Руданський Степан – Чи голосна церква
Став у церкві батько з сином.
Церкву вже кінчали:
Засклепили, побілили,
Олтар прибивали.
“Слава богу, – каже батько, –
Спомоглися люди.
Лиш не знати, як то вона –
Чи голосна буде?
Постій хіба, – каже, – сину,
Перед образами,
А я піду та для проби
Свисну за вратами… “
Пішов свиснув разів кілька,
Назад повертає.
“А що, сину, голосная?” –
Хлопчину питає.
“Голосная!.. – хлопець каже, –
Так і б’є луною!..”
“Ану ж, – каже, – піди свисни,
А тут я постою… “
“Оце але! – каже хлопець. –
Найшли що сказати!..
А чи ж я то який дурень
У церкві свистати!”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Степан Руданський – Чи далеко до Києва Питаються якось хлопця Подорожні люди: “Чи багато верстов, сину, До Києва буде?” “А не знаю, – хлопець каже, – Було вісімнадцять, Тепер менше, либонь, стало, Здається, сімнадцять!” “Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?” “Та пригода не пригода – Верства повалилась!”...
- Степан Руданський – Не мої ноги Серед лісу, серед гаю У неділешній обід Заснув мужик у чоботях, Прокинувся без чобіт. Прокинувся, протер очі, Разів кілька позіхнув, Разів кілька босі ноги З подивлінням повернув. “Не мої се,- каже,- ноги, Присягаю на чім світ, Бо мої в чоботях були, А сі – босі, без чобіт!”...
- Руданський Степан – Що до кого “Хто йде їсти?” – пан питає. “Я йду!” – циган каже. “Хто йде жати?” – пан питає. “То громада скаже!”...
- Руданський Степан – Ікра Сидить москаль коло лави, Порох насипає. Аж підходить стара баба. “А що то?” – питає. “А что ж? Икра салдацкая, Став москаль брехати. – Вить с энтаво у нас, бабка, Выходют салдаты!..” “Почекай же, бісів сину, – Стара собі каже, – В мене живо ікра ваша У печі поляже!” І йно лихе москалину З хати […]...
- Степан Руданський – Піп на пущі Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили… Та й задумав і сам, грішний, З світом попрощатись, Зайти куди межі пущі Та й собі спасатись. І зібрав усю громаду, З нею розпростився; Взяв з собою молитовник, В пущу віддалився… Але де йому до пущі! Привик до ковбаски, До чарочки горілочки, […]...
- Руданський Степан – дочка-син Пан то хоче сина мати, Не спить цілі ночки, Але пані, як на збитки, Вповиває дочки. Що півроку, то й повненька, Що рік, то й дитина… Отак-отак рада б хлопця, А вийде дівчина… П’ятеро вповила пані, Ще надію має; Але дідич за границю З горя виїжджає. І говорить своїй пані: “Я хрестом клянуся, Тільки ще […]...
- Степан Руданський – Рана Перегнулась молодиця, Шмаття віджимає, А хлопчина під запаску Ззаду заглядає. Заглядає – що за рана? Та й питає мами: “А від чого то в вас рана Помежи ногами?” “Та то ми з батьком колись, – каже, – Билися обоє. Сокирою батько вдарив Та й розтяв надвоє”. “А розумний тато були!.. Добру міру знали! Бо сокирою, […]...
- Руданський Степан – Місяць Нічка тиха, зорі світять, А мороз крепить; Циган сина до місяця Лицем становить. “Отак, сину мій Романе! Отак, дурню, стій Та з пазухи вийми руки, До місяця грій!..” Стоїть бідне циганятко, Холод каменить, А старий пішов до хати Людей туманить. Витуманив кусок сала, Хліба бохунець, Вийшов з хати та до сина – Син як камінець. […]...
- Руданський Степан – Циганський похорон У цигана вмерла мати, Нічого діяти!.. Іде циган до батюшки, Просить поховати. “А як хочеш поховати? Може, по-циганськи?” “Ні, батюшка, прошу таки Вже по-християнськи!” “Та то буде рублів десять Тебе коштувати!” “О, нічого то, панотче! В нас дорожча мати!” Поховав піп циганиху, За гроші питає… Аж тут йому сороківку Циган витягає. “Сороківку? – піп питає. […]...
