...
- Роман Купчинський – Накрила нічка, та й тихесенька Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. А місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей. “Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. А […]...
- Юлія Алейнікова – Ми будемо жити далі, друже Ми будемо жити далі, друже, У кожного власний куточок щастя. І ти, чужий і вдавано байдужий, Для мене лишишся таким же прекрасним. Ми будемо жити далі. Тихо, Буденно, неначе ми ледь знайомі. Короткі розмови з нервовим сміхом, Непрохані спогади як судоми. Ми будемо жити далі. В темпі, Змінимо думку, місця й партнерів. З тобою бувало […]...
- Павло Мовчан – Взаємне віддзеркалення Тебе я всюди, світло, бачив Летючим, ніжним та гарячим. У шибку ночі лунко стукав, Порізавши об неї руки. Ти ж, розгубивши пір’я біле, Від мене далі відлетіло. І обернулося на віск Те пір’я, що в долонях ніс. Ти ж залетіло так далеко, Що тільки й чути гострий клекіт. Та загубився навіть слід, І став прісним […]...
- Роман Хованець – Вендета Життя – пустеля, складена з піщинок. Під сонцем ти себе приносиш в жертву. І кожен крок твій – неймовірний вчинок, Бо не живеш, а борешся зі смертю. В цій боротьбі ти – раб без перекурів, Ковток води – лише на мить спасіння… Рятують ві̀рші – прѝхисток від бурі – Твій спадок всім майбутнім поколінням. Останні […]...
- Алла Жабокрик – “той чоловік” Він єдиний, з кого я писала б ікони. Хоча до святості йому далеко, звісно ж. Він пив вино, палив, жалівсь на втому. І кожну ніч писав шалені вірші. Той чоловік. він був для мене богом. Для решти ж був диявола він гірший. Коли в мені зима була та сніжно. Він жив в мені. без плати. […]...
- Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі Розмахнулася мантія втечі: День зібрався і… відійшов. Одягає пронизливий вечір Голі плечі в холодний шовк. Відгоріло картинно багаття, І не віє м’яким теплом Від колекції срібних агатів Під осінньо-небесним склом. І мовчати, мовчати, мовчати… В грудях тиша, немов свинець. Без упину шукати початок Там, де порвано, де – кінець. Увіходжу в німий передпокій, Тільки в […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- Роман на “вічну” тему (відгук на “Роман про Тристана та Ізольду”) Є твори, що не підвладні невпинному часу. Є теми, що бентежать душі читачів, як колись хвилювали їхніх дідів та прадідів, як хвилюватимуть онуків та правнуків. Почуття, які не згасають. Вічні скарби людської душі. Скільки вже написано про кохання, про шалений, яскравий світ, що розкривається перед очима, про трагедію і смерть, що ходять завжди поруч, але […]...
- Роман “Тигролови” – перший пригодницький роман в українській літературі Іван Багряний увійшов в українську літературу не тільки своїм напруженим, емоційним стилем художньої мови, не тільки сміливістю своїх думок та безкомпромісністю їх викладу, коли йшлося про правду та про совість автора, але й тим, що розвинув новий жанровий різновид у нашій літературі – пригодницький роман. Що таке пригодницький роман як жанр? Це різновид роману взагалі; […]...
- Наталія Пиж – Не треба. Від тебе нічого Не треба. Від тебе нічого не треба. Лиш дотики рук залиши. Візьми все, що було Далеко до себе Сховай, на гудзок зав’яжи. Не муч мене знову, Не край мені серце І душу не ріж на куски. Ти просто піди Далеко-далеко Лиш спомин про слід залиши. Бувало і гірше Пройшло все, забулось, Згубилось у просторі днів. […]...
- Іноді ..іноді, Неймовірно хочеться, щоб ти до мене прийшов, Нехай навіть просто на чай. Ось так випадково, не попередивши, ненароком. Базікав про те, як нове щастя знайшов. Просив: “ну не перебивай”. І мені залишається тільки мовчати, дивлячись як остигає твійчай. І начебто ситі спілкуванням сповна, Але знову слова, пропозиції невпопад, Ти не знаєш, Але після цих […]...
- Іван Андрусяк – і знову дощ і знову знову знову І знову дощ і знову знову знову Ми мовчимо і знову мовчимо І знову не наважимось немов Глумливий дощ підслухає розмову І буде реготати цілу ніч І нас не випускатиме з під’їзду І довго-довго безборонне місто Печально зазиратиме до віч Шептатиме що є лишень обов’- -язок перед людиною – не більше – – і навіть […]...
