Руданський Степан – Голе-голе моє поле!

Голе-голе моє поле!
Де ж ви, ясні квітоньки?
Позгасали, поспадали,
Як на небі зіроньки.

І стебло пересхло,
Як билина, полягло.

Діти-діти, мої квіти!
Як погляну я на вас,
Серце мліє, каменіє,
Що цвіли ви тільки раз.

Раз росли, раз цвіли
І без долі опали.

Не для ділка свого бджілка
Вас ізссала, як дитя, –
То жарою, як марою,
Перервало вам життя.

І роси ні сльози
Не спадало для краси.

І дівчина, як калина,
Вас не рвала на косу –
Вас зірвали-розірвали
Вітри буйні без часу!

І без літ на весь світ
Розпустили в’ялий цвіт.

Доле-доле, моя доле!
Верни ж мої квітоньки,
Верни діти, мої квіти,
Верни ж мої зіроньки!

Але ба – не сівба!
Не мине моя журба!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Руданський Степан – Голе-голе моє поле!