- Степан Руданський – Печені яйця Підсунувся на весіллі Козак до дівчини, Давай її підмовляти Дати табачини. Але вона “Не дам, – каже, – Бо казала мати, Що від того, часом, можна Животину мати… “ “Не журися, – козак каже, – Не знатимуть люди: В мене яйця печенії – Дитини не буде!..” “А чи ж правда печенії?” “Печені, їй-Богу!..” “А з […]...
- Козак і король (скорочено) – Руданський Степан Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив (1) Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай. Що думати буду? І от тобі цілий рік […]...
- Руданський Степан – Зробіте собачку В опівночі на полу Мужик пробудився, Штани собі розпустив, На жінку звалився. Навпомацки затиснув – Жінка – як не чує, А синочок з-поза них Все собі пантрує. І йно тілько що мужик Розхитався саме, А синочок тут у плач: “Не душіте мами!” Та й позаду за матню Потягає тата… “Мовчи, сину, – каже той, – […]...
- Степан Руданський – Чужая дитина не то що рідна Ой не тая, мій синоньку, Година настала, Щоб чужая дитинонька За рідную стала. Народна пісня Журилися муж з жоною, Що дітей не мали; Далі взяли та й під старість Сироту прийняли. Росте тая сиротина, Так їм помагає! Але старий, як чужому, Все не довіряє. Та вже, мабуть, недаремне Примовляють люди, Що дитинонька чужая За рідну […]...
- Руданський Степан – Мініх Ходить сокіл коло моря, Крила розпускає; Ходить Мініх коло двору Та й думу гадає. Він гадає, промовляє В лихую годину: “Ой Біроне ти, Біроне, Розпревражий сину; Ой Біроне ти, Біроне, Розпревражий сину, Добув же ти за любощі Цілу Курівщину. Добув же ти за любощі Цілу курівщину, Та за славу й я добуду Цілу Україну!” І […]...
- Руданський Степан – Куций Ходить піп коло крамниці Та й чогось питає. Аж до нього такий хитрий Жидок підбігає: “добродзею, добродзею!” – Просить почекати Та й новому ножикові Ім’я яке дати. А той, довго не гадавши, Казав ножик дати, Зламав його та й каже: “Куцим будеш звати!..”...
- Степан Руданський – Набожний ксьондз В’їхав біскуп у село, Мазура здибає. “A czy w domu teraz ksiądz?” * – Ласкаво питає. “Ні, не вдома, – каже той, – Пішов на хрестини. Ксьондз-сусіда якось мав Недавно родини… “ “Ksiądz ma dzieci, i ten chrzci?” * “А що ж тута й злого? Той у сього охрестив, Сей тепер у того!” Почув біскуп […]...
- Степан Руданський – Крива баба Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила підмоги. А ксьондзові грошей жаль, – Давай її вчити, Як каліці із дітьми В білім світі жити. “Лучче, – каже, – ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати!” “де ж навчитись, пане мій? Дайте мені раду!” […]...
- Руданський Степан – до чого ти здатний Вдався батькові синок, Та такий ледащо, Що робити, хоч убий, Не буде нізащо. В поле нікгди ні ноги, З школи утікає. Лежить тільки, як бугай, Яйця вигріває. Що не бився з ним старий, Не дав собі ради. На остаток всіх кумів Зводить до поради. Розказує їм біду, Сина закликає І останній раз його Із жалю […]...
- Руданський Степан – Співомовки (Збірка) 1992 рік, видавництво “Веселка” ПРЕСЛІВ’Я Вір не вір, а не кажи: “Брешеш” I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання. А я, хлопець-молодець, Пожалував мами, Серед лісу відпитав Дупло зі шпаками. В дупло руку – не йде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла – Та й сам улізаю. Ходжу […]...
- Руданський Степан – Колька Що день божий, то й слабує Жінка в мужика. Мужик ходить, бабів зводить, Попа і дяка… Баби шепчуть, дяк ворожить, Воду піп святить… А у жінки – колька й колька, Й голова болить. Та коли б то справді колька, То й хоть би не жаль… А то, лихо його мамі, Внадився москаль. Молодиця москалеві – […]...
