Ровесники – Підсуха Олександр

Related posts:

1. Запахло квітнем – Підсуха Олександр Запахло квітнем. Чорногузи Летять до рідного дніпра. Добридень, німці і французи! Я щиро зичу вам добра. Позаду все: прокльони, шанці, Розтерзаний боями світ… Добридень вам, американці! Я шлю вам з Києва привіт. Уже з моєї Батьківщини До зір торуються путі… Добридень вам, японці, фінни! Нехай щастить вам у житті. До всіх вас простягаю руку Через […]...
2. Олександр Підсуха – Запахло квітнем ЗАПАХЛО КВІТНЕМ Запахло квітнем. Чорногузи Летять до рідного Дніпра. Добридень, німці і французи! Я щиро зичу вам добра. Позаду все: прокльони, шанці, Розтерзаний боями світ… Добридень вам, американці! Я шлю вам з Києва привіт. Уже з моєї Батьківщини До зір торуються путі… Добридень вам, японці, фінни! Нехай щастить вам у житті. До всіх вас простягаю […]...
3. Підсуха Олександр – Біографія Олександр Миколайович Підсу́ха – український поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч. Народився 16 жовтня 1918 року в селі Ніжиловичах (тепер Макарівського району Київської області) в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов. Після закінчення навчання у […]...
4. Мова – Підсуха Олександр Ой яка чудова українська мова Де береться все це, звідкіля і як Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак. І така ж розкішна і гнучка, як мрія. Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”. Є у ній хурделиця, віхола, завія, Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. Та не в тому справа, […]...
5. Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної – Підсуха Олександр Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної, До дубів дніпровських, тиші крайозерної, Де первісне небо і луги первісні, А з куща калини – солов’їна пісня. Там для серця знайдем втіху і розраду… А знайшли – зажуру і гірку досаду. Під кущем калини – голопупі “містери”, Солов’ї поглухли, бо ревуть транзистори. Хто вони, і […]...
6. Олександр Підсуха – Мова МОВА Ой яка чудова українська мова Де береться все це, звідкіля і як Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак. І така ж розкішна і гнучка, як мрія. Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”. Є у ній хурделиця, віхола, завія, Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. Та не в тому […]...
7. Олександр Підсуха – Біографія Олександр Миколайович Підсуха (16 жовтня 1918, Ніжиловичі – 21 жовтня 1990) – український поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч. Олександр Михайлович Підсуха увійшов в українську літературу одночасно з такими письменниками-воїнами, як О. Гончар, Г. Тютюнник, П. Воронько та ін. Він народився 16 жовтня 1918р. в с. Ніжиловичах на Київщині в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку […]...
8. Весно, весно без меж і без краю… – Блок Олександр “О, весна без конца и без краю… “ О, весна без конца и без краю – Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя, жизнь! Принимаю! И приветствую звоном щита! Принимаю тебя, неудача, И удача, тебе мой привет! В заколдованной области плача, В тайне смеха – позорного нет! Принимаю бессонные споры, Утро в завесах темных […]...
9. Коли б я знав, що розлучусь з тобою… – Олесь Олександр ** Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, – Я попрощався б хоч з тобою, До […]...
10. Олександр Ірванець – У нас ще так багато нас – без нас У нас ще так багато нас – без нас: Мене – без тебе, а тебе – без мене. Таке минуле за плечима темне, Таких облич рясний іконостас. Чужих облич я бачу у очах Твоїх, коли схиляюся над ними. Прости мені! Простиме й непростиме. І я прощу, хоч зроду не прощав. І я прощу, хоч зроду […]...
11. Олександр Олесь – “Невже твої уста-коралі… “ Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, зустрічи, пісні, Квітки надій в тернах розпуки І ніжних уст твоїх: “Люблю… “ 1907...
12. Дмитро Загул – “Ти чудова, як вечір весною… “ Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря над горою, Так твій погляд веселий горить, – Я багато хотів би з тобою Про любов, про печаль говорить. Наче сонечка захід рум’яний, Твої щічки принадні горять… Я тобою, красо […]...
13. Іван Франко – “Весно, ох, довго ж на тебе чекати!..” Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш? Чом замість себе до вбогої хати Голод і холод, руїну і страти В гості ти шлеш? Бач, уже май зачинаєсь! О маю, Чом же мерцем ти приходиш на світ? Пусто і мертво по полю, по гаю, Лиш олов’янії хмари вкривають Весь […]...
14. Живи, Україно, живи для краси – Олесь Олександр Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях І жити і вмерти з тобою, І […]...