- “Собор” О. Гончара – роман-застереження, роман-набат О. Гончар жив у епоху, коли нове чомусь будувалося обов’язково на уламках старого, хай навіть те старе було пам’яткою мистецтва. Руйнувалися церкви і монастирі, тому що релігія була оголошена поза державою, і радянське суспільство таким чином викидало за межі своєї свідомості велику частину історичного досвіду минулого. На жаль, у нашому суспільстві дуже багато людей, які […]...
- Роман “Диво” – перший історичний роман П. Загребельного I. Трагедійні ситуації в історичних романах. (Характерно, що кали П. Загребсльний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він – після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. – нарешті остаточно сформувався в письменника гостро-сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець […]...
- Микола Луків – Приходь до мене Приходь до мене. Я сьогодні сам. Приходь до мене, опівнічна зірко. Чогось на серці ніжно так, аж гірко. Приходь до мене. Я сьогодні сам. Я відчиню і двері на балкон, Я вимкну світло у своїй кімнаті. Тобі, небесна, в голубому платті, Я відчиню і двері на балкон. Приходь. Зустріну. Будемо удвох. Хай підглядають клени у […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Ірина Саковець – Фіранки пестить вечір Фіранки пестить вечір, Пірнаючи у ніч / В душі сліди від зречень, Ямки від протиріч… Відчути щем одного Цілунку зір хотів / І знову тільки спогад До течки почуттів… Та зблідне в снах торішніх Далеко від вершин / Вплести себе у вірші – Спасіння для душі....
- Роман Хованець – Любов, присвячена мені Волосся Ваше, мамо, посивіле Для мене завжди буде золотим. Обличчя Ваше, мамо, постаріле Для мене завжди буде молодим. А ваші руки, мамо, ваші руки Натруджені, поморщені, худі… Нехай мої зігріють поцілунки – Подайте ж руку, мамо… Як тоді, Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали – Ходили ми у сад, до черешень, І відра повні ягід […]...
- І на асфальті крейдою: “Кохаю” Кричала, плакала, ридала Так голосно, а ти не чув. Я навіть фото твоє цілувала, А ти голубив іншу, з нею був. Ти їй писав пісні, поеми і вірші І на асфальті крейдою: “Кохаю”. А, що до мене? Був ти у моїй душі Тепер про тебе тихо забуваю. Вже не кричу, не плачу, не ридаю, Коли […]...
- Анна Багряна – Вимрій Не поспішай. Посиди біля мене. Може, я завтра піду в інший вимір. Вимрій мене, Легкокрило-зелену, Вимрій мене, Зорецвітно-незриму. Хочеш, я буду до тебе мовчати, Ніжно вустами торкатися тіла – Так, як купальські Русалки-дівчата Чоловіків лоскотати учили?.. Не поспішай. Я сьогодні – спокійна. Мрійно мене пронеси через повінь. Вимрій мене, Неземну, Ненадійну, Вимрій мене – Для […]...
- Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, […]...
- Сидить поет у мене в голові Сидить поет у мене в голові Сидить і пише про історії минулі Читає вголос І пише, пише по моїй літературі І хоче щось сказати той поет Які нікчемні і бездарні всі мої вірші Як засмердівся рими туалет Що чує запахи навозу на душі Шепоче тихо-тихо звуками у ніч І каже, що не слава і визнання […]...
- Мозолевський Борис – Його прихід Тихо як – ні шелесту, ні сплеску! Світло як – в душі і навкруги! Я чекав, і ось воно воскресло, Повінню зламавши береги. Світ світає? Зацвітає вишня? Я з тобою – спи, кохана, спи. Як воно таке із нами вийшло На шпилястім гребені доби? Стрілись, наче кремінь і кресало, Досвід мій і молодість твоя. Десь […]...
- Стеша Виноградова – знаєш, хороший Знаєш, хороший, а я вечорами холодними і пустими, Коли синьо-прозорим інеєм покривались стіни, А в сусідній квартирі у когось стікала слина По грудях і стегнах, як показник бажання, Я покірно складала руки й за тебе молилась. і рани, Всі рани, тобою безжально нанесені, вражена, Я сиділа сама і гоїла тими молитвами. і зневажена Я чекала, […]...
Гімн красі скорочено.