- Степан Руданський – Мазур у болоті Застряг мазур у болоті, Хуру підпихає Та й до помочі дороту Святу упрошає: “Свята панно, – каже, – панно! Святая дорота! Будь ласкава надо мною, Вирятуй з болота!” Ані з місця його коні! Нічого робити, Давай тоді Antoniego На поміч просити. Підпер хуру та як крикнув: “Święty мій Антоній! Вирятуй хоч ти з болота Мої […]...
- Руданський Степан – Гуменний Їздив дідич за границю, Назад повертає – От гуменний на границі Пана і вітає. Поклонився, привітався. “А що там, Іване?” А гуменний йому каже: “Та все гаразд, пане. Одно тілько… ” – “А що тілько?” Дідич обізвався. “Та то, пане, що ваш ножик Складаний зламався”. “Ну! Зламався, так зламався, Що там споминати. Певне, хлопці мали […]...
- Степан Руданський – Ксьондзів наймит Ксьондз і пані покойова На мшу поспішають, На відході до покою Слугу закликають. І тут пані йому каже, Щоб набіл забрати І конечне до обіду На ринку продати. А ксьондз його посилає З квитком до давида Та узяти око м’яса Каже йому в жида. Пішов слуга до давида – Не скурав нічого, Виніс набіл продавати […]...
- Степан Руданський – Той, що над нами Стоїть козак коло груші Дівку підмовляє. А дівчина, як калина, Полум’ям палає. Зчервоніло повне личко, Відскочили груди… Отак дала б, та боїться, Що то послі буде. “А що, – каже, – як я буду Дитиноньку мати? Хто пригорне сиротину, Буде доглядати?” Козак жваво обіймає Дівчину руками. “Не журись, дівчино, – каже, – А той, що […]...
- Руданський Степан – Лошак Напосілися злодії Раз на мужика І, чи з поля, чи із стайні Вкрали лошака. Мужик ходить, ломить руки, На святе дає; Коли чує – аж у стану Лошак його є. Поклонився асесорам Мужик-неборак; Асесори йому кажуть! “Пашол вон, дурак! На слово ему поверить! Экой дуралей! Приведи для показанья Восемь душ людей!” Мужик ходить, просить, поїть, […]...
- Руданський Степан – Масло Вивіз Лейба горщик масла В місто продавати Та й пішов собі на ринок Купця відпитати. А чоловік коло воза Чекає, чекає. Далі випив півкватирки, Масло добуває… Добув масла, достав хліба, Засів та й балує. Де побачить христянина – Просить та й годує. З’їли масло добрі люди, Що тоді робити?.. Б’є він горщик коло воза, А […]...
- Степан Руданський – Мазур на сповіді Сповідав ксьондз молодий Мазура старого. “Що ж,- питає,- чуєш ти За собою злого?” “А нічого!.. Та і що ж Злого чути маю? Чи в костьолі коли був? Чи коршму минаю? Слава богу, господь крив: Того не бувало… “ “Ах ти, грішнику такий! Чи ж того ще мало? А ще більше? Може, й звів Чужую дитинку?” […]...
- Руданський Степан – два рабини Два рабини на коршомці Зашабашували, Одправили борухати, За стіл посідали. На кождому лапсардаки, Шапка шабашкова, Сидять собі коло столу, Жоден – ані слова. Аж приходить чоловік наш, Кварту набирає. “А хто то в вас, орендарю?” – Шинкаря питає. “І то рабин, і то рабин!” – Шинкар обізвався. “Чому ж вони не говорять?” – Чоловік спитався. […]...
- Руданський Степан – Не вчорашній Везе в місто мужик сіно Якось проти свята Та й годує в капелюсі Малі шпаченята… Але їде пан багатий До костьолу, знати, Та вже в них натура, мабуть, Щоб покепкувати… Іде звольна та й питає: “Со wieziesz, Іване?” Мужик пану поклонився: “А що ж? дрова, пане… “ “??esz, ga? ganie! Wieziesz siano!” “То ж пан […]...