15. Олександр Олесь – “Ти зовсім мене не кохала… “ Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть… Чого ж ти так тяжко зітхала В той час, як збирався я в путь?.. Чого твої руки тремтіли, Чого ти тремтіла уся?! І роки уже пролетіли, А й досі не знаю ще я. 1905...
16. Павло Мовчан – “Тривалість буднів та нудьгу… “ Л. Талалаю Тривалість буднів та нудьгу Переживаю неремстиво… Іржу зішкрябавши із губ, Всміхаюсь металево, криво, Бо й цвяха прямо не забив – Життя ізкособочив, Тих відцуравсь, кого любив, Літа мов перескочив; На цьому березі стою, Де дерева безлисті, А жив потойбіч, як в раю, Сумлінно і пречисто… У промені, в проміжку днів, Між паузами в […]...
17. Олена довганюк – Я хочу назавжди з тобою лишитись Я хочу назавжди з тобою лишитись, Щоб дихати твоїм теплом, У твої очі глибокі дивитись І бачити усмішку знов. Я хочу так міцно тебе обійняти, Щоб чути серцебиття. Я хочу твоєю частинкою стати, Віддати тобі все життя. Я хочу всю душу тобі присвятити, Вірші всі свої і пісні І, знаю, не можна нічим замінити З […]...
18. Олександр Ірванець – Мені тебе мало Мені тебе мало В долонях й у світі, У ліжку й надворі, У вічності й в миті. Мені тебе мало В обіймах й дотиках, В дурних телефонах Й скажених бажаннях. Мені тебе мало На фото й в записках, В очах і у сонці, В віршах і на дисках. Мені тебе мало В повітрі і в […]...
19. Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
20. Хочу пригорнутися до тебе Хочу пригорнутися до тебе, Ти – моя мила, ніжна, дорога… Я для тебе зірву сонце з неба, Для мене ти зірка золота. Поцілую я тебе вустами, Доторкнусь до твоєї руки. Я кохаю тебе до нестями І це триватиме вічність, роки… Я тобою живу, бо ти – ангел! Ти мене розумієш завжди. І коли зустрічаюсь з […]...
21. Павло Мовчан – В негоду В ліс я йшов – мені назустріч Раптом випроставсь туман; Це – спіткання неминуче, Як рокований твій стан. Ну нічого: за тобою Небо, випите до дна, Поле, встелене габою, І продухвина вікна. За тобою попіл літа, Терпкість випитих оман, За тобою – все на світі, А попереду – туман…...
22. Дмитро Загул – дифібрамб весні Весно! Облудна омано! Твоє чародійне вино, Заправлене соком дурману, Ми щороку, щороку п’ємо. Ти повінь свою розіллєш, Розбуркаєш давнє, Що впало на дно, – Захлюпаєш хвилями В наше вікно – І ми захвилюємось теж. Ти розцвітаєш, і ми цвітемо Мохнатими сон-квітками. Весно, злудна мано! Що дієш ти з нами? Твою цілющу, одвічну міць Ми всисаємо […]...
23. Надя Ковалюк – В ім’я любові… Ні, наперекір! В ім’я любові… Ні, наперекір! Не лізь у мої спогади павуччям! Я на шматки розрізую цей біль, Зціпивши зуби, тихо і беззвучно. І щастя не шукай, його нема! Воно стекло дощем між сірих вулиць, Де сиву осінь всмоктує земля, Де наші долі слізно розминулись. Хвилинами стріляє в серце час, А потім все лікує… Лиш не […]...
24. Лілія Ніколаєнко – Моя душа з твоєю не римується Моя душа з твоєю не римується, До тебе не дублюються ключі. А жахи бродять по безлюдних вулицях, Утікши з кінозалів уночі. Мої думки холодним сонцем зморені. В дешевих барах не злічити їх… Твої кишені вщент набиті зорями. В паяців ти на них купуєш сміх. Твої слова не в такт дощам і сумнівам. Ти в чергах […]...
25. Олександр Олесь – “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… “ Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою красу і вроду нагада. До моря б я побіг, де лащуть берег хвилі, Але мені згадаються в той час Твої і ласки, й руки білі, Що на плечах моїх були не раз. Я втік би […]...
26. Олександр Олесь – Чари ночі Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море. […]...
27. Он чужино, чужинонько – Олесь Олександр Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха позбутися, Додомоньку вернутися […]...