- Степан Руданський – Хомут Возив мужик на ярмарок Жидів цілу фуру… Назад йому довелося Везти одну Суру… Як на збитки мужикові Сура уродлива!.. Молоденька і тлустенька, Сама чорнобрива… Підсів мужик до жидівки, Жарти починає. А жидівка, псяча віра, Чортом поглядяє. Відсувається небога… Нічого діяти!.. “Почекай же, псяча віро, Сама мусиш дати!..” Їде собі помаленьку: Чорний ліс синіє!.. Ще далеко […]...
- Степан Руданський – Чорт Приглянувся ксьондз-добродій До чужої жінки. Що день божий посилає Фіги та родзинки… Посилає, все питає, Коли згода буде. Коли її чоловіка Удома не буде… Але жінка не з тих жінок: Подарунки брала, А ксьондзові усе-таки Слова не давала… Далі видить – треба дати, Нічого робити! Тілько собі замишляє Ксьондза підголити… Каже мужу. Муж навмисне Зрання […]...
- Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі (скорочено) Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
- Степан Руданський – Сам поїду! Що заслабне, було, жид І рабина просить, Рабин тілько з-за дверей Палицю виносить Та й пахолка свого шле З нею до слабого… От пахолок курував Жида не їдного. Аж раз якось довелось Слабу курувати; От пахолок і прийшов, Щоб палицю взяти. А той каже: “Хто слабий? Чи жид, чи жидівка?” “Не жид,- каже,- а їдна […]...
- Руданський Степан – Павло Апостол* Україно-Україно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала? 2 Україно-Україно, Що ти заплатила, Що до себе та Петрика 3 Ти так прихилила? Україно-Україно, Що то з москалями, Що посланці повертають До тебе з дарами? 4 І за ними Лизогуб нас, Чарниш, Жураковський? І чим же так прихилився До них цар московський? Не […]...
- Руданський Степан – Пан і Іван у дорозі Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана: “Знаєш, що, Іване? Годилося б попоїсти!..” “То що ж? Їжмо, […]...
- Степан Руданський – Еге, гай Йде видючий і сліпий, Та й каже видючий: “Ото, брате, синій гай! Ото ліс дрімучий!” “Еге! Еге! – каже той.- Як ти собі важиш!” “А ти ж, брате, бачиш що?” “Та ж ти, брате, кажеш!”...
- Степан Руданський – Перекусіть, пане! Обсунулась стара гребля, Місток похилився, Спала річка невеличка, Млинок завалився. На камінні кілька хлопців Черепками грає, Аж ступою через греблю Панок проїжджає. “Помагайбіг,- каже,- хлопці!” “Помагайбіг, пане!” “А що, у вас млинок меле?” “Таже меле, пане!” “А говна змолоти можна!” “Перекусіть, пане! Як сухеє воно тілько, То змелеться, пане!”...
- Степан Руданський – Голодний жид Небагато орендарі В сабаш наварили Та й, на лихо, убогого Їсти запросили. А убогий, ще й голодний, На то не вважає: Як припався гатилити – Як у торбу пхає. Та і ні вже як од миски Біду одірвати, Ото вони й задумали Дечого питати. “Чи маєш ти,- кажуть,- батька?” А той каже: “Маю!” Їсть і […]...
- Степан Руданський – Сховалась По ордані 1, як звичайне У людей буває, Ходить батюшка з кропилом Хати окропляє. І, звичайне, як батюшка, – Чого ж тут боятись? Але одна молодиця – Ні, таки ховатись… Ставить діти на припічку, Каже їм казати, Що матері нема вдома, На ярмарку мати. Сама живо під постелю, Ноги підгинає. Аж приходить і батюшка, “В […]...
- Степан Руданський – Най хоть по-християнській Стоїть москаль на квартирі, Зиму пробуває… Служить щиро господині, Та й сам не дрімає… Лиш господар куди з хати При лихій годині, Москалина помаленьку – Та до господині… А псяюха господиня Хороша, як ружа. Отак дала б москалеві, Та боїться мужа… Раз мудрує москалина, Раком нагинає… Бере свою шинелину, На ню накидає… Крешить собі її […]...
Твір на тему поезія в моєму серці.