28. Наталія Пиж – Чужі Ми чужі з тобою – ти і я. Ми на різних полюсах планети. Ми з тобою наче течія, Що несеться крізь міцні тенета. Ми з тобою одинокі як завжди, Ми з тобою зовсім різні люди. Наші розійшлися поїзди, Зустрічі у нас уже не буде. Ти стоїш на березі ріки, Ти стоїш і дивишся так пильно. […]...
29. Рідна мова в рідній школі!.. – Олесь Олександр Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна мова! рідна мова! Що в єдине нас злива, – Перші матері слова, Перша пісня колискова, Як розлучимось з тобою, Як забудем голос твій, І в вітчизні дорогій Говоритимем чужою?! Краще нам німими стати, Легше гори […]...
30. Олександр Ковінька – Хатнє виховання Олександр КОВІНЬКА Хатнє виховання Яка радість – наші діти! Весела й дзвінка радість. Втішаються, радіють батьки: чудесна зміна росте. Але гріха не будемо таїти: часом батьки невтішної хатньої науки діток навчають. Починається це навчання з маленького, грайливого: – Покажи мамі дульку!.. – Учи, учи на свою голову. Іди сюди, доцю… Стрибки, доцю, стрибки… Не слухай […]...
31. Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
32. Василь Стус – Вдасться чи ні Вдасться чи ні Сього разу повернутись додому? Вдасться чи ні? Cтарий терикон шахти 10-біс, Де ти в дитинстві збирав вугілля, Обріс чотирма новими. I де з них твій давній – не збагнеш. Вулицею здибають тебе Незнайомі люди. Двоє старих, Чий син десять літ тому Загинув в авіаційній катастрофі, Колишуть немовля. Давні стежки переорано, Дороги дитинства […]...
33. Іван Франко – “Рад би я, весно, в весельшії нути… “ Рад би я, весно, в весельшії нути Радісним співом вітати тебе, В твоїй красі ненаглядній втонути, Злятись з тобою, забути себе. Рад би я яструбом плавать в блакиті, Травкою ніжною п’ятись з землі, Хвилею бурхать о скали розбиті, Мушкою гратись в вечірнім теплі, Вмерти, з життя розплистися на волю, В рідній землиці спочити від сліз, […]...
34. Лист до гречки – Малишко Андрій Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як […]...
35. Дмитро Загул – дівоча туга Голосом горлиці Серце туркоче – Тремтить, як оголена Гілка в гаю… О моє бідне, Стурбоване серце, Як зустрічаєш ти Весну свою? Біле, пругке Моє тіло дівоче – Блискуче, мов перший сніг, Зворухнулося, Затріпотіло, Як перший листок молодий… Затремтіли тонкі волоконця Щонайтонших нервів моїх. Од променів сонця Розтанув мій сніг, І тоскно, і млосно, І тужно […]...
36. Тарас Шевченко – Така, як ти, колись лілея Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, дністровий цвіте… Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий… Не вимовлю… Веселий рай Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та […]...
37. Катя Гуйван – а в Тернополі знов обіцяють примарні дощі А в Тернополі знов обіцяють примарні дощі… Я одну за одною… Тобою… Собою… Зимою Замотавшись у шарфи й плащі По підмерзлих калюжах Ми разом з юрбою Пробігаємо наскрізь в шаленому ритмі… Вночі Відкриваються вікна із пАчками нових початих… І горнята щербаті Цокотять черепками, Шукаючи правди в душі… А її для обох, за відвертість, Нема звідки […]...
38. Леся Українка – Романс Не дивися на місяць весною, – Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зі мною І слова твої слухав колись. Ти се радий забуть? Не дивись, Не дивися на місяць весною. Не дивись на березу плакучу, – На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала […]...
39. Критика “Чари ночі” Олександр Олесь Олександр Олесь – один з найталановитіших співців кохання, пристрасті, радості від земної любові закоханої людини. Його вірш ” Чари ночі ” став однією з найулюбленіших у народі пісень “Сміються, плачуть солов’ї”. І не дивно: За жанром цей твір – романс. “Життя – єдина мить, / Для смерті ж – вічність ціла”. Справді, життя пролітає, як […]...
40. “В мене крила, в крові – огонь, в душі – любов” (поет Олександр Олесь) Тривалий час творчість видатного українського поета Олександра Олеся була мало відомою широкому колу читачів, адже він був поетом-емігрантом. Змушений виїхати за кордон у 1919 році, Олесь так більше і не побачив рідної землі, адже там його чекали не визнання і слава, а табори і загибель. Його поезія не вкладалася в рамки вимог радянської влади до […]...